На сторінці 16 «Путівника по ІІ ярмарку Поліському в Пінську»» знаходимо повідомлення, що у павільйоні «Землеробство» представляє свою продукцію і панський двір села Мутвиця.
На той час господарство в селі вів Геронім Нелюбович-Тукальський, дипломований агроном. Його діяльність на мутвицькій землі була дуже плідною, тому він мав чим похвалитися на торгах.
У своїх мемуарах "Піввіку спогадів", які зберігаються в Національному закладі імені Оссолінських у Вроцлаві під сигнатурою 154444/ІІ, сам учасник цих подій детально описує ярмарок 1937 року в Пінську.
«Багато бачив я сільськогосподарських виставок за кордоном (наприклад, у Празі) і загальнопольських (у Познані), а також воєводських, повітових і гмінних, але хочу відмітити, що ярмарок, влаштований у Пінську, був організований на високому рівні, тому що носив оригінальний характер.
Цього характеру надавала йому територія Пінської виставки. Саме місто Пінськ здавалося нецікавим: будівлі часто неестетичні, облуплені, поставлені хаотично і несподівано. Досягнувши річки Піни, місто обривається, ніби його відрізали.
За Піною, на південь від міста, скільки сягне око, на багато кілометрів тягнуться луги, болота і розливи ріки. Де-небудь можна помітити групи дерев – знак, що це острівки, на яких розміщені села. Ось такий вигляд і був безперечною перевагою ярмарку, розміщеного над Піною.
Крім того, організатори раціонально його спланували і намагалися надати експозиції справжнього фольклорного характеру. У першу чергу виділявся відділ місцевого рукоділля, представлений в основному лляними полотнами, ручною поліською вишивкою. Цей відділ користувався незмінним успіхом...
Багаточисельними були вироби місцевих бондарів: бодні, квашні, бочки, шафи. Вдосталь було чобіт із Давид-городка, ними цікавилися мисливці. Ри-балки могли оглянути специфічні снасті, які використовували на Пінщині, - неводи, корзини, кімлі, нерети і т.д.
Відносно слабо була представлена на ярмарку деревообробна промисловість, і це йшло в повне протиріччя із цим краєм вод і лісів, однак точно відображало дійсність. Цікаві експозиції мали відома сірникова фабрика «Гальперна» і фанерна «Лур’є». Менш цікавими були експозиції різної фабричної дрібноти, яка вироблялася не на Поліссі. Але ця дешева продукція залюбки розкуповувалася туристами.
Павільйони були скромними, але естетичними і достатні за розмірами. Як для Пінська, красиво були представлені квіткові клумби. Особливо винахідливо було розміщено освітлювальні ліхтарі: біля самої землі вздовж рядів жоржин.
Вистачало також кондитерських і ресторанів. По правді кажучи, кухня була не із кращих, але це компенсовував прекрасний вигляд із тераси та смачні напої.
Спеціальну розвагу представляв собою розкішно обладнаний «рибацький курінь», де продавалася рибна юшка. Курінь завжди був заповнений відвідувачами. Збоку розбило свої палатки веселе містечко, де можна було відпочити, перекусити.
Мутвицький двір мав власний павільйон для худоби, який розміщувався поруч з експозицією плодів землі. У нашій експозиції почесне місце займала пшениця «Вишенька». Біля неї знаходилися експонати з льону, з першого врожаю зерна, різні перероблені фрукти, в основному компоти.
При будівництві павільйону були прикладені великі зусилля, щоб він вийшов красивим і відповідав будівлям, які знаходилися поруч. У конструкції павільйону використовувалися неочищені від кори березові балки. Дах було зроблено із очерету, стіни покриті рогожею. Для створення декоративних гірлянд використовувався верес.
Виставлена худоба мала вуздечки із червоної тасьми, яка гармоніювала із червоною мастю тварин. Поруч виставляли фотографії з родоводами тварин і отриманими похвальними листами. Крім похвальних відгуків, мутвицький двір отримував чимало торгових контрактів».
Про вдалу торгівлю на поліських ярмарках говорить той факт, що впродовж трьох років Нелюбовичі-Тукальські за продаж племінної худоби отримали тут бронзову, срібну і золоту медалі.
Немає коментарів:
Дописати коментар