Історія села Новосілля

Село Новосілля, розташоване на правому березі річки Веселуха. До 60-х років минулого століття мало назву Лівінча.

Про походження цієї назви є двояка думка.
Краєзнавець Колошинський М. Л. стверджує, що назва Лівінча пішла від розташування села: це було поселення, підпорядковане панському маєтку села Храпин, і розташоване по ліву руку від нього.

За краєзнавчими дослідженнями  В. М. Тумаш відомо, що на місці сучасного Новосілля було дворище Половинчичі, з часом відбулись зміни у звучанні й залишилось Левінча (так в народі і називають).

Про село Новосілля знайдено найдавнішу згадку в «Словнику географічному Королівства Польського та інших країв слов’янських». Це монументально-енциклопедичне видання Філіпа Сулімірського та Владислава Валевського, видане в 1880 – 1902 роках і передруковане багато разів, вміщує записи тисяч топонімів Речі Посполитої. «Словник» подає таку інформацію: «Село Новосілля (Nowosiele) – «нова оселя».

Етимологію назв поліських сіл пояснюють десятки словників. Найбільшою популярністю серед краєзнавців користується видання Ярослава Пури «Походження назв населених пунктів Рівненщини», де автор досліджує етимологію понад 700 населених пунктів Рівненської та суміжних областей. 

У монографії Ярослава Остаповича можна знайти тлумачення автора про 29 сіл Зарічненського району. Найдавнішу згадку про село Новосілля дослідник знайшов на військово-топографічній карті Волинської губернії, складеній Чертковим М. І. у 1855 році. Ярослав Пура трактує назву Новосілля як «місце чи будинок, куди недавно хтось переселився чи збирається переселитися».

Версія вченого і перекази старожилів села збігаються. На деяких польських картах назва села звучала як «Novoosіеle» чи «Novoosеlіe» – «нова оселя».

Під час радянізації західноукраїнських земель, за свідченнями очевидців, було прийняте рішення: село Лівінча приєднати до Кухченської сільської ради, а населення записати до утвореної сільськогосподарської артілі «Радянське Полісся».

На військовій карті Варшавського географічного інституту за 1931 рік теж позначено деякі урочища біля Новосілля: Ставища, Зимній Лад, Оробина, Березов, озеро Оріхове. Із часом на околицях села з’явилися нові топонімічні назви: Міжимоща, Грабовки, Кобилівка, Відроваха, Красниця, Вилки, Коссє, Турка, біля Польчака, Біла гора, Глибокі Лози, Гуцульська Будка, Березове, Семенюкове, Турецька Смуга, Татарський брід.

У 1921 році в Польщі проводився перепис населення. А в 1924 році у Варшаві за результатами перепису було видано спеціальний документ, де відзначалося, скільки жителів, якої віри і національності проживало на певній території.

Тут відзначено, що в селі Новосілля в 1921 році було 27 дворів, проживало 170 жителів: 98 чоловіків та 72 жінки.

Через наше село у вересні 1939 року пройшла не одна група польських жовнірів, які служили в Корпусі охорони пограниччя (КОП). Це формування було створене польським урядом у 1924 році для захисту польських кордонів від агентів, які проникали з території Радянського Союзу.

Із початком Другої світової війни в селах Полісся з’явилися листівки, які повідомляли про загальну мобілізацію. Багато жителів нашого району було мобілізовано до польського війська.

17 вересня Білоруський та Українські полки Червоної Армії чисельністю 750 тисяч чоловік перейшли польський кордон. Розпочалися бої на території Полісся.

22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна. Наступного дня було оголошено мобілізацію 14 вікових категорій громадян. А вже в 1944 році на Поліссі пройшла масова мобілізація молодих чоловіків на фронти Великої Вітчизняної. 3 березня 1944 року радянські війська звільнили Зарічне, до 10 липня 1944 року внаслідок успішно проведеної операції «Багратіон» війська 2-го Білоруського фронту звільнили повністю Зарічненський район.

Після закінчення війни селами району їздили сапери та розміновували всю територію. У селі Новосіллі таке обстеження проводилося 10 травня 1945 року.

Найдавнішу документальну згадку про школу в селі Новосілля радянських часів знайдено в ДАРО. У текстовому звіті про роботу шкіл Морочнівського району за ІІІ чверть 1940 – 1941 навчального року відзначалося, що в селі Новосіллі (названо Новоселіе) найкращий показник відвідування школи – 98,5%. Новосільські школярі в 50-х роках після закінчення 4 класів здавали екзамени в Кухченській школі і там уже продовжували навчання до 7 класу. Доводилося йти на навчання аж у село Радовель.

Станом на 1 січня 1950 року колгосп села Новосілля мав назву «Шлях Леніна» і належав до Храпинської сільради. З часом проводилося укрупнення колгоспів, і новосільське колективне господарство було приєднане до кухченського.

Новосілля було в складі Храпинської, Кухітсько-Вільської і, зрештою, Кухченської сільрад.

У селі процвітають різні народні промисли: лозоплетіння (Марчук Микола Хомич), пасічник (Вакуліч Іван Якович).

Населення – 147 жителів.

***

Гаврилович Г. Чому Новосілля називають Левінчою? / Г. Гаврилович // Полісся. – 2013. – № 4 (31 січ.). – С. 13.

Зарічненщина. Зелений туризм. Нобель : фотоальбом. – Рівне, 2013. – С. 28-29.

Історія міст і сіл Української РСР : в двадцяти шести томах. – К. : Ін-т історії АН УРСР, 1973. – Т. Ровенська область. – С. 304.

Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / Я. О. Пура. – Львів : Світ, 1990. – С. 26.

***

Тумаш В. Село Новосілля над річкою Веселухою : [Електронний ресурс] / В. Тумаш // Зарічненська ЦС ПШБ. – Режим доступу : http://zarichne.libr.rv.ua/files/novisilya_high_res.pdf. – Назва з екрану.

Посилання на джерело:http://istvolyn.info/index.php?option