У Мутвицю в маєток спеціально запрошували гостей на збирання грибів. А росло їх тут дуже багато.
Коли селянам видавали квитки для збору грибів, їм забороняли відвідувати урочище Рижковаху, бо воно було найближче до двору й славилося як грибне місце.
Через це його оберігали від любителів-грибників. Стерегли зранку до вечора. Гриби тут можна було косити, бо росли вони черенями. Якщо потрапиш на лисички, то виднілися поруч старі, середні й ті, що ледь вибилися з-під листя.
Через це його оберігали від любителів-грибників. Стерегли зранку до вечора. Гриби тут можна було косити, бо росли вони черенями. Якщо потрапиш на лисички, то виднілися поруч старі, середні й ті, що ледь вибилися з-під листя.
На кількох квадратних метрах можна було назбирати цілу коробку грибів. Відправлялися вони до маєтку кошиками, як картопля із поля. У дворі їх сушили, жарили. Взимку сушені гриби давали для господарів немалі кошти.
Пані Анна теж любила збирати гриби. Але з часом вона дуже розповніла й не могла самостійно ходити до лісу. Для неї зробили спеціальну карету з низькою посадкою, і в супроводі лісників пані Анна їздила за грибами. Лісники наперед ставили гриби вздовж дороги. Вона ж раділа, коли з карети бачила ці гриби.
Повертаючись додому, говорила: «Ну, і грибний рік нині. Де й ніколи не росли гриби, то тепер ростуть».
Що тільки не придумували заради забави панів…
Немає коментарів:
Дописати коментар