Заріччя. Опис археолога та етнографа Адама Кіркора

Більша частина Пінського повіту – це болотиста місцевість, по якій розкидані орні поля та луги. Південна його частина, на нижчому болотистому березі Піни, особливо незвичайна.

Вона називається Заріччям і знаходиться між ріками Піна, Ясельда, Прип’ять, Стир, Гнила Прип’ять, Струмінь та озерами Нобель та Люб’язь.

Крім того, Заріччя пересікається великою кількістю рукавів Прип’яті, річками Стоходом, Струменем, Стирем і т. д. Всі ці ріки, струмки складають тут безперервну водну сітку, яка розтікається на 1400 квадратних кілометрів.

Можна уявити собі картину того Заріччя, коли скажемо, що на всьому протязі у північно-західній частині є всього 70 невеликих поселень, розміщених на підвищеннях серед боліт. 

Легко уявити життя цих болотних жителів, коли ми згадаємо, що весною під час танення льоду води цих рік зливаються воєдино, утворюючи суцільне озеро, на якому де-не-де видніються невеликі острівки.

Це і є ті поселення з їх нещасними жителями, які протягом 2 – 3 місяців відрізані від будь-якого спілкування з людьми. Навіть між собою жителі цих пагорбів можуть спілкуватися тільки на човнах. Така ж картина спостерігається й осінню, інколи й влітку під час затяжних дощів.

Єдина нагорода за всі ці страждання – це багатство очерету та осоки, які використовують на дахи та на топливо. А ще велика кількість лугів, які дають хоч і болотне, зате відмінне сіно, якого тут так багато, що його не в змозі скосити й прибрати місцеві жителі. Заготовляється лише третя частина наявного сінокосу. 

Наявність великої кількості лугів дає можливість тутешнім жителям тримати багато худоби, а потім щедро удобрювати свої невеликі орні поля.

Так що, не дивлячись на всі біди й незручності замкнутого життя, селяни тут багатші, ніж на іншій частині Пінського Полісся – Загородді (протилежна сторона Заріччя).