Село Новорічиця є адміністративно-територіальним центром сільської ради і знаходиться на відстані 16 км від районного, 196 обласного центру Рівне.
На території Новорічицької сільської ради розташовано два населених пункти: село Новорічиця та село Голубне. Територія села складається з 271 дворів і нараховує 1083 жителів. Площа населеного пункту становить 394,7 га.
Село Новорічиця в архівних документах згадується на початку ХІХ століття, а в церковних - 1787 року. До 1947 року воно називалось Вулька Річицька.
З 1921 – 1939 роки Західна Україна і частина Білорусії знаходились під владою Польщі. Тому й назви сіл та хуторів мають польський акцент.
У центрі села знаходиться дерев’яна церква святої Покрови, яка згадується ще у 1787 році. Третім із дерев’яних храмів Зарічненщини, що збереглися у своїй архітектурній цілісності, є храм Покровської церкви села Новорічиця. Місцевий православний храм ніколи не був самостійним у своєму парафіяльному житті, а приписаним до Параскевської парафії села Морочне.
Іншою особливістю цього храму є те, що у ХІХ столітті в ньому знаходилась чудотворна ікона Спасителя і велась літопись чудо творінь біля неї. На жаль, із припиненням церковного життя і після пограбування і наруги над храмом, будь-які джерела про місцезнаходження цієї ікони, як і літопись, відсутні.
На кінець радянської епохи, цей унікальний у своїй вишуканості храм, являв собою доволі пригнічене видовище. З постанням незалежної України, храм відремонтували, відновили, у ньому проводиться богослужіння як самостійної парафії. У своєму архітектурному вигляді він є справжньою окрасою не тільки цього села, а й усього Полісся.
На думку дослідника дерев’яного церковного зодчества професора В. Завади «пальму першості» у своєрідному рейтингу двозрубних храмів північно-поліського типу надійно утримує саме Покровська церква у селі Новорічиця.
У своїй монографії «Дерев’яні храми Полісся», він звертає увагу на те, що в жодному із історичних джерел ця споруда не згадується, і робить припущення, що Покровська церква первісно була споруджена в іншому місці, звідки її у 20-х роках минулого століття перевезли у Новорічицю, де водночас прибудували бабинець і інші елементи пізнішого походження.
Наскільки таке припущення достовірне, з’ясувати на місці та через архівні пошуки допоки неможливо. Тому всі зазначені аспекти будівельної історії цієї споруди, починаючи з точної дати і місця її будівництва вимагають більш кропітких бібліографічних та архівних досліджень.
Розміщена на пригорку у центрі села, церква являє собою безцінний взірець довершених вмінь поліських будівничих майстрів, що володіли своєю майстерністю і передавали її із роду в рід для того, щоб донести до нас велич і красу православної культури цього краю.
Збережені дерев’яні святині ми нині можемо не тільки споглядати, а й характеризувати ту чи іншу збережену пам’ятку, повертаючись в своїх уявах у минулі століття людської історії. Розглянута архітектурна композиція Новорічицької церкви є останньою серед дерев’яних храмів. Дана церква віднесена до пам’яток культурної спадщини.
До 1939 року в селі була початкова польська школа. У 1939 році відкрилась українська школа на чотири класи де працювало 3 вчителі.
У 1948 році було організовано колгосп «Заповіти Ілліча».
В 1987 – 1989 рр. в селі Новорічиця побудовано Дім молитви Християн віри євангельської (п’ятидесятники).
На території сільської ради є ліси загальною площею 1037,5 га Зарічненського держлісгоспу, ставок 11,8 га. Ріки та озера на території сільської ради відсутні.
В околицях населеного пункту є корисні копалини осадового походження: крейда, пісок, а також поклади торфу, який в недалекому минулому використовувався як для місцевих потреб так і для збагачення сільськогосподарських угідь.
На території села Новорічиця функціонує Новорічицька загальноосвітня школа І –ІІІ ст., ФАП, Будинок культури, бібліотека, 5 магазинів, відділення зв’язку.
У селі встановлений обеліск Слави на честь односельчан, які не повернулись з війни.
***
Зарічненщина. Зелений туризм. Нобель : фотоальбом. – Рівне, 2013. – С. 38-39.
Історія міст і сіл Української РСР : в двадцяти шести томах. – К. : Ін-т історії АН УРСР, 1973. – Т. Ровенська область. – С. 306.
***
Архітектурні пам'ятки Зарічненщини: бібліографічний покажчик літератури [Електронний ресурс] // Зарічненська ЦСПШБ. – Режим доступу: http://zarichne.libr.rv.ua/files_download.html. – Назва з екрана.
Стратегія сталого розвитку Новорічицької сільської ради [Електронний ресурс] // Зарічненська районна рада: офіційний сайт. – Режим доступу: http://www.zarrada.org/index.php/strateg. – Назва з екрану.
Посилання на джерело:http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=
Немає коментарів:
Дописати коментар