На Поліссі збереглося чимало різних спогадів про Поліські ярмарки, які відбувалися на початку 30-х років ХХ століття.
Ярмарки в Пінську тоді хоч і мали певне визначене місце проведення, але носили в основному стихійний характер. У 1936 році міська влада прийняла рішення організувати і провести виставку-ярмарок.
Для його проведення було споруджено на березі річки Піна спеціальне виставкове містечко з художнім павільйоном-майстернею.
Назвали цей та наступні три ярмарки Поліськими, а в їх проведенні приймала участь велика кількість фірм, фабрик, магазинів і ремісників. Мета ставилася проста - організувати продаж своїх товарів, подивитися на новинки техніки, ознайомитися з рекламою нових товарів, продемонструвати туристичні можливості регіону. Планували проводити такі ярмарки щорічно, щоб сприяти розвитку економіки краю. Всього таких ярмарків пройшло чотири: у 1936, 1937, 1938 та 1939 роках.
У 1936 році перша Поліська виставка пройшла скромно, але вже в наступному році вона отримала широкий розмах, тому що до її проведення підключилося багато осіб та фірм, на її організацію пішло дуже багато коштів.
У 1936 році на базарній площі Пінська відкрили спеціальний рибний магазин і оздобили його на той час дуже майстерно. Сюди в підвальне приміщення могутні помпи подавали річну воду, а звідти її напускали у великі облицьовані мармуром ванни, де завжди була відбірна риба. Бери сачок і лови любу, яка тобі подобається. Круглий рік риба тут не переводилася. Крім того, рибалки завозили й продавали на березі з човнів в’язки любої на смак риби: щупаків, в’язів, окунів, пліток, лящів.
Підприємець Стасюкевич відправляв рибу спеціальними вагонами у Варшаву. Там знаходилися ванни-акваріуми, у які подавався кисень. Риба ловилася рибалками на озері Нобель, що в нашому районі, і продавалася оптом Стасюкевичу. За це він фінансував будівництво місцевої сільської церкви. І після війни в наших краях риба була чи не єдиним порятунком від голоду. Під час Першої світової війни спеціальні бригади доставляли рибу і в госпіталі для військових.
Про Поліський ярмарок 1937 року розповідає «Путівник по ІІ ярмаркові Поліському в Пінську». Після ознайомлення зі змістом цього видання можна повністю уявити, як проходила виставка-ярмарок, адже автори книги дають детальний аналіз того, хто влаштовував ці ярмарки, що і ким тут продавалося. У книзі вміщена детальна інформація, де що можна купити, де знаходилося бюро обслуговування туристів і бюро квартиронаймачів, де розміщувався Червоний Хрест і книга скарг та пропозицій. Тут є згадка і про село Мутвицю Зарічненського району.
Місцем розташування виставки-ярмарку 1937 року був обраний Ліщинський парк. Будівництво павільйонів розпочалося ще в 1936 році. У підготовці ярмарку приймали найактивнішу участь воєвода Бернацький та староста міста Пінська. Директором його був Тадеуш Доленьга-Каменський. Освятив ярмарок архімандрит Олександр.
На головній алеї були встановлені стенди, на яких розміщувалася інформація про основні етапи боротьби за Полісся, зокрема про 1794, 1831, 1863, 1902, 1914, 1918 – 1920 роки. Але найбільшу цікавість викликала скульптура поліщука з веслом, у постолах і капелюху, бо символом ярмарку 1937 року був старий поліщук із веслом. Ця скульптура стояла при вході до парку.
У спеціальному павільйоні були представлені списки учасників ярмарку, історія і господарство регіону. В оформленні використовувалися діаграми, схеми, вітражі. Їх виготовили художники Теодор Лавров, Олександр Лозіцький, Казимир Чайковський. Квіткові плантації готував міський городник Владислав Єлен, освітлення – М. Ярощук. Були тут спеціальні інформаційні зали для туристів, фотографів. Працювали пошта, телеграф, телефон.
Виставки, вітрини, стенди, які було розгорнуто в павільйонах, широко ілюстрували життя і побут поліщуків, їх культуру і побут. Дещо показувалося в натурі. Так, присутні на ярмарку могли побачити поліське весілля, послухати весільний оркестр, побачити проводи нареченої, свято «Дожинки».
Офіційно ярмарок 1937 року було відкрито 22 серпня, і тривав він по 5 вересня. Ініціатором його був Пінський магістрат, а організаторами – підприємства міста та всі учасники. У вступному слові на відкритті Брестський воєвода сказав пророчі слова: «До мети прийде той, хто зрушив з місця…».
Ярмарок розпочинався о 12 годині з демонстрації ремісниками своїх виробів. У перший та в наступні дні грав оркестр 84 полку стрільців поліських. У цей же день проводилося свято поліської пісні, народних хорів, які організовувала щкільна інспекція.
Один день був днем поліських промислів, інший – концертів і народних танців, наступний – концертів і музики, за ним – показ коней, потім – виставка великої рогатої худоби, овечок, концерт народних ансамблів, ввечері – ілюмінація «Чари поліської ночі», пісні, далі – дефіле пінської річної флотилії, змагання на воді.
В один із днів проводився продаж волів, концерт стрільців поліських, в інші дні – продаж свиней, показові виступи пожежної охорони, музика стрільців, ввечері – показ життя харцерів у полі біля вогнища, пісні, танці.
У програмі ярмарку були виступи хору Пінської державної гімназії, аматорського симфонічного оркестру, сільських та шкільних хорових колективів. Вистави тривали від 8 годин ранку до 22 години вечора. Виконання програми залежало ще й від стану погоди. В останній день ярмарку слухали концерт Лунінецької гімназії, виступ шкільних та регіональних хорів. Закриття ярмарку відбулося 5 вересня о 22 годині.
Другий павільйон був представлений ремеслами по металу, дереву, шкірі, текстилю, столярству. Цікаві й конкретні прізвища майстрів-виробників. Айзенберг Єзель продавав 42 годинники, Дзенцел Бронислав – музичні інструменти, Зелінськи Кароль – кошики, Ліхтман Шолом – меблі. Відомий фотограф із Косова Йозеф Шиманчик представляв фото Полісся. Велика група підприємців із Бреста, Пінська продавала вози та байдарки. Ремісники з Давид-Городка торгували взуттям.
Павільйону «Землеробство» експонати надавали спілки землеробів, власників худоби, пасічники, городники. Це насіння, ліки, посівне зерно. Поліська землеробна хата представляла лляні вироби на різних стадіях обробки, а також механізми для обробки льону, зерна. Міська школа землеробства з Дубоє була представлена бджільництвом, жіноча школа землеробства із Дубиць – вишивкою на тканині. Тут працювали різні майстерні: меблева, диванна, по плетінню з лози та інші.
За кордонами ярмарки розмістилися продавці агрегатів для роботи на лугах, на полі. Промисловий павільйон представляв великий вибір товарів фірм, магазинів, фабрик Варшави, Бреста, Вільно, поліських міст і сіл.
У торговому павільйоні можна було побачити та купити все для побуту й домашнього господарства: гольшанські кофтини, рукавиці, шкарпетки, із Бидгощі – косметичні товари і хімію. Міна Ізраєль із Кобрина привезла гумове взуття, виготовлене з авто- та мотопокришок. Шлакман Берко з Пінська виготовляв одіяла.
У п’ятому павільйоні теж була представлена промисловість, а також народні вироби: поліські ляльки Йозефа Невдахи, горщики Петрека Яна з Катовиць, фотографії Гофмана із Століна.
На останніх сторінках путівника багато написано про можливості землеробства на Поліссі, дається оцінка геофізичної структури регіону, розповідається про територіальне самоуправління, про Полісся як район боротьби за незалежність, про розвиток ремесел і, звичайно, розміщена реклама.
Навіть така коротка характеристика ярмарку 1937 року дає уяву про його розмах і значення. Міська влада дала зрозуміти, що Пінськ не просто звичайне місто, а столиця Поліського краю.
Після знайомства із змістом цього путівника можна зрозуміти, чому наші земляки намагалися побувати саме на спеціальних виставках-ярмарках: там був великий вибір товарів, і селянин міг купити все, що завгодно.
Немає коментарів:
Дописати коментар