Цікава історія невеличкого села Задовже на Зарічненщині

Історія виникнення цього села зафіксована в книзі «Загублена у віках історія Заріччя». Її повідав наш земляк-історик Василь Расевич: «Я натрапив у виданні «Wiadomości kościelne» за 1877 рік на інформацію, що моє село Задовже в результаті конкордату 1847 року відірвали від Любешівської парафії римо-католицької дієцезії й насильно перевели на православ'я».

Тепер стали доступними дещо раніші документи - 1834 року. Тоді село належало Адамові Вікентійовичу Стравінському. Воно перейшло до нього від Карла Стравінського.

Родовід Полюховичів від ХVІ століття

Документи, зібрані поляком Іваном Полюховичем

Весільний обряд села Морочне. Рік 1935

Весілля  Малайчука Анатолія Семеновича (1932 р. н.)  та Пишко Марії Василівни (1941 р. н).  Село Морочне, 1960 рік.

Звичай із гміни Морочне повіту Пінського, за 35 км на південь від Пінська.

Записано Г. Диковицькою, ученицею ІІ класу Пінської гімназії. 

Обряд вміщено в краєзнавчій збірці "Z krainy wjunow", виданій 1935 року в місті Пінськ.

Вечори від Божого народження до Хрещення поліщук вважав святими. Це були вечори відпочинку. Проводили їх селяни на різних посиденьках із сусідами. Молодь вела переважно розмови про весілля. А в м’ясоїд уже найчастіше відбувалися весілля.

Навоша - маляр Пінський (О. Лозіцький)

 

Грамота королеви Бони художникові Навоші на дворища в селі Серники

Грамота королевы Боны, подтверждающая пожалованіе Ф. И. Ярославича Новоше на две дворища и дворъ въ г. Пинске.1525 г. Апреля 20.

Подданый королевое ее милости повету Пинского Михно Новошычъ, которому отцу его Новошы, князь Федор Ярославичъ далъ две дворыщы в селе Серникахъ, а дворъ въ месте Пинскомъ, оказалъ прывилей королевое ее милости великой кнегини Боны на службе малерской, который ку замку служыти мел, на пергаменте писаный, подъ прывесистою печатью.

Маловідома грамота князя Федора Ярославовича 1510 року про Серники та Острів

У рукописному архіві села Серник зберігається чимало цікавих давніх документів. Серед них і грамота (декрет, лист – і так, і так названо в тексті) князя Федора Івановича Ярославовича про розмежування земель між селами Серники та Острів. Написано 21 квітня 1510 року.

Рукописну виписку із цього документа надано 19 березня 1924 року на вимогу Василя Федоровича Полюховича Серницького.

Як свідчить запис, зберігається грамота у Віленському центральному архіві древніх актових книг під №13030. Записана на листі 1013 актової книги Пінського гродського суду за 1682-1683 роки.

Ось зміст грамоти:

З історії села Заозер’я

Заозір’я. Воно ж Заозер’я… Є таке село на Зарічненщині. Воно розтягнулося однією вулицею вздовж східного берега продовгуватого озера, і половина дворів у селі мають вихід до озера.

Багато хто задумується: чому село біля озера Задовжанського має назву Заозір'я, а сусіднє село Задовже розташоване за кілька кілометрів на південний захід.

Ось цю таємницю спробуємо розкрити.