«Кожен турист, малий чи старий, побачивши чимало різних країв, прагне чогось нового. Він згадує ті країни, яких ще не бачив.
Це могли бути таємнича Балтика або старий Краків, чарівний Кременець або загадковий Вільнюс. Мозаїка подорожей дуже широка. Але є для туриста на карті білі плями: відвідини місць, ніким не пізнаних.
Серед них і Полісся, край первозданний, екзотичний. Ця назва, можливо, скоро зміниться на іншу. За свою неповторність Полісся назвуть «Польською Голландією...»
Це слова із польської краєзнавчої збірки «Полісся і турист», яку було видано в Пінську в 1936 році. Такі краєзнавчі альманахи видавалися Товариством краєзнавчим ліцею і гімназії імені маршалка Пілсудського в Пінську.
Вступну статтю до цієї збірки написав керівник гуртка Обухівський. Тут опублікувано туристичну карту Полісся 30-х років XX століття. Поїздом, автомобілем і водним шляхом організовувалися тоді туристичні поїздки нашим краєм.
Вступну статтю до цієї збірки написав керівник гуртка Обухівський. Тут опублікувано туристичну карту Полісся 30-х років XX століття. Поїздом, автомобілем і водним шляхом організовувалися тоді туристичні поїздки нашим краєм.
Серед населених пунктів, які там позначено, є й села нашого району. На шляху маршруту від Пінська до Луцька туристи відвідували село Старі Коні, а подорожуючи до Любешова та Ковеля, могли побувати у селі Нобель. Саме тут вони споглядали принади нашого краю.
«Один погляд на туристичну карту допоможе вам розібратися, як розпочати знайомство із джунглями Полісся, - пише Обухівський. - Незалежно від того, із якої сторони світу ви прибудете, свій шлях розпочнете із міста Пінськ. Це місто - серце Полісся. Із нього вибігають промінці доріг у всі напрямки: шляхи, дороги, бездоріжжя.
Те місто, про яке йде мова ще в хроніці Нестора, лежить на кордоні двох відмінних країв: Загороддя та Заріччя...»
Ми з вами проживаємо на Заріччі, тобто за річкою Піною, де розпочинаються болота. «Можна собі уявити характеристику цього Заріччя, коли на протязі 1400 верст є лише 70 невеликих поселень, які розміщені на піщаних горбах, що видніються серед боліт і покриті шаром наносного грунту».
Оці первісні болота, ота незаймана природа й приваблювали туристів до нашої місцевості. Автор альманаху дає рекомендації щодо організації поїздок. Зокрема, пропонує туристам збиратися у групи менше 50 чоловік, бо можуть мати проблеми з організацією харчування та відпочинку.
А ось як був організований відпочинок у Ноблі. О 6 годині ранку пароплав відпливав із Пінська, о 13 годині прибував до Нобля. Тут можна було за 1 годину оглянути місцевість або залишитися на ніч. Якщо турист обирав другий варіант, він міг заночувати у першій або другій школі чи в господаря біля школи №1.
Обід туристи споживали на пароплаві, а далі оглядали озеро Засвітське та село Млини, що за 4 км від Нобля, вивчали етнографію села. А вечеряли вже в Ноблі. На вечерю їм пропонували смажену рибу, молоко та чай. Але хліб та масло для смаження риби рекомендовано було привезти з Пінська. А далі нічліг, і наступного дня від’їзд до Пінська [1].
У туристичній рекламі «Путівника по ІV Поліському ярмарку» описано, як організувати свій нічліг та харчування в селі Старі Коні: «На шляху Пінськ – Луцьк зустрінете село Старі Коні, у якому діє уніатська церква 1790 року. На відстані 1,5 км в Іванчицях є доісторичне кладовище, а за 3 км в селі Ладорож - лісне озеро, де велика кількість птахів. У селі Старі Коні в будинку Яворських можна знайти нічліг та їжу (20 грошей за особу на добу, обід - 1 злотий)» [2].
Озера, первісні болота та незаймана природа приваблювали туристів до нашої місцевості.
Інша збірка "Туристика Полісся" (Варшава, 1938) розповідає про туристичний з'їзд у Пінську, про особливості розвитку туризму на Поліссі.
Обід туристи споживали на пароплаві, а далі оглядали озеро Засвітське та село Млини, що за 4 км від Нобля, вивчали етнографію села. А вечеряли вже в Ноблі. На вечерю їм пропонували смажену рибу, молоко та чай. Але хліб та масло для смаження риби рекомендовано було привезти з Пінська. А далі нічліг, і наступного дня від’їзд до Пінська [1].
У туристичній рекламі «Путівника по ІV Поліському ярмарку» описано, як організувати свій нічліг та харчування в селі Старі Коні: «На шляху Пінськ – Луцьк зустрінете село Старі Коні, у якому діє уніатська церква 1790 року. На відстані 1,5 км в Іванчицях є доісторичне кладовище, а за 3 км в селі Ладорож - лісне озеро, де велика кількість птахів. У селі Старі Коні в будинку Яворських можна знайти нічліг та їжу (20 грошей за особу на добу, обід - 1 злотий)» [2].
Озера, первісні болота та незаймана природа приваблювали туристів до нашої місцевості.
Інша збірка "Туристика Полісся" (Варшава, 1938) розповідає про туристичний з'їзд у Пінську, про особливості розвитку туризму на Поліссі.
Нині ми відроджуємо зелений туризм у своєму районі. Чекаємо, що у нас з'явиться багато гостей. Є у нас і нова туристична мапа. І все ж, дуже цікаво було дізнатися, що нашими краями майже сотню літ тому вже мандрували європейські туристи...
Джерела:
1. Polesie i turysta. - Pinsk: Naklad i wydanie Kola Krajosznawczego Uczniow Gimnazjum Panstwowego w Pinsku, 1936.
2. Przewodnik po IV Jarmarku Poleskim. – Pińsk : Wydawnictwo Zarządu Miejskiego, 1939.
Немає коментарів:
Дописати коментар