Кухня на Поліссі (переклад польської краєзнавчої збірки "Kobieta na Polesiu", 1939)

У кожній поліській хаті обов’язково була піч. Її будували так, щоб зверху можна було спати, а під піччю тримали кур. Окремо приміщення кухні будували лише заможні господарі.

Для готування служили залізні чугуни різних розмірів, глиняні горщики.
На стіл подавали в глиняних мисках, їли дерев’яними ложками  власного виробництва.

У кутку стояли вила для виймання горщиків.

Блюда поліські прості, як і їхні  господарі. Головні – хліб і сіль, інші – як додаток. Готувала жінка 2 рази в день (рідко 3): вранці та ввечері. Обід ставила в піч разом із сніданком. Вогонь (пару розпечених вуглин) часто несла в черепку від сусідки. 

        
В один чугунок насипала картоплі (інколи нечищеної), добавляла солі, якщо на неї були гроші. В іншому горщику варила пшоняну  кашу, в третьому – картоплю для свиней.

     
Потім висипала картоплю на стіл для сніданку до великої спільної миски або на застелену чисту тканину. До неї влітку подавали кисле молоко, щавлевий борщ чи гриби. Зимою – розсіл, квас із капусти, саму капусту, политу олією. Рідко до картоплі додавали хліб.

     
Із картоплі для свиней воду не виливали, а викидали все разом до цебра, сипали м’якину і все товкли товкачем. Для кормника (великого кабана) сікли картоплю сікачем.

   
Найпопулярніша страва поліщуків – суп, який тут називали кришанами. До його складу входять вода та картопля, засмачені салом або молоком. Часом сюди додають кусок м’яса. Якщо добавляли круп, то виходив крупник.

Суп замінювала кутя, ячмінна каша, приготовлена насухо й заправлена салом. Нерідко на обід готували тушковану картоплю.

   
Зранку і до обіду їжа стояла в печі. Суп наливали до єдиної миски, з якої їла вся родина, а каша і кутя різалися та роздавалися кожному окремо.

   
Літній обід відрізнявся від зимового. Під час сінокосу чи в жнива, коли було мало часу на готування, господиня брала на поле глечик із кислим молоком або сала, або кільце ковбаси.      
Вечерю готує літом у печі, а зимою – у грубі. Вечеря схожа на обід. Святкова кухня відрізняється від буденної. Господар купує м'ясо або б’є кабана, і господиня готує м’ясні страви.

 
На столі завжди лежить хліб. Це привілей суто жіночий. Молода господиня мусила навчитися пекти хліб, а кожна жінка мала приготувати його про запас. Пекла один раз на тиждень по 8 буханок.

   
Робила це так. Увечері наливала до діжі, у якій залишилася частина тіста з попередньої випічки, літньої води, досипала муки, просіяної крізь сито (решето).

Діжу ставила на піч в тепле місце, щоб до ранку підросло. Ранком затопить піч, а  потім приступає до замісу тіста. Підсипає муку до певної консистенції.

Залишає хліб до виростання. Коли тісто доходить до країв діжі, господиня вигрібає сосновими гілками з печі попіл, формує хлібини, кладе на дерев'яну лопату, посипану отрубами або застелену дубовим листом.
     
Через годину зволожує водою, щоб краще зарум'янився. Рештки тіста в діжі залишає до наступного випікання.

     
Два рази на рік пекли булки: на Великдень та на Різдво. Із пшеничної муки, на воді чи молоці, із дріжджами.  Багатші селяни додавали ізюм  та цукор. Булки пекли тим же способом, що й хліб. Інколи використовували для цього бляхи або глиняні форми.
       
Смачні страви все більше цікавлять поліщуків. На Поліссі мало видів страв, мало м'яса й практично не вживали цукру.  Із приходом добробуту сюди прийде й цукор.
                                                                                               
                                                                                                                             Генрік Триц