Історія села Кутин

Село Кутин знаходиться на відстані 30 км від районного, 210 км від обласного центру м. Рівне.

Кутинській сільській ради підпорядковані п’ять населених пунктів: село Кутин, село Заозер’я, село Задовже, село Любинь та село Кутинок. Села сільської ради знаходяться у північній частині Рівненської області.

На території села Кутин нараховується 166 домогосподарств, де проживає 434 жителі. Площа населеного пункту становить 140,80 га, площа господарської території 634 га.

Перша документальна згадка про село Кутин датована 1522 роком.

Щодо походження назви села, то існує версія, що село побудували в куті, де сходяться дві річки: Веселуха і її притока. Так і жили люди в куточку, у густій оксамитовій оправі лісів, у самобутніх краєвидів річок з невисокими берегами, що обривалися після весняних повеней.

За даними польських джерел, село Кутин входило до Пінського повіту Мінської губернії. На той час тут проживало 76 мешканців. Поселення займає 315 десятин землі. Частина її знаходиться у власності Колба, частина – у вільних людей.

У 1908 році в селі Кутин була відкрита церковно-приходська школа. Навчання велося на російській мові. У школі вивчали Закон Божий. До школи приходили діти з найближчих сіл: Задовжа, Заозір’я, Любиня, Кутинка.

Під час подій Першої світової війни через село проходить лінія фронту. Селяни змушені були залишити село. Біженці із села Кутин жили у Муравині, Серниках. Повернулися вони в 1916 році. Село було повністю спалене, залишилася одна церква. Люди почали будувати нові домівки.

У 1921 році село Кутин увійшло до складу Пінського повіту Брестського воєводства. Панський маєток Плянта заселили польські сім’ї. 

Сільські хлопці проходили військову службу у війську польському. Початкова школа містилася у невеличкому приватному приміщенні, де вчили Закон Божий, польську мову, арифметику, музику, історію.

У вересні 1939 року в селі Кутин була встановлена радянська влада. Була конфіскована панська земля, худоба, майно.

На початку 50-х років була відкрита Кутинська восьмирічна школа. Навчання велося українською мовою. На початку 70-х років розпочато будівництво нового двоповерхового приміщення Кутинської восьмирічної школи I-II ступенів. 1 жовтня 1977 року було відкрито нову школу в с. Кутин. До 1993 року вона виконувала функції восьмирічки. З 1 вересня 1993 року школа була реорганізована в середню.

Стару Михайлівську церкву в Кутині було побудовано у шістдесятих роках XIX століття, а рівно через сто років село залишив останній священник. У 70-х роках ХХ ст. церкву розвалили. Від старої церкви залишився один двін. 

Він – єдиний із усього церковного начиння, що залишилось від старої Кутинської церкви. Його зберегли жителі с. Кутин Небожин В. Г., Віднійчук М. М., Мацерук С. Т. Цей дзвін був особливим для Кутинської церкви. Його виготовила на власні кошти, пожертвувала громаді поміщиця Любов Головіна. Про це свідчить надпис, викарбуваний на овалі дзвону «Пожертвован сей колокол церкви села Кутин Пинского уезда вдовой гвардии полковника Любовью Сергеевной Головиной, владелицей имения Задолжье 1930 года».

30 травня 1992 року було освячено новозбудований храм у честь святого Михайла. Зведений за кошти і силами місцевих віруючих. 

Церква знаходиться в центрі села на місці зруйнованої церкви. Композиційну основу храму складають дві послідовно розташовані апсиди відповідної прямокутної видовженої форми. Вхід до церкви проходить через просторий прямокутний під бабинцем, котрий прибудований до будівлі. Дверей у храмі троє. До вівтарної частини з півдня прибудовані невеликі різниця та пономарка з віконниками. Храм має три куполи, увінчані хрестами. 

По центру розміщений великий купол, з півночі – середній, з півдня – найменший. Крита церква жерстю. Внутрішнє оздоблення храму є багатим. Бачимо розкішний триярусний позолочений іконостас з іконами. У церкві є ряд ікон, розміщених в рамках. Серед них Чудотворця Миколая, Архістратига Михаїла, ікона Божої Матері. У храмі є панікадило, дві металеві й дві полотняні хоругви, багато книг. Храмовий розпис відображає поєднання земного життя церкви і небесного царства. На південній і північних стінах храму зображено на картинах деякі Євангельські події з земного життя Ісуса Христа, Великі святі православної церкви.

Через село проходить дорога загального користування Задовже – Зарічне – Рівне. Транспортне сполучення із обласним центром м. Рівне здійснюється ПП Коломійцем В.А. Із м. Луцьк в село Задовже курсує автобус, який сполучує це село Кутинської сільської ради із селами сусіднього Любешівського району Волинської області.

Поблизу села Кутин із Заходу на Схід протікає річка Веселуха.

На території сільської ради розташовані лісові насадження загальною площею 1951 га, а також корисні копалини: пісок та поклади торфу.

Сільська рада має значний туристичний потенціал, оскільки на території знаходиться два озера. 1983 року на території Кутинської сільської ради було створено загальнозоологічний заказник місцевого значення Урочище Глуща, площею 183 га. Створений для охорони місць поселень бобрів та водоплавних птахів на р. Стохід.

В адміністративно-громадському центрі зосереджені сільська рада, Кутинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, лікарська амбулаторія, сільський клуб, відділення зв’язку, публічна бібліотека, аптека, ветамбулаторія, дошкільний навчальний заклад «Ромашка», магазини.

***

Етнокультура Волинського Полісся і Чорнобильська трагедія. Вип. 3. (Зарічненський район, Рівненської області) / Рівнен. держ. ін-т культури. – Рiвне, 1998. – С. 27, 227, 232, 280.

Зарічненщина. Зелений туризм. Нобель : фотоальбом / відп. за вип. : Т. Алексіюк. – Рівне : Волин. обереги, 2013. – С. 24-25.

Західне Полісся: історія та культура. Вип. 2. Матеріали краєзн. конф., присвяч. 60-літтю утворення Зарічненського р-ну та 20-літтю аварії на Чорнобильській АЕС. – Рівне : Зень О. М., 2006. – С. 13, 21, 24, 57, 83, 240.

Історія міст і сіл Української РСР : в 26-ти т. – К., 1973. – Т. Ровенська обл. – С. 304.

Природно-заповідний фонд Рівненської області. – Рівне : Волинські обереги, 2008. – С. 86.

***

Дубінець П. Врятований дзвін / П. Дубінець // Вісті Рівненщини. – 2006. – № 7/8 (3 лют.). – C. 18.

Дубінець П. Врятований дзвін / П. Дубінець // Полісся. – 2005. – № 29 (15 лип.). – C. 5.

Кутинська ЗОШ І-ІІІ ст. // Полісся. – 2007. – № 17 (4 трав.). – C. 16.

Перунін В. Кутин : Історичний хронограф: 120 р. тому / В. Перунін // Полісся. – 2006. – № 46 (17 листоп.). – C. 12.

Посилання на джерело: stvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=5193:2014-12-21-14-47-37&catid=58:2013-12-24-09-57-13&Itemid=1