понеділок, 28 січня 2019 р.

"Справа Іванечка": брошура про злочин 1942 року в Серниках


Про трагічні події часів Другої світової війни на Зарічненщині розповідає брошура «Справа «Іванечка», видана в 2016 році прокуратурою Рівненської області (автор Людмила Суржук). 

Ось кілька неймовірно сумних уривків цієї «Справи»: «До 1941 року в селі Серники жили сотні жителів єврейської національності, після війни не залишилося із євреїв майже нікого.

У часи війни тут було створено гетто. Німці з усіх навколишніх сіл, міст, районів та навіть із сусідньої Білорусі зганяли сюди людей. За період існування гетто в урочищі Пісковате, згідно з протоколом огляду місця трагедії, розстріляли майже 700 осіб - в основному літніх людей, жінок та дітей. 

суботу, 19 січня 2019 р.

Водохреща на Зарічненщині (Володимир Галайчук)

Світлина села Комори. 2014 рік
Вечеря перед “Крещенієм” – “Водянумха” (сс. Кухче, Сенчиці, Серники, Неньковичі), “Посна Колядам”, “Голодна кутя” (повсюдно). Куті перед “Крещенієм” не робили (с. Серники) або робили не всі (с. Заозір’я).

Увечері святили воду. Допоки її не набрали, їсти не можна було. Перед вечерею насамперед робили три ковтки свяченої води, кропили нею “хату, хоромми ті холодниї, все хадзяйство”, лили в колодязь, “щоб була вода свячона”, “коб сьватая вода була”. 

Минулорічну свячену воду господар віддавав худобі. Зберігали її на п’єцу – “вона ж помочная”. У Кухчому кропили “хороми” до сходу сонця.

Після вечері на дверях і на вікнах у хаті та знадвору “побілом” (крейдою) малювали хрести, також обводили крейдою хліви, хати (сс. Кухче, Борове, Сенчиці): “Но не за сонцем, а напротів сонца, так як і паска святіца – напротів сонца. Це вже, кажуть, не бура не буде брати, нішо, як напротів сонца”104, “То ето казали, що хату обводити – щоб миши в хату не лізли. А крести – бо то ж Крещеніє”105.

На “Водянуху”, як і на Коляду та “Щодруху”, також “смичуть” сіно з-під настільника: “О, – каже, – то вже такий льон зародить великий”106, “Діти на Водохрище витягають – як довгу сенину висуне, то раді, шо льоннаросте, а як кумценьку – о, вже льон не зародить”107. 

Робили з того сіна “крести”, “хрестики”, і чіпляли до кожної ложки (сс. Сенчиці, Неньковичі): “То з сіна зробив хрестик, да обмотав сіном да положив, да й лежить, – то всі ложки так, хто там вечерав. А врано вже тиї хрестики у вікна позатикали”108. 

В іншому варіанті зі Сенчиць хрестики на ніч затикали у вікна і клали під ложки, а на наступний день хрестики з-під ложок збирали і першими запалювали піч, а хрестики на вікнах збирали вже аж через тиждень: “А гети, що в окнах, то стоєли неділю вони. І казали – тре’ знєти, бо буде довго льон цвимсти, як довго будут стоєти”109.

Зранку, ще до сходу сонця, сіно разом з залишками куті та іншої вечері збирали і віддавали корові (Крім окремих випадків з Кухчого, коли сіно палили у печі). Дехто лишав трохи сіна і “потім куру садили, як сідала кура нестись”110, “Того сімнца крохи кимдають да ще як уліто квохчуть кури, да ще под куру покрохи підкладають”111.

На саме Богоявлення, як і після кожної Коляди, частували худобу “пирогом”: “Бере крохи хліба того вламмає і дає по кусочку і кобилци, і корови, і свінкамм, і теї куті повкидає, і сімнца того подаєм”112. У Боровому зафіксовано варіант, коли після “Крещення” віддають худобі саме того “пирога”, з яким гадали на весну і на літо і який лежав два тижні на столі 113.

Респонденти:

104 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Л. Т.
105 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
106 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Козанчук Євфросинії Григорівни, 1932 р. народж.
107 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
108 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Шкльоди Є. О.
109 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
110 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк В. М.
111 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
112 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
113 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.

середу, 16 січня 2019 р.

Грамота на пергаменті про Неньковичі


Погляньте на цю грамоту. Вона донині зберігається в архіві, а написана польським королем Стефаном Баторієм 20 липня 1582 року: "pergaminy, Pieczęć króla Stefana Batorego zawieszona na kolorowym sznurku". 

Документ підтверджує Пінському й Турівському єпископу Кирилу Терлецькому право на землі та "poddanych wsi Nienkowicze". Опублікована вона в «Актах, относящіхся к исторіи Западной Россіи: 1544-1587».

На вказаному сайті можна прочитати кожне слово грамоти:

неділю, 13 січня 2019 р.

Як на Зарічненщині Щедрика відзначали (Володимир Галайчук)


Вечір перед Василем – “Щомдрик” (сс. Старі Коні, Серники), “Щемдрик” (с. Неньковичі), “Щодрумха” (сс. Перекалля, Кухче, Сенчиці, Задовжжя), “Щедрумха”, “Друга коляда” (с. Борове). “Як заходить Новий рік”, “перед кутьою ше”, повсюдно ходили обв’язувати перевеслами з околоту або сіна сад – груші, яблуні: “коб лучче родили”, “коб щемдри були, коб родимли” (с. Кухче), “коб родили, ядромні були” (с. Заозір’я), “шоб щомдри були” (с. Перекалля), “шоб родимло, шоб щомдре було” (с. Задовжжя), “шоб сад родив”, “щоб були щомдри яблука, чи вишнім, чи що там вже...” (с. Сенчиці).

понеділок, 7 січня 2019 р.

Як на Зарічненщині Різво святкували (Володимир Галайчук)


У кожному куточку України свої звичаї святкування Різдва. Як це відбувалося колись на Зарічненщині, можна дізнатися із дослідження Володимира Галайчука із Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2006 році він зафіксував розповіді старожилів нашого району й свої дослідження опублікував у наукових зошитах історичного факультету Львівського університету за 2012–2013 роки. 

Надвечір’я Різдва називають “Коляда”, “Поснам коляда”, “Перша кутя”. “Руздво як заходить – молока ні сиру не їли. Считалася Коляда піст”.

четвер, 3 січня 2019 р.

"Хрен девотчій": що це?


Ні, шановні, це не лайливі слова, розповідь буде йти про один незвичайний поліський звичай. Його опис я відшукала в актах Брестського гродського суду за 1575 - 1715 роки. Отож дізнавайтеся новеньке...

вівторок, 1 січня 2019 р.

Евакуація 1944 року


Згідно із наказом Воєнної Ради Н-ської армії 1 травня 1944 року виселенню підлягали майже всі населені пункти Морочнівського району. Більшість сіл було евакуйовано. 

А населені пункти Залізниця, Судче, Острівськ, Кухотська Воля-1, Кухотська Воля-2, Перекалля, Береза не були відселені Причиною стало те, що військовий підрозділ, який там розміщувався, створив ситуацію, яка ускладнила завдання відселення.