Мастер-клас Данії Чекун із вивчення поліської колядки в музеї Івана Гончара

Майстер-клас поліської співачки Данії Чекун у музеї Івана Гончара "На Різдвяне свято всі ми радуймо...." 17 грудня 2016 року

Під час минулорічної дитячої різдвяної фестивалії "Орелі" виступала берегиня поліського фольклору Данія Чекун. Усім, хто нині готує своїх діток до Різдва, вивчає з ними колядки, запрошую вивчити поліську колядку із берегинею поліського фольклору. Авторам проекту щира дяка за ось це відео.

Урок - віртуальна екскурсія "Нобельське Четвероєвангеліє - найдавніша пам'ятка Полісся"

Тема. Нобельське Четвероєвангеліє – найдавніша рукописна пам’ятка Прип’ятського Полісся.

Мета: ознайомити учнів з найдавнішими рукописними книгами української середньовічної літератури XI - XV століть, з історією створення Нобельського рукописного Четвероєвангелія; розкрити значення цієї унікальної книги як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови; формувати в учнів повагу та бережливе ставлення до творчих надбань українського народу; розвивати спостережливість, уважність, аналітичне мислення, почуття відповідальності, вміння працювати в команді, аналізувати, порівнювати, користуватися різними джерелами інформації, узагальнювати, робити висновки, презентувати роботу; виховувати любов і повагу давньої словесної творчості, почуття національної гордості, усвідомлення своєї приналежності до народу, що має величезний творчий скарб, у якому відбилися його традиції та характер.

Поема-легенда Олександра Цинкаловського «Город Небель"

Цинкаловський Олександр Миколайович (1898-1983) – історик, археолог, етнограф, краєзнавець, дослідник Волині. Народився 9 січня 1898 року в стародавньому Володимирі. 

Тут пройшли його дитячі роки. На формування майбутнього вченого мав вплив його дід Павло Німецький, який цікавився історією Волині, збирав історичні пам’ятки і прищеплював своєму онукові любов до рідного краю. У 1925-1929 роках навчався у Варшавському університеті на богословському факультеті, де згодом став працівником місцевого археологічного музею. Упродовж 30-40-х років ХХ століття Олександр Цинкаловський виїжджає в експедиції по Волині.

Людина неймовірного захоплення (Олександр Денищук - автор книги про Зарічненський район)

На шляху краєзнавчих пошуків мені часто доводиться зустрічатися з людьми непересічними. Так трапилося й влітку минулого року, коли працювала в краєзнавчому відділі обласної бібліотеки. Десь в обідню пору туди завітали солідні чоловіки й попросили книгу Олександра Денищука «Книга Пам’яті і Слави Волині». Гість із Росії разом із родичами хотів відшукати там відомості про свою родину, яка була репресована після Другої світової війни. Згодом на цю зустріч прибув і автор книги. Я прислухалася до їхньої розмови й попросилася взяти інтерв’ю в самого пана Олександра. 

Дзвони, подаровані костелу села Морочне (1936 рік)

Переклад із старопольської: "Дзвони засновані Папом Пієм ХІ. Виконані фірмою "Фельчинських Калуш".

Текст надпису на дзвонах: "Станьте однією овчарнею з одним пастирем". Подарунок Папи Пія ХІ своїм парафіянам Морочного біля Пінська". 

Світлина господині із села Храпин (1915 рік)

Ось так виглядала в 1915 році господиня із села Храпин Пінського повіту. Це одна із листівок, які видавалися в ті роки. Автор її - В.Ридзевський. 

Саме родині Ридзевських належав маєток Храпин за часів панування Польщі на Поліссі. Світлина унікальна, адже нині ми можемо чітко уявити народний одяг нашого регіону.

https://polona.pl/search/00cf1f40-a0dd-11e7-b5e5-090b369df41c/

Як Олена Храпенко вивчає свій родовід (Олена Храпенко)

Знайомтесь: Олена Храпенко. Вона вивчає свій родовід, витоки якого із Зарічненського району Рівненської області. Вона в Південному (Южному) Одеської області вивчає свій родовід із Полісся:

Дослідник історії села Вичівка - Олексій Музичко (Ксенія Музичко)

Нещодавно на сайт "Заріччя" надійшов лист від Ксенії Музичко. Вона захотіла опублікувати тут дослідження свого дідуся. Ось його зміст: "Мій дідусь, Музичко Олексій Олексійович, працював багато років вчителем математики, але завжди цікавився історією. Так сталося,що йому в руки потрапила архівна інформація з храму, він забрав до себе додому весь архів церкви за декілька століть.

Так він дослідив свій рід у 7 поколінь та дізнався багато про храм і його священників, а також про село і його історію. Зараз ще працює над історією села і церкви. Коли допише, ми надішлемо ту інформація на сайт "Заріччя".

Про річку, що протікала Вичівкою (Музичко Олексій Олексійович, житель села Вичівка)

Інколи спаде ж таке на думку: чому в нашому селі немає водойми? Старі навколишні села розташовані на березі чи то річки,чи то озера,а наше село Вичівка немає ні того, ні іншого. Але колись біля села протікала річка. Спробую вам це довести.

Нові відомості про Погост Зарічний

Цікаві факти з історії Погосту Зарічного вдалося мені відшукати нещодавно. Перечитуючи різні краєзнавчі видання, я знайшла інформацію про те, що перша писемна згадка про наш Погост датована 4 березнем 1488 року. 

Це здалося мені дивним, адже десятки різних сайтів про Зарічне свідчать, що «перша згадка про це поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казимира про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост торгівлю водою і сушею без сплати мита». Ще й додано: «Ця грамота зберігається в Центральному державному архіві давніх актів Росії». У деяких білоруських виданнях фігурує й інша дата видачі цієї грамоти Казимиром: 5 травня 1480 року.

Трагічна доля священика, уродженця села Борове

Про трагічну доля священика Федора Рубановича, уродженця села Борове, розповідає один із білоруських сайтів: 

"По благословению архиепископа Пинского и Лунинецкого Стефана составлен Синодик (список с перечислением имен умерших для поминовения во время богослужений или собственной молитве). В него включены лица, пострадавшие на территории нашей епархии, и те, кто родился или хотя бы какое-то время служил здесь.

Морочненський священик Томашевський сидів у Бутирці в Москві

Про те, що морочненському священику Михайлові Георгійовичу Томашевському прийшлося відбувати покарання в Бутирській тюрмі в Москві, можна прочитати в "Книзі памяті", складеній на основі анкет заарештованих, їх допитів. 

ТОМАШЕВСКИЙ Михаил Георгиевич,

родился 6 апреля 1876. Окончил духовную семинарию в Санкт-Петербурге и в 1906 — был рукоположен. 

Як городенці виграли суд у вичівського поміщика Скірмунта (Валерій Кисіль)

Цікава історія про суди між жителями Городної та поміщиком Скірмунтом досліджена білоруським краєзнавцем Валерієм Киселем. 

Поміщик відбирав городенські горшки, коли їх везли через Вичівку до Серник на продаж. Чим закінчилася судова тяганина, прочитайте у статті пана Валерія:

Світлина краєвиду біля Тиховижу (початок ХХ століття)

Світлина краєвиду біля Тиховижу  із фотоальбому "Polesie" fotografie z lat dwudziestych i trzydziestych".

Краєвид біля Тиховижу. Світлина Емми Єленської 

Світлина церкви села Перекалля (початок ХХ століття)

Світлина церкви села Перекалля  із фотоальбому "Polesie" fotografie z lat dwudziestych i trzydziestych".

Церква села Перекалля. Автор світлини Чеслав Піткевич 

Світлина рибалки з Нобля (початок ХХ століття)

Світлина рибалки із Нобля з фотоальбому "Polesie" fotografie z lat dwudziestych i trzydziestych".

Рибалка із Нобля. Автор  фото Ян Райчук

Стоги навколо озера Нобель (початок ХХ століття)

Цікаві світлини Полісся можна відшукати у фотоальбомі "Polesie" fotografie z lat dwudziestych i trzydziestych". Авторами кожної з них є різні фотографи. 

Озеро Нобель. Світлина Юзефа Мацкевича

Прізвища тих, хто похований у братській могилі в Зарічному

У центрі Зарічного знаходиться братська могила, де похоронені 24 партизани, 43 військовослужбовці та 37 невідомих осіб.

Бетонна скульптура на ній була встановлена в 1954 році, залізна скульптурна композиція - у 1977 році.

Про це свідчать ось ці архівні документи.

На території Зарічненського району 29 пам'яток історії

На території Зарічненського району 29 пам'яток історії.

1 Могила партизана Романенко Ф.М. с. Олександрово

2 Братська могила радянських воїнів с. Бродниця

3 Братська могила радянських партизан с. Вичівка

Поіменний список загиблих воїнів Зарічненського району станом на 5 жовтня 1946 року

Скільки їх, солдатів Другої світової війни, не повернулося із фронтів тієї далекої війни. Дізнатися про своїх прадідів можна із поіменного списку загиблих, складеного на основі опитування та офіційних документів в 1946 році. У ньому вказано 108 прізвищ наших земляків.

Нині ці документи оцифровано й надано для користування. 

Бій біля сіл Сенчиці та Дубчиці в 1915 році

Про події Першої світової війни на Поліссі написано дуже мало. Одна із публікацій свідчить про бій 24 вересня 1915 року поблизу сіл Сенчиці та Дубчиці:

Архівні записи про народження Сергія Граховського

11 вересня 1913 року в селі Нобель народився майбутній білоруський письменник Сергій Іванович Граховський. Ось які записи знайдено в метричній книзі Нобельської церкви. 

Походження прізвиська Козел

На Поліссі дуже популярне прізвисько Козел. Практично в кожному селі є родини, які донині називають Козлами. Пояснення дуже просте.

Шкіра здавна була популярним товаром ремісників та купців і тісно ввійшла в побут поліщуків. А тих, хто обробляв шкіру, називали просто - «козел». 

Ця професія дала прізвище та прізвиська багатьом місцевим жителям: Козлюк, Козляковський та інші. І навіть цілим селам: Козин, Козляковичі, Козачино.

Спогади єврея-партизана Мейлаха Бакальчука-Фелина про розстріл євреїв Серник

Мейлах Бакальчук-Фелин - безпосередній свідок Холокосту та учасник єврейського Опору. У своєму творі "Спогади єврея-партизана" він розповідає про події, які відбувалися в роки Другої світової війни на теренах Полісся.

Народився він у 1904 році в містечку Серники, працював учителем у школах Західної України та Західної Білорусії. Після війни доля привела його в ЮАР.

Байки Федора Дудко

АВТО Й ДРАБИНЯК

(Байка)

Сміялось авто із селянського драбиняка:

— «Ну й віз ! Ну, і карета, ха-ха-ха !

То ж навіть на ставку он качки,

Вже не кажу, що хлопці рачки,

Тебе переженуть!»

Пан Костюшко із Серник у нарисі Федора Дудко

За культурне відродження Пінщини

Полісся — країна лісів, болот, поперерізувана річками й озерами. Країна бідна й неродюча, затишна від зовнішнього ворога.

Характер країни висунув своє й на вдачі поліщука, якого на Пінщині звуть — пінчуком. Консервативний, повільний, лагідний, сумовитий. Любить свою землю й не проміняє її на золоті гори.

Хто ми? (Малий фельєтон Федора Дудка)

Є така польська анекдотка:

Сидить злодій на судовій лаві та й плачеться перед судом:

- Згляньтеся надо мною, бідним, панове судді, я- сиротина. Ні батька, ні матки нема в мене… Нікого нема…

Федір Дудко - автор нарисів про Полісся

Цікаві нариси про Полісся написав Федір Дудко. Український письменник і журналіст народився 5 травня 1885 року в селі Шабалинів, тепер Коропського району Чернігівської області, Україна. 

Навчався у Глухівській та Новгород-Сіверській гімназіях. Вищу освіту здобував у Москві. Журналістську діяльність почав 1907 року в Києві. З 1922 року жив у Львові, працював у бібліотеці Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Казка про те, як на Поліссі з'явилися пани

Казка про те, як з'явилися пани на Поліссі, розміщена на білоруському сайті "Репка". Цікаво читається  вона, бо пояснює походження багатьох поліських прізвищ...

Давно это было. И старые люди того уж не помнят и рассказывают то, что от отцов и дедов слыхали.

Маєток Річиця в 1939 році був названий Антонін

Згідно розпорядження міністра внутрішніх справ від 30 червня 1939 року маєток Річиця Морочнівської гміни був перейменований на Антонін.

Ось чому в деяких польських документах ми зустрічаємо цей топонім. Із встановленням радянської влади село знову отримало  одну назву - Річиця.  

Вітряк із Морочного в колекції Національного музею народної архітектури та побуту України

У колекції Національного музею народної архітектури та побуту України є й вітряк із села Морочне. Його зовнішній вигляд мало про що розповідає нам.

Існує опис цієї будови спеціалістами.  Вітряк із села Мале Морочне зведений у 1948 році вскладчину всім селом, замість вітряка що згорів у війну. Кожен порізав на своїх межах вільху таку, щоб годилась на брусся, потесали і під керівництвом власника вітряка, за активної участі його синів звели вітряк, бо потерпали без млина.

Про долю священика Будоля, який служив у селі Кухітська Воля (публікація Ірини Шатиренок із Гродно)

Дружина священика Будоля з дітьми

У Республіці Білорусь проводився конкурс "Любов до Батьківщини - через любов до свого роду - 2012". Спеціальний приз отримала Ірина Шатиренок, яка описала історію сім'ї священика Будоля, який деякий час служив у селі Кухітська Воля.

Гора королеви Бони в Старих Конях

У білоруського дослідника Романа Горошкевича є дослідження "Tradycje ziemi pińskiej" - "Традиції землі пінської". Книга видана у Варшаві 1935 року.

Серед багатьох фактів з історії нашого краю автор розповідає про гору королеви Бони у селі Старі Коні: "Podróżnemu, jadącemu statkiem z Pińska na południe, do Starych-Koni, przygodni towarzysze podróży pokażą na pewno, gdy rozmowa na te sprawy zejdzie, kurhan, na którym królowa Bona sądy odprawiała i miejsce, gdzie stał „czerwony dwór królewski" - Подорожньому, який вирішить подорожувати до Старих Коней, покажуть курган, де королева Бона організовувала суди, і місце, де стояв червоний королівський двір. 

http://www.zbaraszewski.pl/index.php/artykuly/81-tradycje-ziemi-pinskiej

Білорус Сергій Плиткевич про перебування на Зарічненщині

В поисках истоков Припяти  [2010-06-09]

Меня с детства интересовал вопрос: откуда берутся большие реки? Со временем многое стало понятно, но интерес к тому, как маленький ручеек или болотце превращаются в полноводную реку остался. И время от времени я пытаюсь его удовлетворять. Одна из таких поездок – к истокам Припяти. 

Мы с краеведом Алексеем Дубровским изучили карту – верховье реки находится на самой границе Украины и Польши, в нескольких километрах от Буга. Решаем добраться туда, а заодно посмотреть, как живут наши южные соседи.

Бій 1915 року біля Морочного

Легіонери Пулавського

Серед алфавітного списку польських битв є згадка про бій 1915 року біля села Морочне. Тут зустрілися легіонери першого ескадрону польського ескадрону Пулавського, який воював на Західному фронті, з німцями. 

Більш детальних відомостей про цей бій не знайдено.

http://elstudento.org/articles.php?article_id=238

Настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко був партизанським зв'язковим

Коли в 1944 році було звільнено Морочне й там проводився урочистий мітинг, серед присутніх на ньому був настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко. 

Його названо партизанським зв'язковим.

https://his.1september.ru/2004/17/14.htm

Священик морочненської церкви В'ячеслав Навроцький зустрічав партизанів пасхальним передзвоном

Священик серед своїх парафіян

Багато цікавого можна прочитати в Інтернеті про священика Морочненської церкви В'ячеслава Навроцького. Ось одна із таких публікацій.

Олена Харковець про своє рідне село Кухче

Серед безкраїх поліських лісів, між тихоплинними річками і голубими озерами розкинулось моє рідне село Кухче. По сусідству , майже зливаючись з ним , зі сходу і півдня притулились ще два маленькі ошатні сільця – Новосілля і Радове. У нас з цими селами спільна школа, спільна сільрада; людей пов'язують дружні й родинні зв'язки. Я люблю своє село і горда тим, що я тут народилась і росту.

Світлина 1916 року (село Морочне)

На звороті фотографії російською мовою написано: "Землянка 4 роты в д. М.Морочное сентябрь 1916 года".

https://1ua.com.ua/rnf7132461 

Заручний (Оберігальний) лист короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік

Дві сторінки актикації Заручного (Оберігального) листа короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік надіслав для нашого сайту білорус Валер Кисіль. Відшукуючи матеріали про Городне, він натрапив на цей документ. На жаль, прочитати й перекласти його не вдалося, але зміст його, напевне, буде аналогічним тому, який було надіслано городенцям.

Валерій висловив припущення, що у 18-му сторіччі нобельці змовилися з городенцями і разом зверталися до короля, щоб відстояти свою вільність від місцевих магнатів:

Як колектив "Старі Коні" співав на площі Червоній

На Червоній площі нас попросили заспівати веснянку. А я й почала відразу – "Дозволь, Боже, латаття діждати". – "Ні, так не співайте, – обурилися присутні начальники. – В атеїстичній країні немає Бога". – Як же тоді я маю співати? – відповіла я. – "Дозволь, Ленін, латаття діждати?"

Священик із Кухітської Волі - агент УПА (із секретних матеріалів НКВС)

Цікаві відомості про священика із Кухітської Волі вміщено в документах НКВС. Цікаво було б знати його прізвище...

Докладная записка наркома госбезопасности УССР С.Р.Савченко наркому внутренних дел УССР В.С.Рясному о деятельности СБ УПА и ликвидации ее агентуры на территории Ровенской и Волынской областей.

№ 30/С

"12" января 1944 г.

г. Киев» 

Совершено секретно.

Мутвицький льон на курсах сільських льонарів

Це навіть якось дивно, що поліські діти нині майже нічого не знають про льон. Вони не бачили, як він цвіте. А були часи, коли льонарство було головним заняттям поліських жінок. Про це можна дізнатися із замітки Людмили Романович, написаної польською мовою в 1937 році.

Про виселення осадників із Західної України та Білорусі

Спецсообщение .П. Берии - И.В. Сталину 

о выселении осадников из западной Украины и Белоруссии

02.12.1939

№ 5332/б

Совершенно секретно

ЦК ВКП(б) товарищу СТАЛИНУ

В декабре 1920 года бывшее польское правительство издало декрет о насаждении в пограничных с СССР районах так называемых осадников.

Військовий флот на Поліссі: події і факти фільму "Забута флотилія"

Ця стаття вперше була надрукована в газеті "Україна Молода" під назвою "Забута флотилія. Кораблі, які впродовж чверті століття встигли двічі прислужитися Польщі та Україні", автор - Олександр ШИМАНСЬКИЙ.

З огляду на її велику цінність для історії Полісся, ми передруковуємо її тут без змін зі збереженням авторських прав її автора та видавця.

Архівні відомості про маєток Муравин

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1417

Заголовок: Материалы, относящиеся к роду Генюшей: дело о процессе по жалобе Теодора Генюша на Стефана Тура о грабеже денег и имущества в доме для приезжих в гор. Пинске с помощью Григория и Павла Туров и Кривицкого. 

1637 г.; заявление возного о вручении повестки в суд Генюшам Адаму, Александру и Екатерине, урожд. Дымской, в им. их Моравин Пинского пов. по жалобе Косцев Рафаила и Альбины, урожд. Дымской. (Имеются печати)

Архівний документ про маєток Заозір'я

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1448

Заголовок: Дело о продаже части м. Мотоль и им. Заозерье Пинского пов. Юрием, Андреем и его женой Богумилой, урожд. Немиржиц, Терлецкому Роману, Ельскому. (Имеются печати)

У селі Храпин помер єпископ Пінський та Турівський Юрій Булгак

Юрій Булгак гербу Сирокомля (пол. Jerzy Bułhak) - василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви.

Помер 12 березня 1769 в Храпині, а похований в Битенському василіянському монастирі. Його похорон описав віршем василіянин Никодим Гринєвич.

У селі Храпин помер єпископ Пінський та Турівський Антон Жолкевський

Антонін Жолкевський, деякі автори подають його ім'я як Антін або Антоній (пол. Antonin Żółkiewski) - василіянин, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви, архимандрит Лавришівського монастиря.

Помер 2 березня 1702 у маєтку Пінських унійних єпископів у селі Храпин, а похований у Пінській унійній катедрі.

Репресовані зарічненці: хутір Коник

Шоломицкий Михал. (Szołomicki Michał s. Bazylego i Marii). 

Род. в 1897 г. в д. Кочановиче (Качановичи) гмины Лемешевичи Пинского повята Полесского в-ва. Окончил реальное училище в г. Пинск, один год учился в Санкт-Петербургском политехническом институте, окончил Киевскую школу прапорщиков русской армии. 

Секретарь мирового суда в г. Пинск, владелец хутора в д. Кочановичи. Жил на хуторе Коник гмины Морочно Пинского повята Полесского в-ва (ныне с. Коник Заречненского р-на Ровенской обл., Украина).