середу, 2 листопада 2016 р.

Репресовані зарічненці: село Дібрівськ


Ковтунович Панас Адамович, 1919 р. н., с. Дібрівськ Морочненського р-ну. Українець, освіта 2 кл., червоноармієць 121 окремого дорожно-експлуатаційного батальйону. Заарешт. 6 липня 1942 р. Обвинувач. за ст. 19-58-1б, 58-10 ч.2, 58-11 КК РРФСР. Засудж. ВТ 7 окремої армії 30 серпня – 12 вересня 1942 р. до ВМП – розстрілу з конфіскацією майна. Ухвалою ВК ВС СРСР від 20 листопада 1942 р. ВМП замінено на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав. Ухвалою ВТ ЛенВО від 26 травня 1988 р. вирок скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину. (ДАРО, 828-833).

неділю, 30 жовтня 2016 р.

Репресовані зарічненці: село Калець (смт. Зарічне)


Ковалевич Василь Степанович, 1901 р. н., с. Калець Морочненського р-ну. Українець, освіта початкова, селянин. Прож. с. Калець Морочненського р-ну. Заарешт. 29 серпня 1940 р. Обвинувач. за ст. 54-13 КК УРСР. Засудж. ОН при НКВС СРСР 7 травня 1941 р. на 8 р. ВТТ. Амністований 29 серпня 1941 р. як польський громадянин. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 14 серпня 1989 р. (ДАРО, 276).
www.reabit.org.ua ›

Репресовані зарічненці: село Ніговищі



Печенко Іван Федорович, 1905 р. н., с.  Городная Столінського р-ну Пінської обл. Українець, колгоспник. Прож. с. Ниговищі Зарічненського р-ну. Заарешт. 7  липня 1950  р. Обвинувач. за ст.  20-54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 29  серпня 1950  р. на 25  р. ВТТ і 5  р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Постановою комісії ПВР СРСР від 30 червня 1956  р. термін покарання знижено до фактично відбутого. Реабіл. висновком  прокуратури Рівненської обл. від 31 травня 1993 р. (СБУ, 13013).

Репресовані зарічненці: село Борове


Касянчук Михайло Тимофійович, 1932 р. н., с. Борова Зарічненського р-ну. Українець, малописьменний, тесля. Прож. с. Борова Зарічненського р-ну. Заарешт. 2 вересня 1950 р. Обвинувач. за ст. 54-1а КК УРСР. Постановою УМВС у Рівненській області від 4 травня 1951 р. справу припинено за відсутністю доказів провини, з-під арешту звільнено. (ДАРО, 1416-1420)
www.reabit.org.ua ›

суботу, 15 жовтня 2016 р.

Репресовані зарічненці: село Комори


Зелевець Яким Олексійович, 1901 р. н., с. Комори Морочненського р-ну. Українець, селянин. Прож. с. Прикладники Морочненського р-ну. Заарешт. 14 червня 1940 р. Обвинувач. за ст. 54-13 КК УРСР. Засудж. Рівненським облсудом 12 листопада 1940 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 30 червня 1994 р. (СБУ, 15571).
www.reabit.org.ua/files/store/213.pdf

Репресовані зарічненці: село Осова


Журавель Олександр Павлович, 1925 р. н., с. Осова Зарічненського р-ну. Українець, освіта 3 кл, рядовий в/ч у м. Фастові Київської обл. Заарешт. 13 лютого 1948 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-10 ч.2, 54-11 КК УРСР. Засудж. ВТ КВО 2 червня 1948 р. на 25 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 16 липня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 18 листопада 1992 р. (СБУ, 10354).

Репресовані зарічненці: село Неньковичі


Димар Гнат Кузьмович, 1923 р. н., с. Неньковичі Зарічненського р-ну. Українець, освіта 4 кл., селянин. Прож. с. Неньковичі Зарічненського р-ну. Заарешт. 13 січня 1948 р. Обвинувач. за ст. 16-54-8, 54-10 ч.1 КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 6 березня 1948 р. на 25 р.
 ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 29 червня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 14 жовтня 1991 р. (СБУ, 5918).
www.reabit.org.ua/files/store/213.pdf

Репресовані зарічненці: село Річиця


Дивульський Микола Максимович, 1918 р. н., с. Річиця Зарічненського р-ну. Українець, комірник к-пу ім. 30-річчя Жовтня. Прож. с. Річиця Зарічненського р-ну. Заарешт. 20 жовтня 1949 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ОН при МДБ СРСР 11 березня 1950 р. на 10 р. ВТТ. Звільн. 22 серпня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 20 травня 1993 р. (СБУ, 12798).
www.reabit.org.ua/files/store/213.pdf

Репресовані зарічненці: хутір Висож Борівської сільради


Дейнека Борис Григорович, 1928 р. н., с. Борове Зарічненського р-ну. Українець, селянин. Прож. х. Висож Борівської сільрали Зарічненського р-ну. Заарешт. 25 березня 1949 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а КК УРСР. Засудж. ОН при МДБ СРСР 28 вересня 1949 р. на 10 р. ВТТ. Звільнено за рішенням ЦК з перегляду справ від 21 листопада 1955 р. Постановою президії Рівненського облсуду від 11 квітня 1990 р. вирок скасовано, справу припинено за відсутністю склалу злочину. (СБУ, 11377).

Репресовані зарічненці: хутір Гвоздиня Серницької сільради


Грицевич Агафія Савівна, 1902 р. н., с. Серники Висоцького р-ну. Українка, неписьменна, селянка. Прож. х. Гвоздиня Серниківської сільради Висоцького р-ну. Заарешт. 15 лютого 1950 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ОН при МДБ СРСР 19 липня 1950 р. на 10 р. ВТТ. Звільн. 15 липня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 19 травня 1993 р. (ДАРО, 5462).

Репресовані зарічненці: село Бродниця


Гаврилович Анастасія Яківна, 1931 р. н., с. Бродниця Висоцького р-ну. Українка, неписьменна, селянка. Прож. с. Бродниця Висоцького р-ну. Заарешт. 6 березня 1950 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ОН при МДБ СРСР 19 серпня 1950 р. на 10 р. ВТТ. Ухвалою ВТ ПрикВО від 21 травня 1956 р. термін покарання знижено до 5 р. ВТТ. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 26 травня 1993 р. (ДАРО, 5487).

Репресовані зарічненці: хутір Марчуки Бродницької сільської ради


Гаврилович Агафія Сергіївна, 1919 р. н., с. Бродниця Висоцького р-ну. Українка, неписьменна, селянка. Прож. х. Марчуки Бродницької сільради Висоцького р-ну. Заарешт. 13 вересня 1945 р. Висоцьким РВ НКВС. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ВТ військ НКВС Рівненської обл. 20 грудня 1945 р. на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна. Звільн. 12 жовтня 1954 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 21 травня 1992 р. (СБУ, 8731).
www.reabit.org.ua/files/store/213.pdf

Репресовані зарічненці: село Вичівка


Войтович Василь Петрович, 1919 р. н., с. Вичівка Висоцького р-ну. Українець, червоноармієць 94 сп 21 сд. Заарешт. 29 липня 1941 р. Обвинувач. за ст. 58-10 ч.1 КК РРФСР. Засудж. ВТ 1 Червонопрапорної армії 16 вересня 1941 р. на 7 р. ВТТ і 3 р. позбавлення прав. Реабіл. висновком військової прокуратури Західного регіону України від 10 червня 1996 р. (СБУ, 15958).
www.reabit.org.ua/files/store/Rovno3.pdf

Репресовані зарічненці: хутір Миколаїв Вовчицької сільради


Бурачевська Ольга Терентіївна, 1916 р. н., с. Серники Висоцького р-ну. Українка, неписьменна, селянка. Прож. х. Миколаїв Вовчицької сільради Зарічненського р-ну. Заарешт. 18 червня 1949 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а КК УРСР. Засудж. ОН при МДБ СРСР 19 листопада 1949 р. на 10 р. ВТТ. Звільн. 16 травня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 16 червня 1992 р. (СБУ, 8949).

Репресовані зарічненці: село Бутове


Бруцька Олена Дмитрівна, 1911 р. н., с. Бутове Висоцького р-ну. Українка, неписьменна, селянка. Прож. с. Бутове Висоцького р-ну. Заарешт. 19 липня 1946 р. Висоцьким РВ МДБ. Обвинувач. за ст. 54-1а КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 19 вересня 1946 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 9 березня 1955 р. Реа- біл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 21 січня 1992 р. (СБУ, 6433).

Реабілітовані зарічненці: село Серники


Ботвинник Мовша Шоломович, 1919 р. н., с. Серники Висоцького р-ну. Єврей, освіта 5 кл., червоноармієць 121 окремого дорожно-експлуатаційного батальйону. Заарешт. 13 липня 1942 р. ОВ НКВС 7 окремої армії. Обвинувач. за ст. 58-1а КК РРФСР. Засудж. ВТ 7 окремої армії 12 вересня 1942 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав. Ухвалою ВТ ЛенВО від 26 травня 1988 р. справу припинено за відсутністю складу злочину. (ДАРО, 828, 5 т.).

Репресовані зарічненці: село Нобель


Богданович Іван Степанович, 1912 р. н., с. Нобель Зарічненського р-ну. Українець, селянин. Прож. с. Нобель Зарічненського р-ну. Заарешт. 21 травня 1946 р. Обвинувач. за ст. 54-1а КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 16 серпня 1946 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 13 грудня 1954 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 26 листопада 1993 р. (СБУ, 14828).

Репресовані зарічненці: село Новорічиця


Барчук-Зеленковська Харитина Сергіївна, 1911 р. н., с. Привітівка Зарічненського р-ну. Українка, селянка. Прож. с. Новорічиця Зарічненського р-ну. Заарешт. 16 червня 1947 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 6 січня 1948 р. на 25 р. ВТТ і майна. Звільн. 26 березня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 27 листопада 1992 р. (СБУ, 10464

Репресовані зарічненці: хутір Гоща Новорічицької сільської ради


Барчук Михайло Пилипович, 1931 р. н., х. Гоща Новорічицької сільради Зарічненського р-ну. Українець, селянин. Прож. х. Гоща Зарічненського р-ну. Заарешт. 25 вересня 1948 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ВТ військ МВС Рівненської обл. 15 лютого 1949 р. на 25 р. ВТТ з конфіскацією майна. Помер 12 травня 1953 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 6 квітня 1993 р. (СБУ, 12235).
www.reabit.org.ua/files/store/Rovno3.pdf

Репресовані зарічненці: селище Зарічне


Бабич Семен Семенович, 1911 р. н., с. Зарічне Зарічненського р-ну. Українець, неписьменний, селянин. Прож. с. Зарічне Зарічненського р-ну. Заарешт. 31 травня 1947 р. Обвинувач. за ст. 54-1а КК УРСР. Ухвалою ВТ військ МВС ЛВО від 22 квітня 1949 р. справу припинено у зв’язку зі смертю підозрюваного.  Реабіл. постановою ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.
www.reabit.org.ua/files/store/Rovno3.pdf

Репресовані зарічненці: село Муравин


Антончик Семен Андрійович, 1894 р. н., с. Муравин Морочненського р-ну. Білорус, освіта початкова, селянин. Прож. с. Муравин Морочненського р-ну. Заарешт. 3 квітня 1940 р. Обвинувач. за ст. 54-13, 54-10 ч.1 КК УРСР. Засудж. ОН при НКВС СРСР 7 травня 1941 р. на 5 р. ВТТ. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 22 вересня 1989 р. (ДАРО, 3682).

Репресовані зарічненці: село Вулька Річицька


Андрюшко Іван Михайлович,
1912 р. н., с. Вулька Річицька Морочненського р-ну. Українець, селянин.  Прож. с. Вулька Річицька Морочненського р-ну. Заарешт. 24 травня 1944 р. Обвинувач. за ст. 54-1а КК УРСР. Засудж. ВТ 12 гсд 18 червня 1944 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 10 березня 1956 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 30 червня 1992 р. (СБУ, 9046).

неділю, 11 вересня 2016 р.

Полісько-європейська історія, майже про кохання (Василь Расевич)


Колись давно, ще в підлітковому віці, ідучи через дюну, яка у нас гордо іменується Човчинською горою, я знайшов стару монету. Монета датувалася 1766 роком, тобто рівно 200 років до мого народження. 

І ця монета мене так зацікавила, що, напевно, саме завдяки цій знахідці я й став істориком. Історія в радянській школі, а навіть і в радянському університеті видавалася настільки нудною і нецікавою, що годі було докопатися, що ж насправді в ті часи відбувалося на забутому Богом Поліссі.

Тільки потім, коли мені стали доступними польські та німецькомовні публікації – світ заграв справжніми барвами й історія набрала рис «своєї».

вівторок, 26 липня 2016 р.

Єврейський поет Яків Маринов народився в Серниках


МАРИНОВ Яков (1869, Серники Пинского у. Минской губ. – 1964), поэт, публицист. 

В 13 лет был кузнецом. Переехал с родителями в Одессу, работал портным.

Домініка Чекун - берегиня фольклору Зарічненщини



Ім'я Домініки Чекун добре відоме на Зарічненщині та й в усій Україні. Її пісні слухали на сценах Києва, у багатьох містах Польщі.

Євдокія Хоружа - талановита співачка із Сенчиць


Із-за гори кам'яної
Голуби літають,
Не зазнала розкошоньки,
Вже літа минають...

Це пісня про неї, невгамовну, співучу Євдокію Іванівну Хоружу. Ця людина все своє життя співала. Її запрошували до великих міст і маленьких сіл, в палаци культури і бідненькі сільські клуби. І скрізь вона дарувала людям нашу поліську пісню.

неділю, 24 липня 2016 р.

Боричевський Артем Іванович із Серник - Герой Радянського Союзу



Вікіпедія подає такі дані про уродженця Зарічненщини

Боричевський Артем Іванович (* 28 червня 1891 c. Серники Рівненської обл. — † 2 листопада 1969) — учасник Першої світової війни, воював на фронтах громадянської війни на Волзі і Обі, Іртиші і Ангарі, на Далекому Сході.

суботу, 23 липня 2016 р.

Анатолій Харковець із Кухче - Герой Радянського Союзу



Харковець Анатолій Порфирійович (* 1916 — † 12 жовтня 1943) - капітан, Герой Радянського Союзу (29.10.1943), командир стрілецького батальйону 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту.

Народився в 1916 році в селі Кухче Зарічненського району Рівненської області. Українець.

неділю, 10 липня 2016 р.

Історія Вовчицької школи (Дослідження школярів)


Стоїть у центрі села, у шумовинні розлогих беріз, споруда. Добра й лагідна, вимоглива й справедлива, терпляча, як мудра мати, вона своїм теплом зігріває дитячі серця.

Це Вовчицька загальноосвітня школа 1 - 2 ступенів Зарічненської районної ради Рівненської області, що є окрасою, гордістю та надією не лише села, а й району.

Багата й славна історія навчального закладу. На початку XX століття у Вовчицях не було школи. Діти навчалися у селі Коник, куди переправлялися через річку мостом.

Історія школи села Нобель у цифрах і датах (Дослідження школярів)


Школа в селі Нобель (тоді містечко) почала працювати з 60-их років XIX століття як церковно-приходська, що давала освіту за 3 класи.

Із 1897 року в новому приміщенні, що збудували селяни, розпочато навчання за 4 класи. Учителями в цей час були Немирович, Ходневич і Самкович.

У граніті, бронзі, у серцях! (Романова Діана Анатоліївна із села Млинок)


…Серед могутніх крислатих дубів, оповитий зеленню, у вічній тиші на великій галяві стоїть пам'ятник. Колись це місце не можна було назвати галявиною. Постійно туди-сюди снували люди, чулися захоплені вигуки та безтурботний сміх дітей. 

Тут вирувало життя. Сонце посилало проміння, радуючи людей, а маленькі ще дубочки тихенько перешіптувалися між собою, злегка тріпочучи молодими листочками.

Іван любив своє село. Найкращим відпочинком для нього було просто посидіти на березі швидкоплинної річки і послухати спів солов'я. Ох, як він тоді співав! Здавалось, ця пташка ловила останню мить життя і прагнула вилити у своїх піснях все, що довелось почути за той час. Але ніхто тоді не розумів, про що співав соловей…

«А пам'ять повертає все назад» (спогади остарбайтера із села Задовже записала Каленчук Ніна Іванівна)


Життя людське - не вічне . Воно дарує нам неповторні миті. Незабутнім дарунком долі було спілкування з людиною, яка вже відійшла у вічність, із людиною, про чию долю мають чути всі у переддень Дня Перемоги … А пам'ять повертає все назад, обгортає щемними спогадами.

1942 рік… У наше село Задовже прибули німці, щоб набирати молодь на роботу в Німеччину. А мені ж дев’ятнадцять років, моєму нареченому Андрію – на три роки більше. Оглянуся назад і бачу наше життя – білий полотняний рушник, помережений світлими і темними нитками.

Спомин душі (Федюшко В.П. із села Борове)


1956 рік… Пилипівка… Хатина на околиці Муравина, що зветься Вигін. Край столу сидить дід Пилип. У хаті клопочуться жінки. Серед них і баба-повитуха… І раптом – дитячий крик. 

- Що, знову дівка? – невдоволено пробурчав старий Полуйка.

- Син, тату, син! – радісно мовив Пилип.

Історія Борівської школи (Барчишак Я. І.)

                                     

Історія села Борове сягає в глибоку давнину. Архелогічні джерела свідчать, що на околиці села проживали племена зарубинецької культури. Архелогічні джерела підтверджуються іншими - нумізматичними, етнонімічними і топономічними. Перші письмові згадки про село відносяться до першої чверті ХVІІ століття. 

Відомостей про стан освіти у селі до наших днів дійшло мало. Це в основному окремі фрагменти документів, перекази і свідчення місцевих вчителів.

неділю, 19 червня 2016 р.

Виникнення хутірських поселень на Поліссі та причини їх зникнення


Якщо проїхатися полісьими селами, особливо маленькими, можна побачити чимало пусток. Хати під солом’яними стріхами, що своїми вікнами майже влізли в землю, і збудовані у шістдесятих роках - вже під черепицею та шифером - зяють чорними вікнами. 

Через них пекуча кропива заглядає у порожнечу осель, де народжувалися, виростали, раділи життю цілі родини.

Хутір Свідень як острів Сирого Кореня (Доронін Наталія)


Історія хутора Свідень тісно пов’язана з історією села Мутвиця.  У середньовічних документах цей топонім зазначений як острів Свідень. Він мав ще й іншу назву – Сирого Кореня.

Найдавнішу згадку про цей топонім подає «Писцева книга Пінського та Клецького князівств», складена Пінським старостою Станіславом Хвальчевським.

Мхинь – то «райська краса» (Ломазей В'ячеслав)


Майже все своє життя прожила на хуторі Мхинь бабуся Ярина. Разом із своїм чоловіком вона вигодувала 7 дітей. 

Про родинний хутір розповів її син Петро Гнатович Олешко, 1947 року народження. На хуторі Мхинь його дідусь Петро Олешко Ілляшевич, 1844 року народження, оселився вже після війни. У погосподарській книзі за 1944 рік вказано, що тоді він проживав із родиною в селі Мале Морочне. Мав 2 сини та 3 дочки.

По ягоди до Баби Рузі (Ірина Дехтерук)


«Ідемо по ягоди до Баби Рузі», - часто можна чути в Мутвиці. «Де ж та бабуся живе?» -подумаєте ви. Ні, там уже ніхто не живе, давно вже немає цієї жінки, а назва урочища залишилася навіки. 

Розповідь про цей топонім я записала від своїх батьків: Дехтерука Григорія Івановича та Дехтерук Людмили Володимирівни.

Хутір Пасіка як основа для зселення жителів різних морочненських хуторів


У Морочному донині побутує назва Хутори.  Це частина села Мале Морочне.  Колись це був хутір Пасіка, який вважався одним із найбільших навколишніх населених пунктів. 

Тут проживало 13 родин, де господарями були Максимчук Софія Данилівна, Олешко Марія Іванівна, Байчук Василь Власович, Малайчук Яків Петрович, Малайчук Захарій Петрович, Малайчук Ганна Степанівна, Ломазей Петро Григорович, Ломазей Павло Петрович, Малайчук Іван Васильович, Малайчук Домінік Васильович, Малайчук Іван Дмитрович, Шрамович Петро Романович.


Заброди – хутір двох родин


На морочненському хуторі Заброди проживали 2 родини - Малайчуки та Літвінчуки.

Серед господарів у погосподарсьеій книзі Морочненської сільради значилися Літвінчуки Василь, Никонор та Микола Гнатовичі, Літвінчук Домна Павлівна, Малайчуки Олександр, Лукаш та Тимофій Михайловичі. Три брати Літвінчуки й три брати Малайчуки були мобілізовані на фронт. А з сім’ї Олександра Малайчука на фронт пішов ще й син Адам.

Невеличкі Веретики

Морочненські хуторяни повертаються із гостинних Комор
Веретики - невеличкий хутір Морочного. На місці колишнього хутора Веретики нині стоїть велика стара груша. 

Багато бачило й чуло це дерево, бо проживало колись 3 сім’ї: Малайчука Семена Адамовича, Літвінчука Антонія Максимовича та Малайчук Анастасії Ілляшівни.

Коливорот – хутір Тарасюків


На деяких хуторах проживала лише одна родина. Так, на хуторі Коливорот оселилися Тарасюки. У 1944 році там господарювали Самуїл Гнатович та Мотрона Василівна. 

Із обох осель на фронт пішли сини Валентин та Василь. А на місці цього хутора нині залишилося лише джерело. Кажуть, там завжди ловилося дуже багато риби. 

Хутори між Мутвицею та Морочним (Чугай Ольга)


Фільварк Глинне

Неподалік Морочного та Мутвиці був фільварк Глинне, де проживала родина Адамських. 

У 1921 році там записано 7 осіб. Усі вони були українці православного віросповідання. 

У цій місцевості є поклади голубої глини. За часів Польщі там добували її й вивозили баржами до Пінська.

Гостинний морочненський хутір Сельце


Невеликий садок залишився нині на місці колишнього хутора Сельце. Свою назву це поселення отримало від слова «село». А оскільки був хутір маленьким селом, став зватися Сельцем. 

«До царської війни тут було кілька хат. А жили там святі люди. Саме звідси вивозили колись до Комор каторжників, аби вони не могли звідти вибратися», - розповідала Віра Іванівна Савчук.

Дубища серед велетенських дубів


Неподалік Мутвиці колись росли велетенські дуби. Серед них розташовувалося аж 11 будівель селян. І звався цей хутір Дубища. 

Господарювали на ньому Чекун Володимир Сергійович, Домановська Ольга Василівна, Домановський Костусь Васильович (одружений на полячці Юзефі Іванівні), Бережна Марія Олексіївна, Малайчук Костянтин Федорович, Малайчук Федір Федорович, Малайчук Федір Ярмолаєвич, Червінський Феодосій Іванович, Малайчук Павло Семенович, Проневич Анастасія Петрівна, Савчук Іван Ілляшевич, Пиловець Наум Степанович.

Морочненський хутір Гувнища


На хуторі Гувнища в 1944 році проживало 8 сімей. Це були родини  Самуха Адама Семеновича, Багна Лазора Антоновича, Савчука Миколи Євсеєвича, Савчук Марії Самуйлівни, Савчук Єви Євсіївни, Савчука Олександра Миколайовича, Данилюка Адама Семеновича, Кучечук Анастасії Василівни.

Шістьох жителів хутора провели в 1944 році односельці на фронт. Поруч був хутір Рогізна. Там завжди росло багато рогозу.  Його збирали на Івана Купала. Діти добували з нього смаколики.


Таїна морочненського хутора Гнітово (Тумаш Валентина Миколаївна)

Письменник Андрій Дугінець та Пилип Савчук із Морочного
Звичайний морочненський хутір Гнітово описаний у романі російського письменника Андрія Дугінця «Стохід».  Саме там знайшли притулок солдати-біженці Андрій Дугінець та Петро Басов.

Історія хутора Пруд села Вичівки (Пешехонова Надія Петрівна)


Немов на крилах, швидко плине час,
Його осмислити ми навіть не встигаєм.
Лишає заповіти свої нам
Історія й в літописи пірнає,
За нею вирієм спливають наші дні 
І, дивлячись в твоє високе небо,
О земле рідна! Не питаю, що дала мені,
Аналізую, що зробила я для тебе...

Хутори біля села Задовже (Полюхович Василь Миколайович)


На території Кутинської сільської ради поблизу села Задовже на початку ХХ століття виникли хутори Осинка і Овечечка.

Хутір Осинка
Першими жителями цього хутора були брати Ніколайчики: Григорій, Іван і Микола з своїми багатодітними сім’ями (5-9 дітей).