неділю, 28 червня 2015 р.

Визвольна війна 1648 - 1651 років на Поліссі (за матеріалами білоруських сайтів)



После принятия Люблинской и Берестейской уний полешуки встали перед угрозой своего культурного и духовного уничтожения. Ситуация усугубилась полонизацией социальных верхов Полесья (шляхта, купечество, магнаты), которые могли бы стать организационной силой, стержнем будущей полесской нации.

Опис поліщуків (нарис П. Шпилевського "Путешествие по Полесью и Белорусскому краю")


"За неимением лучшего, поблизости, мест для прогулок, ново-брестчане гуляют также по песчаной, довольно неровной набережной Буга и любуются на ряды бесчисленных барок и стругов, пригоняемых из Пинского уезда кавтуноватыми пинчуками.

Як Казимир підкорив поліщуків (Великопольська хроніка)


Итак, вышеупомянутый Казимир, окруженный верными друзьями, устремляется к границам пруссов. Совершив много нападений на их соседей, он разбил их и, наконец, с трудом, в тяжелых военных столкновениях, вступил в земли полешан.

Поліський інструмент сурма (турині роги)

                 Поліщук із трубою (сурмою) 
            Малюнок Олександра Лозіцького
Сурма - білоруський народний музичний інструмент пастуха у вигляді прямої труби.

Вона виготовлялася із 2 склеєних напівтруб, видовбаних із ствола осики.

Як копали Прип'ять (Григорій Дем'янчук)


Плив один приїжджий чоловік човном по Прип'яті, бачить —на березі село.
— Як називається?— питає.
— Комори.
Пливе далі годину, другу. Бачить — село.
— Як називається?
— Комори.

Ходак Ходневич (Григорій Дем'янчук)



- Знаєте, чому в нашому селі багато Шукалевичів? — питає Савич.
- І Ходневичів?— підкидає своє Ходневич.

Шукалевичі, виявляється, пішли від того, що все життя шукали золото і не знайшли. Це, може, й так, а може, й ні: біля села є урочище Шукалево. То, мабуть, тих, хто жив там, і називали Шукалевичами. А Ходневичі?

Плисаки (Григорій Дем'янчук)


Широкий Стир, вибігаючи з-за обрію, вигинається біля пристані Топець, розливається навсібіч, і низенькі береги ледь-ледь стримують його. На березі, втомившись, затихли трактори; височіли гори навезеного лісу.

Віддалік, на тихому плесі, спокійно влігся довжелезний пліт, ніби вигріваючись на призахідному сонці.

"Косарі" - легенда про повстання в Ноблі (Григорій Дем'янчук)


У Котирі, там, де Прип'ять випливає з озера, на річці є Конюшний брід. Весною тут можна переправитися на поромі, а влітку він пересихає.

Поблизу нього та на висохлих місцях ще й нині знаходять стару зброю, самопали, колеса, осі від возів.

Геродотове море (Григорій Дем'янчук)



В автобусі до Маневичів пасажирів, як завжди, багато. Цього разу всі вони з тривогою позирають на придорожні луги і поля, ущерть залиті водою.

Як малесенькі острівці, сумно стоять стіжки сіна; люди добираються до тваринницької ферми на човнах; шосейна дорога—єдина сухопутна стрічка серед буйного водопілля...

Геродотове море на території нинішнього Полісся (дослідження білоруських учених)


ФАКТЫ

Первое упоминание об этом Белорусском море сделал Геродот еще 2500 лет назад. Он писал, что на территории нашего современного Полесья расположено большое озеро или море.

Сегодня историки условно называют это море – морем Геродота, но правильнее, наверно, называть его Белорусским морем – ибо оно располагалось на территории нынешней Беларуси.

Чи існувало на місці сучасного Полісся море? (версія Олександра Ільїна)

Море Геродота. А. Желудко
Существовало ли Сарматское море-озеро?

2500 лет назад знаменитый древнегреческий историк Геродот писал, что на территории современного Полесья размещалось тогда большое озеро (море), которое принято называть морем Геродота.

неділю, 21 червня 2015 р.

Нагорода за сміливість у бою біля Кухітської Волі



Офросимову Борису Леонидовичу 16 октября 1916 года за отличия в делах против неприятеля утверждено пожалование -  Георгиевское оружие.

Числящему по армейской кавалерии и в резерве чинов при штабе Минского округа, состоявшему в 18-ом гусарском Нежинском полку, Борису Офросимову за то, что 14-го и 15-го сентября 1915 г. в исключительно трудной обстановке, упорно оборонял дивизионом конницы боевой участок у села Железница и Кухоцкая Воля, личным примером ободряя свои части, и 16-го сентября перешел в атаку и выбил противника из окопов у деревни Железница.

Добірка описів Заріччя


Пропонується добірка описань Заріччя, однієї із трьох частин історичної Пінщини, території, до якої входять частини кількох сучасних районів Брестської, Волинської і Рівненської областей, зокрема й Зарічненський район.

Навіть для свого часу фарби в описаннях надто згущені. Чудова казкова очеретяна пустеля - справді низинна заволожена країна, але не настільки, щоби перетворити її в суцільне болото.

Цікава інформація про сусідню Дубровицю



Під час Вітчизняної війни 1812 року Надія Андріївна Дурова – кавалерист – служила в Литовському гусарському полку, який дислокувався в Дубровиці в 1811-1812 роках.

Її спогади про тогочасну Дубровицю: „Бали, танці, женихання, музика… О Боже! Яка ницість, які нудотні заняття!”

І про довколишні села, через які вела дорога: „Село це бідне, негарне і розорене, треба думати, непомірними поборами його поміщика.”

Лісове бортництво по-поліськи



Бортництво – традиційне лісове бджільництво слов'ян. Сьогодні поширене фактично лише по кордону з Білоруссю, особливо ж на Центральному Поліссі в районі Поліського природного заповідника, на теренах якого налічується декілька тисяч бортей. 

Борть, або як її сьогодні більше називають поліщуки "улєй", ставляться в лісі на деревах. Сама борть являє собою видовбану дубову колоду з отвором для рою диких бджіл.

Із Петра Вериги чекай відлиги (про Вериговий день та заготовку деревини на Поліссі)



У церковному календарі 29 січня співпадає з поклонінням чесним оковам апостола Петра. Оскільки кайдани в перекладі на грецьку означають вериги, то в народі цей день йменують Петром Веригою.

З ним не пов'язані — хіба що остерігалися прати білизну — будь-які обряди. Вважалося, що це останній день зими, а тому казали: «На Петра Вериги половина снігу, половина криги» чи «На Петра Вериги розбиваються криги».

Мазури або будники - хто вони?


До видання Положення 19 лютого 1861 року (відміна кріпосного права) вирубкою лісу, обробкою лісоматеріалів займалися місцеві селяни та переселенці з інших губерній. Їх називали "будники" чи "мазури".

Походження останньої назви пояснюється просто: вони переселилися із місцевості з назвою Мазовія.

Давній Пінськ (О. І. Лозіцький)

Якими були давні поліські міста, можна прочитати в дослідника Лозіцького.

Заодно дізнатися, чому в кожному поліському селі існує прізвисько Козли...

Особенности рельефа местности предопределили этапы формирования Пинска. 

Три дугообразных ряда городских оборонительных сооружений знаменуют собой основные вехи истории феодального Пинска.

Давнє риболовство на Поліссі (Ісаєнко В.Ф.)



Во второй половине XIX столетия И. Эремич [1867, с. 120] писал, что Полесье белорусское — едва ли не самая низменная часть Европейского материка; будучи назад тому несколько тысячелетий глубочайшим местом исчезнувшего с лица земли океана, оно и доселе так низменно, что весной едва ли не третья часть его покрыта водой.

Прип'ятські болота в Україні



Пинские болота (Припятские болота, Полесские болота) — болота в пойме и первой надпойменной террасе Припяти расположенные на севере территории современной Украины вдоль реки Припяти и её притоков, и на территории Белоруссии от Бреста до Лунинца.

Таємниця пінських боліт (за матеріалами білоруських сайтів)



Пізнавальний матеріал про болота, якими багатий і Зарічненський район, розміщено на багатьох білоруських сайтах. Один із них розповідає про таємниці поліських боліт.

Пожалуй, не найти на карте места, сравнимого по уникальности и таинственности с Полесьем. Только здесь – и нигде более на планете Земля! – сохранились в естественном состоянии низинные болота, минеральные острова и первозданные пойменные дубравы.

Сім чудес Зарічненщини (одна із версій)


Видання "Рівненщина від А до Я" опублікувало статтю "Сім чудес Зарічненщини".

1. Миколаївська церква Миколаївська церква початку XVIII ст. у с. Іванчиці розташована на невеличкому пагорбові. Точна дата будівництва храму невідома, проте наявність вздовж його периметру парних стовпів ("лисиць") для зміцнення стін зрубів дозволяє вважати дату спорудження пам’ятки не пізнішою ніж перша половина XVIII ст.

Пам'ятні літературні сторінки Зарічненщини (Іван Пащук)


У кожному регіоні, а то й у багатьох населених пунктах завжди яскравою сторінкою в історично-краєзнавчому літописі як минувшини, так і сучасності є так звана “літературна карта”.

Вона цікава не тільки для тих, хто вивчає і популяризує історію своєї малої батьківщини – краєзнавців, дослідників літературних процесів, життєписів чи творчих шляхів письменників, а й для багатьох мешканців, яким не байдуже усе, що стосується їхніх рідних куточків.

Десятина із села Серник для луцького монастиря (Михайло Грушевський)



МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ Том V Розділ 4

Окрім землї парох і його помічники діставали ріжні доходи з парафіян. Широко розповсюднена була хлїбна данина, т. зв. скіпщина. 

По части — під впливом староруської десятинної традиції, а ще більше — за безпосереднїм прикладом латинської церкви, і в руській, православній церкві стрічаємо часто для хлїбної дани і назву десятини.

Обряд "Одруження комина" (записано в Серниках)



Давній обряд «Одруження комина» був колись дуже поширений на Поліссі. Він здійснювався на святого Семена (1 вересня по ст. ст.)

Цей обряд зафіксовано в с. Серники колись Пінського повіту, тепер Зарічненського району.

суботу, 20 червня 2015 р.

Адам Міцкевич про поліську мову


Великий польський поет Адам Міцкевич дуже високо оцінив поліську мову.

Він не тільки виділив її як особливу, а й  відмітив красу поліського говору в одній із своїх лекцій про слов'янські літератури в знаменитому паризькому Коллеж де Франс: "Со всех славянских народов русины, это значит крестьяне Пинской, частично Минской и Гродненской губерний, сохранили наибольшее количество общеславянских черт.

Бродницький повстанський загін (Галина Гаврилович)


Із мемуарів  Максима Михайловича Мойсієвича - дідуся Галини Сергіївни Гаврилович

Зовсім недавно мені до рук потрапили документи домашнього архіву мого дідуся - Максима Михайловича Мойсієвича, 1905 року народження.

"Серницька осада" Юзефа Крашевського (замальовки із Серник)

Земельна реформа на Поліссі у другій половині XVI століття (Горбацький А. А.)



Веснік Брэсцкага універсітэта. Серыя ГІСТОРЫЯ, ЭКАНОМІКА, ПРАВА, НАВУКОВА- ТЭАРЭТЫЧНЫ ЧАСОПІС. Выходзіць два разы ў год. Заснавальнік – установа адукацыі «Брэсцкі дзяржаўны ўніверсітэт імя А.С. Пушкіна» № 1 / 2013

неділю, 7 червня 2015 р.

Заспівай мені, мамо (Пісні Ксенії Ляховець, записані дочкою Надією)


Десь на дні мого серця невимовним болем озивається пісня:
Їхали маляри через наше село,
Змалювали неньку на білій оселі,
Змалювали очі, змалювали брови,
Та не змалювали тихої розмови…

Пісні моєї матусі… Вона була закохана в них до самозабуття. У пісні була її доля, її сирітське життя…

Історичні пісні


Бондарівна (зарічненський варіант)

Наїхала роталівня Канавського пана, 

Молодая Бондарівна в ратуші гуляла.

Підстерегли Бондарівну да старії люди:

- Ой, утікай, Бондарівно, біда тобі буде.

Рекрутські пісні

                                       


Ой, у лузі калинонька

Ой, у лузі калинонька, 

На калині малинонька. 

На калині соловей, 

Він щебече: «Скоро день!»

Козацькі пісні



Поїхав козак на війноньку

Поїхав козак на війноньку,

Покинув свою дівчиноньку.

- Прощай, чорнобривая, 

Їду в чужу сторононьку.

Чумацькі пісні


                                     

Ішли чумаки чотири года 

Ішли чумаки чотири года,

Не мали пригоди зроду нікогда.

Ой, один чумак й упав да й лежить,

Нихто його не питає, що в нього болить.

Постові пісні



У неділю по обіді

У неділю по обіді

Пішов Господь по всім світі.


Ішов він жебруючи,

І всіх людей пробуючи.

Жнивні пісні



Наший панич молоденький

Наший панич молоденький,

Під їм коник вороненький.

На конику пуд’їджає,

Своїх женців пудганяє.

Ягідні пісні


Ой, я в бору ягід беру

Ой, я в бору ягід беру

Да й не знаю ж, кому несу.

Занесла б я до свікорка - 

Свікор ягід не приймає:

Кісли ягідоньки ж, кісли, 

Мні ж невістка ж не пудмисли.


Записали Т. П. Пархоменко, В. В. Пилипенко, О. А. Прохорчук 15 вересня 1995 року в селі Серники від Г. Я. Місечко, 1921 року народження.

Косарські пісні



На болоти косар косить,

Кинув косу да й голосить

- Коса ж моя ……………..,

Жінка в мене линивая.

Коса моя, як ніж, гостра,

В мене жінка, як сніп, товста.


Записано Оленою Юзюк від Лідії Бережної із села Прикладники. Етнокультура Волинського Полісся. Випуск 3. – Р., 1998. – 179 с.

Пісні плисаків

                               

Ідуть пліси, ідуть пліси

Ідуть пліси, ідуть пліси

Бистрою водою,

Затужили плісаченьки 

По дітках і жоною.

Русальні пісні



Ой у полі, полі 

Іванко волошку косить.

Молода русалка

Хорошенько його просить.

Купальські пісні




Й у мене роду немніжко

Й у мене роду немніжко, 

Оно дві сестри.

Як підете руту рвати,

То рвіте і мні.

Пісні про кохання


Любо мені, мило 

Любо мені, мило на той світ дивитись, 

Де козак з дівкою почали любитись.

Він її любив, хотів її взяти.

Господь не судив, не дозволила мати.

Сімейно-побутові пісні

                                  
Ой, у саду, в саду

Ой, у саду, в саду трава зелена.

Тому зелена, що близько вода.


Ой, за добрим мужем жона молода.

Затим молода, що доля добра.

Сирітські пісні


Стоїть дуб зелений

Стоїть дуб зелений,

Листям шелестить,

А доля сиротини

Десь далеко спить.

Вдовині пісні


Зашуміла зелена дубровушка

Зашуміла зелена дубровушка,

Да й заплакала молодая вдовушка.

Ой, да заплакала молода удовушка,

Що й не косяна зелена дубровушка.

Приспівки поліські - варварочки (українською, російською мовами та місцевим діалектом)


1. Здрастуйте, товарищи, как вы поживаете,

Я частушки пропою, если пожелаете.

2. Варварочка – весело, щоб бачило все село.

Щоб зачула моя мать, як весело грає зять.


3. Гармонист, гармонист, хорошо играете,

Почему вы, гармонист, с нами не гуляте?

Семенівна (російською мовою з місцевим діалектом)


Семеновна да начинется, 

А гармонист сидит да улыбается.


Семеновну пою от скуки я,

Пою и думаю, какая жизнь моя.

вівторок, 2 червня 2015 р.

Історія села Бродниця



Село Бродниця розташоване за 25 км від районного центру. Тут є школа І – ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку.

Назва села Бродниця походить від гідрореалії «брід». У тлумачному словнику записано, що брід – мілке місце річки, озера, де можна було перейти чи переїхати на протилежний берег.

понеділок, 1 червня 2015 р.

Колекція Рівненського обласного краєзнавчого музею з історії Зарічненського району (Прищепа О. П.)


У Рівненському обласному краєзнавчому музеї (далі РОКМ) на сьогодні експонується і зберігається близько 140 тисяч пам’яток матеріальної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

У результаті наукових експедицій, пошуків у архівах, цілеспрямованій роботі зі старожилами, колекціонерами, його колекції щороку поповнюються новими надходженнями.

Серники — село титулованих Полюховичів (Дарина Гузенкова)


У селі Серники Зарічненського району живуть переважно нащадки бояр з прізвищем Полюховичі, яких ще у ХVI столітті польська королева звільнила від податків. І хоч така податкова пільга, відповідно до вказівки королеви, мала б поширюватися й на усіх нащадків титулованих Полюховичів, та сучасні мешканці Серників на це не претендують. Натомість пишаються тим, що є нащадками роду з боярським титулом.

Цікавий документ з історії Вичівки



Цікавий документ з історії Вичівки зберігається в Національному архіві Білорусії. Звучить його назва так: "Дело по ходатайству крестьян М. Ф. и В. М. Войтовичей об утверждении в правах наследства на землю после смерти отца". 

Документ написано російською мовою у 1918 році. Назва фонду - "Витчевское волостное правление, село Витчевка Пинского уезда Минской губернии".