понеділок, 19 лютого 2018 р.

Як сайт "Заріччя" допоміг зустрітися родині Моторків


15 лютого 2018 року наша районна газета «Полісся» розповіла про те, як краєзнавчий сайт «Заріччя» допоміг об’єднатися українській та польській родині Моторків. 

Рік тому на мою електронну адресу надійшло повідомлення від поляка Патрика Брутона, який розшукував своїх родичів у Зарічненському районі. Я допомогла йому налагодити зв'язок із родичами Моторками в селі Бутове. 

І ось споглядаю фото, на якому влітку гості з Польщі та Моторки-зарічненці зустрілися на хуторі свого предка Ярмоли. 

вівторок, 30 січня 2018 р.

У Литві я тримав у руках найстарішу книжку Полісся – Нобельське Євангеліє (Павло Дубінець)




Древнє поліське село Нобель, що у Зарічненському районі Рівненщини, потроху відкриває сучасникам свої таємниці. Кожен раз, вертаючись до батьківських порогів на хутір поблизу села, виходжу на порослий сосниною берег помилуватися водяною гладдю озера, і в уяві знову зринають відомі і невідомі події із життя Нобеля, що своїми хатами на півострові врізається в озеро, ділячи його навпіл. І завершується цей клин суші верхівкою церкви із білосніжними стінами, що проглядаються крізь вікові осокори, колись посаджені місцевими мешканцями на церковній горі.

понеділок, 15 січня 2018 р.

Церкви ХVІ століття на Зарічненщині


Зарічненська земля - так мало вивчена сторінка з історії Полісся, України. У цьому переконуєшся щоразу, коли читаєш історичні праці українських та зарубіжних істориків.

Ці краєзнавчі знахідки зафіксовані в роботі польського професора, доктора історичних наук Антонія Мироновича. Він займається дослідженням питання білорусько-російсько-польських взаємовідносин, вивчає культуру національних меншин у Польщі. Одна з його надзвичайно цікавих для нас робіт – «Турово-Пінська єпархія ХІ – ХVІ століть». На основі вивчення архівних даних учений публікує відомості про унійні церкви нашого краю в ХVІ столітті.

Історична довідка. Пінська унійна єпархія - церковно-адміністративна одиниця у складі Руської Унійної Церкви. Вона існувала на території Великого князівства Литовського в 1596 - 1795 роках і підлягала Київській унійній митрополії. На території Пінської унійної єпархії були також православні парафії.

Чи діяли в ХVІ столітті на території нинішнього Зарічненського району православні парафії, на жаль, не встановлено Зате є унікальні відомості про унійні храми Зарічненщини. Тоді на наших землях діяло 2 деканати: Погостський та Нобельський.

Погостський деканат об’єднував такі церкви: дві в Погості Зарічному – Успіння Божої Матері та Святого Стефана й Покрови Божої Матері, Святого Михайла у Вичівці, Святого Миколи в Старих Конях, Покрови Божої Матері в Неньковичах та Річиці, Святого Дмитра в Серниках, Різдва Божої Матері в Муравині. Зазначено, що діяла церква й у селі Іванчиці, але назва її невідома. До цього деканату відносилися також церкви сіл Сварицевичі, Жовкино, Радчицьк, Городне, Біле. Датою заснування церкви Успіння Богородиці в Погості Зарічному названо ХV століття.

До Нобельського деканату входили такі храми: чотири Нобельських - Святого Миколи (1557 рік), Воскресіння Господнього, Святих Петра та Павла, Преображення Господнього, два Морочненських – Святих Петра та Павла (початок XVI століття) та Різдва Божої Матері, Воздвиження Чесного Хреста в Локниці, Різдва Божої Матері в Храпині, Святої Параскеви в Кухчі, Святого Миколи в Сенчицях. Не названа серед унійних храмів Нобельська Пречистенська церква, яка згадується у писцевій книзі Войни. До Нобельського деканату відносилися також церкви сіл Жидче, Невель, Войновичі, Залізниця, Пожог.

Ця інформація свідчить, що релігійна віра на Поліссі має глибокі корені. Тоді, у XVI столітті, у Нобельському та Любешівському деканатах Турово-Пінської єпархії діяли найменші парафії, бо найчастіше в парафію входило одне село. Абсолютним рекордом було село Бучин, де нараховувалося лише 5 дворів (54 жителі разом із немовлятами), а церква там діяла. У той час траплялося, що за рік священик не благословив ні одного шлюбу, не похоронив жодного небіжчика.

Особливе місце в житті унійної церкви мало село Храпин. У багатьох документах XVIІ - XVIІІ століть згадується цей населений пункт. У церковних книгах записано, що парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Храпин є власністю єпископів Туровщини. Тут проживало чимало унійних єпископів. Єпископ Юрій Булгак у березні 1730 отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині, де і помер 10 травня 1679 року. Був надзвичайно активним, вченим, володів кількома мовами.

1697 року отримав привілей на Пінську єпископську катедру єпископ Антонін Жовкевський, а помер 2 березня 1702 у маєтку Пінських унійних єпископів села Храпин.

А скільки священиків було висвячено в Храпині у XVІІI столітті. Білоруський дослідник Денис Лисейчиков у книзі «Священик у білоруському соціумі» подає інформацію про те, скількох священиків висвятили тут єпископи Юрій Булгак та Гедеон Дашковець-Горбацький. 

Із цього дослідження можна довідатися, хто служив у сільських парафіях, скількох дітей мала родина священика. Якщо узагальнити свідчення про зарічненські храми, то можна помітити, що тут правили цілі священницькі династії: Лицевичі та Юрашкевичі у Вичівці, Лявицькі, Кузьмінські, Прокоповичі – у Ноблі, Стралки – у Неньковичах, Кузьминські – у Річиці, Савичі – у Локниці, Морочному, Бучині, Залізниці, Васінські – у Привітівці, Зубковичі – у Сенчицях, Шумаковичі – у Кухчі та Локниці, Шеметили – у Ноблі, Муравині, Кутині, Боболовичі – у Ноблі, Кухчі та Залізниці, Завітневичі – у Храпині

Центром парафії інколи була каплиця. На землях нашого району у XVIІІ столітті були каплиці, приписані до церков Кутин та Нобель, у них капеланами служили Кречетович Іван та Прокопович Йосип.

Із архівних записів можна дізнатися, що сини зарічненських священиків ХVІІІ століття здобували непогану освіту. Так, сини кутинських священиків Лявицького та Шеметила навчалися в Любешівському колегіумі піарів, син муравинського священика Хлябцевича був учнем у школі при Жировицькому монастирі, сини іншого муравинського священика Шеметила та вичівського священика Лицевича навчалися в Пінській повітовій школі. Роман Лицевич із Старих Коней, син адміністратора церков Старих Коней, Іванчиць, Вичівки Олексія Лицевича, здобував освіту в Дубровицькому колегіумі піарів.

Дослідники стверджують, що унійні парафіяльні священики XVIІІ – ХІХ століть – доволі закрита група населення, що склалася ще з XVI століття. Потрапити туди було складно. Усі вакансії знаходилися під пильним оком місцевих священиків. Син отримував місце батька, а коли синів було кілька, батько мав подбати, аби прилаштувати й інших своїх синів у якусь із парафій.

Після приєднання до Російської імперії процес утворення унійних церков уповільнився. 

середа, 22 листопада 2017 р.

Мастер-клас Данії Чекун із вивчення поліської колядки в музеї Івана Гончара



Майстер-клас поліської співачки Данії Чекун у музеї Івана Гончара "На Різдвяне свято всі ми радуймо...." 17 грудня 2016 року

Під час минулорічної дитячої різдвяної фестивалії "Орелі" виступала берегиня поліського фольклору Данія Чекун. Усім, хто нині готує своїх діток до Різдва, вивчає з ними колядки, запрошую вивчити поліську колядку із берегинею поліського фольклору. Авторам проекту щира дяка за ось це відео.

пʼятниця, 20 жовтня 2017 р.

Урок - віртуальна екскурсія "Нобельське Четвероєвангеліє - найдавніша пам'ятка Полісся"


Тема. Нобельське Четвероєвангеліє – найдавніша рукописна пам’ятка Прип’ятського Полісся.

Мета: ознайомити учнів з найдавнішими рукописними книгами української середньовічної літератури XI - XV століть, з історією створення Нобельського рукописного Четвероєвангелія; розкрити значення цієї унікальної книги як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови; формувати в учнів повагу та бережливе ставлення до творчих надбань українського народу; розвивати спостережливість, уважність, аналітичне мислення, почуття відповідальності, вміння працювати в команді, аналізувати, порівнювати, користуватися різними джерелами інформації, узагальнювати, робити висновки, презентувати роботу; виховувати любов і повагу давньої словесної творчості, почуття національної гордості, усвідомлення своєї приналежності до народу, що має величезний творчий скарб, у якому відбилися його традиції та характер.

неділя, 15 жовтня 2017 р.

Нобельській битві - 755 років: знайомимося зі змістом поеми Олександра Цинкаловського «Город Небель"


В Іпатіївському літописі під 1262 роком описана битва на озері Небель. Тоді князь Василько зі своїм військом розбив ятвягів. Цю подію описав у своїй поемі історик Олександр Цинкаловський. 

Якщо проаналізувати історичні свідчення й рядки твору, можна прийти до висновку, що тодішні події відбувалися десь у листопаді – грудні, бо саме «затягнуло першим льодом синє озеро Небель…». Отже, десь через місць – два минає 755 років цій битві.

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

Людина неймовірного захоплення (Олександр Денищук - автор книги про Зарічненський район)


На шляху краєзнавчих пошуків мені часто доводиться зустрічатися з людьми непересічними. Так трапилося й влітку минулого року, коли працювала в краєзнавчому відділі обласної бібліотеки. Десь в обідню пору туди завітали солідні чоловіки й попросили книгу Олександра Денищука «Книга Пам’яті і Слави Волині». Гість із Росії разом із родичами хотів відшукати там відомості про свою родину, яка була репресована після Другої світової війни. Згодом на цю зустріч прибув і автор книги. Я прислухалася до їхньої розмови й попросилася взяти інтерв’ю в самого пана Олександра.