Історія села Омит

Село Омит є адміністративно-територіальним центром сільської ради, воно знаходиться на відстані 32 км від районного центру смт. Зарічне та 222 км від обласного центру.

Територія села складається з 35 дворів і нараховує 72 жителів. Площа населеного пункту становить 41,7 га.

На території сільської ради розташовані три населені пункти: село Омит, село Гориничі, село Ніговищі.

У 1984-1988 роках вчений археолог Л. Л. Залізняк,обстежуючи і вивчаючи населені пункти сільської ради, відкрив і описав 24 мезолітичні стоянки, підтверджуючи це палеонтологічними знахідками, які підтверджують, що дана територія була заселена в бронзовий і ранній залізний віки.

Уперше село Омит засвідчене податковим актом 1561 року, де мовиться, що «деревня Омыт» зобов’язана виконувати всі шарваркові роботи, сплачувати мито за пасічні збори, деревозруби, випаси та інше.

у 1561 році з півночі (сучасна територія Республіки Білорусь) переселилось 12 родів, і західний берег піщаного підвищення льодовиково-заплавного озера був розділений князями Пінсько-Турійського князівства на 12 наділів. Так почали свій родовід омитські Кунделі, Климуки, Марчуки...

Циркуляр водних вимірів за 1602 рік засвідчує серед іншого «Омытскую водойму», що, ймовірно, так іменували Омитське озерце, котре могло тоді мати певну рельєфну специфіку. Польський «Słownik geograficzny...» за 1886 рік (том 7) нотує оселю Омит ще у варіанті «Амит», а озеро при ньому – ще як «Омито», сформоване при розливі річки Струменя за 3 кілометри від озера Нобель.

Осмислюючи історію назви Омит (амит), потрібно у першу чергу взяти зіставне слово білоруського зразка «амит», «амут», де значення «вир, яма» (глибоке й небезпечне місце в річці); поліське «одмут» (водмут, отмут, одміт...) у розумінні «місце, де сходяться дві річки», «глибока річкова яма, де вирує вода».

Сюди, ймовірно, примикає російське (- е) «омут», тобто «глибоке місце у воді», і «западина під млином, де водна швидка течія формує яму», «глибоке й тихе річкове плесо». Зіставним напрошується і польське «отмент» у значенні «каламутна вода», «вир», «течія, безодня, пучина», «глибінь».

Омит – село над озером, яке з’явилось на місці розливу річки Струмень Пінського повіту, в 2 окрузі поліційному Любешівському, гміна Хойно. Має 11 осад і 35 мешканців. Колись воно було королівським, належало до власності пінських єпископів уніатських, зараз – власність Лапіцького. Населення займається риболовством, місцевість низинна.

у селі є озеро з однойменною назвою Омит. Річка Струмень з’єднується з ним рукавом (відгалудженням), довжиною майже 1 ½ (в), шириною ¾ (в). Воно дуже рибне, багнисте, лише берег твердий. (За даними польських джерел, підготував В. Перунін).

До 1939 року територія сільської ради належала Польщі. Місцева управа Польської гміни розміщувалась в селі Хойно Пінського повіту. До 1949 року територія відносилася до Дубровицького району Рівненської області.

Під час Першої та Другої світових воєн по території проходили лінії фронту, які залишили після себе пам’ятні згадки – укріплювальні бетонні доти. Під час Великої Вітчизняної війни села сільської ради були партизанськими базами. Населення постачало продукти харчування і одяг партизанам, виконувало роль провідників та зв’язкових, брало безпосередню участь у бойових діях проти гітлерівців.

Село Омит розміщене на піщаних валах і підвищеннях найбільш заболоченої частини Полісся в долині притоки ріки Прип’ять лівого берега ріки Стохід, на західному твердому березі озера Омитського. Навколо села Омит – типовий для Західного Полісся вільшняк, майже весь зарослий осикою побережною. Як це буває завжди у вологих вільшняках, рельєф тут не рівний: пристовбурні підвищення чергуються із западинами, в яких місцями стоїть темна вода.

Рельєф території села рівнинний, поза межами села низинні болота, які межуються з піщаними валами і горбами. Низинні болота навкруг села є непрохідними із заростями вільшаника і лози. Валові підвищення засаджені сосною.

Село Омит знаходиться у межах Регіонального ландшафтного парку «Припять-Стохід», загальна площа якого 21600 гектарів та Загальнозоологічного заказника місцевого значення «Мутвицький».

Територія сільської ради розміщується в межах основної тектонічної структури України Східноєвропейської платформи, північної частини Українського щита, на схилі Волино-Подільської плити в межах потужніх осадових відкладів пісковиків і вапняків Поліської низовини.

На території сільської ради є ліси загальною площею 1585 га.

По території протікає права притока ріки Прип’ять-Стохід. Басейн ріки Прип’ять характеризується великими заплавними долинами, низинними болотами, малими річками, річковими рукавами, а також озерами в заплавах рік. Представником заплавних озер є озеро Омитське площею 59,6 га, частиною якого є русло ріки Стохід, та озеро Ніговське площею 28,7 га, а також штучне водосховище площею 50.9 га.

Болота займають обширні території сільської ради, які мають важливе водоохоронне значення. Вони нагромаджують вологу, регулюють рівень води в колодязях сіл, озерах, послаблюють посуху в навколишній місцевості. На підвищеннях боліт в долинах річок поширені луки, які використовуються місцевим населенням як пасовища та сінокоси.

В системі флористичного районування територія Омитської сільської ради Зарічненського району входить до складу Верхньоприп’ятського флористичного району Південнополіського округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції, що в свою чергу належить до Європейської області 

Голарктичного флористичного царства у геоботанічному відношенні територія входить до складу Зарічненсько-Висоцько-Сарненського геоботанічного району Верхньоприпятського округу соснових, вільхових лісів, заплавних лук оліго-, мезо- й ефтрофних боліт Поліської провінції хвойно-широколистяних лісів. Дуже багато рослин лісів і боліт занесені до «Червоної книги України»: баранець звичайний, водяний горіх плаваючий, жировик лезеля, зозулині сльози, коручка болотна, осока затінкова, пальчатокорівник, плаун колючий, черевички зозулині, конвалія, підсніжник, пролісок. Представниками лікарських рослин є: звіробій, безсмертник, мати- й-мачуха, придорожник, аїр, кропива, ромашка, волошка, чебрець, тисячолистник та інші.

В адміністративно-громадському центрі зосереджені сільська рада, клуб, магазин, відділення зв’язку, фельдшерсько-акушерський пункт.

***

Дубінець П. Бетонні свідки минулих часів / П. Дубінець // Полісся. – 2013. – № 38 (26 верес.). – С. 8.

Життя неначе вишитий рушник // Полісся. – 2007. – № 29 (27 лип.). – C. 4.

Зарічненщина. Зелений туризм. Нобель : фотоальбом. – Рівне, 2013. – С. 40-41.

Історія міст і сіл Української РСР : в двадцяти шести томах. – К. : Ін-т історії АН УРСР, 1973. – Т. Ровенська область. – С. 306.

Мартинюк В. О. Ландшафтна структура ключової ділянки "Озеро Омит" (Регіональний ландшафтний парк "Прип'ять-Стохід") / В. О. Мартинюк // Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 10-річчю Рівнен. природн. заповідника (м. Сарни, 11-13 червн. 2009 р.)/ гол. ред. кол. М. Д. Будз. – Рівне : Рівнен. друк., 2009. – C. 81-90.

Природно-заповідний фонд Рівненської області. – Рівне : Волин. обереги, 2008. – С. 85.

Прищепа Б. Археологічна карта Зарічненського району / Б. Прищепа // Західне Полісся: історія та культура / Зарічнен. р-на держ. адмін., Зарічнен. р-на рада, Рівнен. обл. краєзн. музей, Рівнен. обл. краєзн. т-во Всеукр. спілки краєзнавців. – Рівне, 2006. – Вип. 2. Матеріали краєзн. конф., присвяч. 60-літтю утворення Зарічненського р-ну та 20-літтю аварії на Чорнобильській АЕС. – С. 9-10.

Пура Я. З історії назв озер Рівненського Полісся / Я. Пура // Поліссєзнавство : наукові фольклорно-етнологічні та мистецтвознавчі студії. – Рівне : Волин. обереги, 2005. – C. 49-57.

***

Стратегія Омитської сільської ради Зарічненського району Рівненської області [електронний ресурс] // Зарічненська районна рада: офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.zarrada.org/index.php/strateg. – Назва з екрана.

Посилання на джерело:http://istvolyn.info/index.php?option