Село Локниця – центр сільської ради, розташоване за 22 км від районного центру, з яким зв’язане автодорогою та вузькоколійною залізницею «Антонівка–Зарічне».
Розташоване в основному, на правому березі річки Млинок і оточене лісами.
Назва села, вірогідніше, походить від литовського lokys – «ведмідь» чи «ведмежий кут».
Про виникнення села Локниця є легенда: «Жив колись багатий пан. І перед смертю він розділив свою землю синам. Наймолодшому синові дісталась болотиста земля, де було багато лісів.
У лісах водилося багато звірів. Син став торгувати лісом. У цих місцях почали оселятись люди й незабаром виросло село. На честь свого батька, пана Локницького, син і назвав село».
Перша згадка про село датується 1561 роком.
За даними польських джерел, підготовленими членом Національної спілки краєзнавців України В. Перуніним: «Село, половина якого раніше була у власності королівства, а друга половина – приватна власність Годлевських. Знаходиться воно в південній стороні Пінського повіту, над річкою Млинек, притокою Струменя під Ноблем, в Морочненській гміні, округ поліційний. Локниця має 44 давніх осад, церкву. Це глухий, відлюднений куточок Полісся, де достатньо багато риби та луків. По причині диференції королівської і приватної спадщини, була призначена в 1775 р. комісія з розмежування кривди…».
Радянську владу проголошено в січні 1918 року. 1921 року згідно з Ризьким договором село (як і район загалом), входить до складу Пінського повіту Польського воєводства Польщі.
У вересні 1939 року село було підпорядковане радянській владі. За тимчасової фашистської окупації на весні 1942 року виник один з перших на Рівненщині партизанський загін під керівництвом Л. Попова.
У селі існував загін самооборони, який брав участь у боях проти фашистів.
На фронтах Другої світової війни та у партизанських загонах брали участь 211 жителів села, з них 133 нагороджено, 68 загинули. У селі в 1968 році встановлено обеліск землякам, які загинули у Великій Вітчизняній війні.
У селі Локниця діє храм Воздвиження Хреста Господнього. За кліровими відомостями 1930 року, підготовленими членом Національної Спілки краєзнавців України Павлом Дубінцем: «Церква села Локниця була побудована в 1908 році на кошти прихожан і казни, й освячена на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Кружечний дохід у рік становив 500 злотих. Землі є 51 десятина 560 квадратних сажнів. Дохід від неї церва мала 300 злотих на рік. Церковний архів ведеться з 1785 року. На приході є дві школи, де навчається 118 хлопчиків та 107 дівчаток. Настоятелем служить священик Олексій Семьончик, 50-ти років, родом з Ігуменського уїзду. Псаломщик – Михайло Лебединський, родом із Астраханської губернії. У селах приходу нараховується 280 дворів. У них проживає 1123 чоловіки та 1140 жінок, із котрих євреїв: чоловіків – 48, жінок – 45, римо-католиків: чоловіків – 28, жінок – 30, п’ятидесятників: 14 чоловіків і 14 жінок, штундистів-баптистів: 5 чоловіків і 2 жінки. До приходу належали села Локниця, Вулька-Річицька та Застінки-Любинь».
Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Мутвицький» створений в 1995 р., знаходиться на території Зарічненської селищної ради, Неньковицької, Омитської, Локницької, Морочненської сільських рад. Заказник створений з метою збереження та відтворення лісових масивів, сприятливих для розмноження мисливської фауни, зокрема лося, кабана звичайного, сарни європейської, зайця сірого.
Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Острівський» створений в 1984 р. на території Кухітсько-Вільської сільської ради. Землекористувачі – Острівське лісництво, Локницьке лісництво, ДП «Зарічненський лісгосп». Створений з метою збереження заболоченої ділянки сосново-вільхово-березового лісу, що має водорегулююче значення для комплексу Острівських озер.
Віднічук Микола Антонович – кандидат педагогічних наук, доцент, доктор філософії, ректор Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, академік УААН, заслужений працівник освіти України. За діяльність та безцінний внесок у поглиблення зв’язків між Францією та Україною присвоєно звання Кавалер Національного ордена за Заслуги. Автор багатьох наукових праць.
Віднічук Єва – майстриня з вишивки, мешканка села Локниця Зарічненського району.
У селі Локниця з 1 вересня 2001р. по 25 вересня 2008 р. діяв Локницький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа ІІ ступеня-ліцей».
За три кілометри від села проходить вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне, яка є одним із семи чудес Рівненщини та найдовшою вузькоколійною залізницею в Європі
Нині в селі проживає 1096 осіб, нараховується 557 домогосподарств.
У селі є ЗОШ І-ІІІ ст., Будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, відділення зв’язку, лісництво, чотири торгові точки приватної власності.
***
З історії сіл Зарічненщини / Зарічненський р-ний відділ освіти. – Зарічне, 2004. – С. 22-24.
Зарічненщина. Зелений туризм. Нобель : фотоальбом. – Рівне, 2013. – С. 30-31.
Історія міст і сіл Української РСР : в двадцяти шести томах. – К. : Ін-т історії АН УРСР, 1973. – Т. Ровенська область. – С. 304-305.
Природно-заповідний фонд Рівненської області. – Рівне : Волинські обереги, 2008. – С. 84, 85.
Хто є хто на Рівненщині. 2002. – Рівне, 2002. – С. 33.
***
Віднійчук М. Найбільше моє захоплення – робота // Полісся. – 2011. – № 31 (11 серп.).
Гаврилович Г. З вечора до ранку вишивала вишиванку / Г. Гаврилович // Полісся. – 2011. – № 12 (31 берез.). – C. 9.
Локниця : історичний хронограф: 120 років тому / упоряд. В. Перунін // Полісся. – 2006. – № 42 (20 жовт.). – С. 12.
Село Локниця / Зарічненський р-ний відділ освіти // З історії сіл Зарічненщини. – Зарічне, 2004. – С. 22-24.
Слободзян О. Бути Поліссю красою України / О. Слободзян // Вільне слово. – 2013. – № 41 (4 черв.). – C. 4.
Тишковець С. Дослідник минулого свого села / С. Тишковець // Полісся. –2013. – № 49 (12 груд.). – C. 3.
Туристичний маршрут вузькоколійкою Зарічне – Млинок : Зарічне – Парська – Морочне – Локниця – Острівськ – Борове – Млинок / Зарічненський краєзнавчий музей. – Зарічне, 2009
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього : православні церкви району в минулому / П. Дубінець // Полісся. – 2007. – № 3 (26 січ.). – С. 12.
***
Рівненський кавалер французького ордену [Електронний ресурс] / Рівне Ракурс. – Режим доступу: http://www.rakurs.rovno.ua/info.php?id=14753 – Назва з екрана.
Немає коментарів:
Дописати коментар