Постові пісні

У неділю по обіді

У неділю по обіді

Пішов Господь по всім світі.

Ішов він жебруючи,

І всіх людей пробуючи.

Ішов же він темним лісом

Та й зайшов до броду.

А там дівка чорноброва

Набирала воду.

Постій, дівко, дай мні води,

Помить руки, ноги.

- Та вода спаскуджена,

Дрібним листом закидана.

- То ти, дівко, спаскуджена,

Лихим ділом принуджена: 

Девять синів породила,

Ні одного не вхрестила,

Усіх гріхом спорядила,

У тім броду потопила.

- Ох ти, діду, ти пророк,

Що всі гріхи знаєш.

На коліна вона впала,

І до ніг його припала.

Постій, дівко, не лякайся,

Йди до церкви, сповідайся.

Записала Тишковець Світлана Домініківна 16 лютого 1979 року в селі Мутвиця від Тишковець Єви Іванівни, 1888 року народження.

В чистий четвер по вечері

В чистий четвер по вечері

Ішов Господь із беседи.

Ішов він жебруючи.

Своїх людей пробуючи.

Зустрів дівку, воду брала.

- Ой, дай, дівко ж, води пити.

- Не дам, діду ж, води пити,

Гета вода й поганая.

З дуба листу й попадало,

З кльона соку накапало.

- Сама дівка поганая

Й усю воду споганила.

Дев’ять синів породила,

В гетой воді потопила.

Як та дівка гете вчула,

Христу Богу в ноги впала.

Десь ти, діду, десь ти пророк,

Що ти ж моє діло знаєш.

Я не дід і не пророк,

Але я той самий Господь.

Не бійсь, дівко, не лякайся,

Йди до церкви сповідайся.

Скоро дівка в церкви стала,

Всі престоли поламала.

На сім сажньов земля впала

Й усі свічи погасила.

Й усі свічи погасила,

Бо вельми дівка прогрішила.

Записано Аллою Сівець від Тетяни Кучинської із села Перекалля. Етнокультура Волинського Полісся. Випуск 3. – Р., 1998. – 171 с.