У Рівненському обласному краєзнавчому музеї (далі РОКМ) на сьогодні експонується і зберігається близько 140 тисяч пам’яток матеріальної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.
У результаті наукових експедицій, пошуків у архівах, цілеспрямованій роботі зі старожилами, колекціонерами, його колекції щороку поповнюються новими надходженнями.
Як відомо, профіль будь-якого музею визначає і профіль формування музейних колекцій. Оскільки профіль сучасного Рівненського обласного музею – краєзнавчий, відповідно, і його колекції формуються із урахуванням територіального виміру сучасної адміністративної одиниці України – Рівненської області.
Ще двадцять років тому музейні працівники традиційно вважали Зарічненський район одним із малодосліджених на території Рівненської області. Саме тому в його межах у 1987 році була проведена комплексна музейна історико-етнографічна експедиція.
Результатом її діяльності стало поповнення фондів РОКМ цінною етнографічною збіркою, а також різнотипними предметами музейного значення, які всебічно документували життя мешканців Зарічненського району впродовж ХХ століття.
Зупинимося детальніше на характеристиці останніх. Впродовж п’яти днів роботи експедиції (з 20 по 24 квітня 1987 р.) музейним працівникам вдалося відвідати 6 населених пунктів Зарічненського району (смт. Зарічне, с. В.Морочне, с. Неньковичі, с. Омит, с. Кухотська Воля, с. Вичівка) і зібрати матеріали, які представляють музейну цінність насамперед з точки зору вивчення історії населених пунктів району та життя його мешканців. Загалом від двадцяти осіб до РОКМ поступило на постійне зберігання 165 музейних предметів.
На відміну від архівів і бібліотек, які не ставлять ціллю охопити всю багатогранність джерел, в музейних закладах здійснюється комплексне документування історичного минулого. В процесі комплектування матеріалів з історії Зарічненського району виокремилися такі типи музейних предметів, пов’язаних спільними ознаками кодування і зберігання історичної інформації: письмові, фотоджерела, речові.
Поміж зібраних матеріалів переважають насамперед письмові джерела (всього 82 одиниці збереження), серед яких виокремимо документальні матеріали (65 одиниць збереження) та колекцію книг (17 одиниць збереження).
Колекція документальних матеріалів хронологічно охоплює 30-і - 70-і рр. ХХ ст. Так, Ганчук Тетяна Павлівна, вчителька початкової школи с. Омит, передала до музею документ, датований 1930 р., про купівлю землі в с. Омит її прадідом – Юхнюком Гнатом Никаноровичем (на польській мові) [1].
Від учасників Другої світової війни на постійне збереження в РОКМ надійшли офіційні документи, які підтверджували їх участь у бойових діях з німецько-фашистськими загарбниками: книжки військовослужбовців, фронтові подяки від командування військових частин, посвідчення до нагород, довідки про поранення тощо.
Частина документів стосувалася діяльності перших колгоспів Зарічненського району, зокрема, в с. Неньковичі і в с. Кухотська Воля. Працівникам музею вдалося поспілкуватися з першим головою колгоспу “Більшовик” (с. Неньковичі) повоєнної доби, учасником війни Кочережко Іваном Якимовичем, який очолював це колективне господарство впродовж двадцяти років (1947-1967 рр.). Згадував він про те, як влада змушувала людей вступати до колгоспу. Однак в його пам’яті закарбувалися і ті моменти життя села, коли усі його мешканці разом долали труднощі, і досягали певних результатів.
Так, за його спогадами, у Неньковичах раніше, ніж у Зарічному, вдалося провести електричне світло до людських осель. А ще в період його головування до колгоспу відносились 50 розкиданих навкруг Неньковичів хуторів, і нерідко доводилося човнами доставляти туди техніку, особливо під час весняної сівби. А як важливо було у повоєнні роки засадити лісом навколишні землі, а саджанці тоді можна було дістати лише в Білорусії.
От і їздив туди двічі І.Я.Кочережко. І як результат – 1 тис. га лісу, висадженого в 50-х рр. навкруг Ненькович. На той час в колгоспі утримувалося 1600 голів великої рогатої худоби, та й надої молока, як для Полісся, були досить показові – 1200 л молока в рік від однієї корови.
Тоді ж фондова збірка РОКМ поповнилася невеликою, але змістовною колекцією книг. Найбільше їх передав із особистої бібліотеки батька – Крепкого Леоніда Івановича, його син – Іван Леонідович Крепкий [2].
Л.І.Крепкий відомий як учасник партизанського руху на Рівненщині, помічник редактора газети “Червоний прапор” – органу Рівненського підпільного ОК КП(б)У і журналу “Народный мститель”, що виходили на Рівненщині в роки окупації під час Другої світової війни. Ще в царську добу йому довелося навчатися у Вільно (тепер Вільнюс – столиця Латвії) у місцевій гімназії. Очевидно, і шанобливе ставлення до книг, яке він демонстрував усе своє життя, було закладено ще у ті гімназійні роки.
Інакше як пояснити, що Л.І.Крепкий зберігав підручники на польській та російській мовах 1916-1918 рр. видання, твори С.Цвейга, Й.Крашевського, Е.Ожешко на польській мові, та багато інших рідкісних видань тощо. Зазначимо, що комплекс матеріалів Л.І.Крепкого, окрім книг, включав і ряд офіційних документів, які документували різні сторони його життя. Виділимо його як найбільший за кількістю надходжень (включав 38 одиниць збереження)
Колекцію книг також поповнили підручники та посібники, якими користувалися в початкових школах Зарічненського району в 40-60-х рр. ХХ ст. (надійшли від Ростовської Євдокії Митрофанівні, жительки с. Неньковичі, яка за направленням із Полтавської області приїхала в поліське село вчителювати у післявоєнні роки). Виокремимо такі із них, як “Читанку для шкіл малописьменних” (Київ: Радянська школа, 1954 р.) [3].
Зазначимо, що окрім Ростовської Є.М., працівникам РОКМ вдалося поспілкуватися й ще з деякими вчителями, яких направили на роботу в Зарічненський район у перші післявоєнні роки. Так, у с. Неньковичі з 1944 р., і аж до виходу на пенсію, працювала вчителькою ще одна уродженка Полтавської області – Павленко Марфа Федорівна.
Зазначимо, що в сучасній експозиції РОКМ - в розділі, присвяченому Другій світовій війні, на загальний огляд виставлений документ – наказ № 33 по Морочнівському райвідділу освіти від 1 вересня 1944 р. про направлення на роботу Павленко М.Ф.[4]. А в с. Кухотська Воля у 1987 р. проживала Бурко Фросинія Петрівна, яка приїхала вчителювати на Рівненщину у 1946 р. із Хмельницької області. До обласного краєзнавчого музею вона передала фотознімки 40-50-х рр. ХХ ст. зі шкільного життя [5].
Загалом впродовж роботи музейної експедиції з окресленої вище тематики вдалося зібрати 75 фотознімків. Це переважно фотографії уродженців Зарічненського району – учасників Другої світової війни, які воювали з німецько-фашистськими загарбниками у складі Радянської Армії та радянських партизанських загонів і з’єднань, а також фотокопії окремих документів ветеранів війни.
Так, на одній із світлин відзнятий Ганчук Степан Степанович, житель с. Омит, який воював у складі військ 1 Українського фронту, і брав участь у битві за Берлін та, зокрема, в штурмі рейхстагу [6]. Зазначимо, що багато мешканців Зарічненського району, яких у 1944 р. мобілізували до військових частин 1 Українського і 1 Білоруського фронтів, брали участь у військовій операції - штурмі рейхстагу.
До рідкісних знімків можна віднести ті, які зафіксували Місюру Олексія Семеновича, уродженця с. Вичівка, матроса корабля Балтійського флоту “Стерегущий” [7]. Як відомо, молоді хлопці – уродженці Волині, в царську добу масово призивалися на військово-морську службу – переважно на Балтійський та Чорноморський флот. Багатьох із них, як і Місюру О.С., саме там і застали революційні події 1917 р. Та все ж переважно усі вони невдовзі повернулися додому.
І, нарешті, про найменш чисельну групу надходжень, яку вдалося зібрати у 1987 р. в Зарічненському районі, і яка б мала ілюструвати окремі історичні віхи життя його мешканців – це речові знахідки (таких, не рахуючи етнографічних предметів, виявилося 6). Згадаємо шкіряне портмоне Ганчука Степана Степановича, жителя с. Омит, якому в 1945 р. його подарував радянський військовополонений, визволений з німецько-фашистського полону у Дрездені (нині експонується в одному із залів РОКМ, присвяченому Другій світовій війні) [8].
Завершуючи аналіз матеріалів музейної експедиції 1987 р., яка проводилася в Зарічненському районі, наголосимо, що і на сьогодні вони не втратили історичного значення, і дозволяють досить об’єктивно документувати життя його мешканців впродовж ХХ століття.
Звичайно, в поле зору музейних працівників в силу об’єктивних обставин (адже це були ще радянські часи, хоча й визрівав уже політичний курс перебудови), не потрапили такі матеріали, які дозволяли б на прикладі Зарічненського району Рівненської області ілюструвати масові репресії в Україні більшовицького режиму, діяльність Української Повстанської Армії тощо. Саме тому музейні комплексні експедиції по збору нових матеріалів з історії Зарічненському району варто було б продовжити.
1. РОКМ. – 10763 доп.
2. РОКМ. – КН. 17193-171954; 10740-10765 доп.
3. РОКМ. – КН. 17215.
4. РОКМ. – КН. 17199.
5. РОКМ. – 10758/1, 2 доп.
6. РОКМ. – 10772 доп.
7. РОКМ. – 10779/1, 2 доп.
8. РОКМ. – КН. 17213.
Немає коментарів:
Дописати коментар