У Зарічненському районі знаходиться одне із семи чудес Рівненщини - вузькоколійна залізниця. Місцеві жителі називають потяг із чотирма вагончиками «кукушкою». У списку «Семи чудес Рівненщини» ця вузькоколійка значиться під номером 1.
Збудували залізницю в 1905 році поляки, але разом з ними працювали й українські селяни-поліщуки.
Місцевим купцям, за кошти яких будували дорогу, було вигідно вузькоколійкою підвозити ліс на продаж.
Місцевим купцям, за кошти яких будували дорогу, було вигідно вузькоколійкою підвозити ліс на продаж.
Це найдовша діюча вузькоколійна залізниця в Європі. Вона проходить через Володимирецький і Зарічненський райони аж на 106,6 кілометрів.
Потяг іде досить повільно – із швидкістю 30-40 км/год. Це чудова можливість для подорожуючих насолодитися усією красою чудового поліського пейзажу, не зіпсованого цивілізацією: пісок, сосни, мішаний ліс, заболочені луки.
А ось знаменитий 57-ий кілометр. Потяг перетинає унікальний залізничний дерев’яний міст через річку Стир поблизу села Млинок Зарічненського району.
Серед поліщуків побутує легенда про те, чому петляє вузькоколійка. Колись у давнину посварились між собою поміщик Кваснєвський, котрому належали зарічненські землі, та купець-єврей Бльох.
Вони були добрими друзями до тих пір, доки єврей не почав скуповувати ліс на Поліссі і будувати залізничну дорогу для його вивезення. Через заздрощі Кваснєвський сказав купцеві: «Дорогу будуй, але лише болотами та тими місцями, які непригодні своїми грунтами».
І справді, якщо уважно придивитись, то теперішня вузькоколійка простяглась або болотом, або по піщаних горбах. Як би там не було, але від цього туристи лише виграють, бо де ще можна подорожувати незайманою цивілізацією, як не у нас, на Поліссі?
Немає коментарів:
Дописати коментар