Хто він, Геронім Тукальський-Нелюбович?

Геронім Тукальський-Нелюбович – автор рукописів про Полісся. Він син Станіслава-Бенедикта Тукальського-Нелюбовича та Анни з родини Корсаків.

Народився 10 грудня 1902 року в маєтку Мутвиця Пінського повіту. Хрещеник польської письменниці Марії Радзевич дуже рано залишився без батька. Пан Станіслав помер на одній із залізничних станцій, коли поїхав шукати ліки для своєї хворої дочки.
Із того часу юнака виховувала мати, у якої із сином склалися дуже теплі стосунки. Усі його спогади пронизані великою синівською любов'ю і вдячністю матері.

Початкову освіту хлопець здобував у рідному селі, згодом навчався в реальній школі у Варшаві та в Києві. У 1918 році перебував у мисливській дружині капітана Бохінського в Пінську, у 1920 році - у мисливській армії Галлера.

Йому пророкували велике майбутнє, хлопцю були відкриті двері у різні престижні навчальні заклади. Але останній власник маєтку в Мутвиці прикипів серцем до землі. У 1926 році він закінчив вищу сільськогосподарську школу в Цішині за спеціальністю агроном.

Працював у корпорації «Куявія», де виконував функції Голови судової комісії, а в одному терміні повноважень був замісником головуючого.

У міжвоєнний період дуже успішно працював у своєму маєтку в Мутвиці. Був депутатом гміни Морочне, очолив місцевий сільськогосподарський кооператив, мисливську Пожежну охорону в Морочному і Мутвиці, стрілецьке товариство в Мутвиці.

Організував на Пінщині відділення польської партії «Табір народної єдності» (OZN). Брав активну участь у будівництві громадського будинку імені Ромуальда Траугутта, костелу, молочарні в селі Морочне.

За досягнення в сільськогосподарській діяльності Геронім Тукальський-Нелюбович був нагороджений Срібним хрестом «За працю над піднесенням рільництва», Похвальним листом «За успішне розведення свиней». За поставку племінної худоби на Поліські ярмарки (Пінськ) отримав бронзову (1937), срібну (1938) та золоту (1939) медалі. 

Створив у маєтку Мутвиця лабораторію з виведення нового сорту пшениці для поліських грунтів. 

У вересні 1939 року виїхав із Мутвиці до Польщі, жив у Радомі, Львові, Енджейові. Після війни оселився в Радомі, де працював до 1960-х років. У 1943 році одружився з Марією з родини Мілевських, які володіли гербом «Шлєповрон». Разом виховали трьох дітей: Северина, Анну та Христину-Божену.

У вільний час із задоволенням займався автобіографічними та історичними працями. Після виходу на пенсію повністю присвятив себе цій справі. Ось найважливіші його праці: «Від січневого повстання 1863 року до Варшавського повстання 1944 року», «Життя Марії Радзевич», «Юзеф Галлер», «Зиґмунд Зєлінські», «Півстоліття спогадів» (4 частини). Опрацював «Календарик-нотатник» за 1943 Марії Радзевич, листи Марії Радзевич, праці Матеуша Тукальського-Нелюбовича.

У Національній бібліотеці у Варшаві є його праці «Хроніка корпорації «Куява», «Полісся», «Монографія великої землевласності Пінського повіту». Чимало статей надруковано у журналах «Спільне слово», «За і проти», «Столиця».

Машиннописний рукопис мемуарів Героніма Тукальського-Нелюбовича, названий «Піввіку спогадів», зберігається в Національному закладі імені Оссолінських у Вроцлаві під сигнатурою 154444/ІІ. Два перших томи охоплюють період до 1939 року. Досить пізнавальна й книга поезій Героніма під назвою «Полісся».