Скільки синів було в Полюха?

Дата 27 травня 1526 року визначна в долі Серник та Полюховичів. Саме в цей день королева Бона видала жалувану грамоту, якою звільнила від тяглової служби Лук’яна Полюховича Дмитровича «зъ братьею своею рожоною» та дала дозвіл перейти їм із тяглої служби на військову. Спробуємо прочитати цей документ по-новому. Кожне слово окремо, уточнюючи кожен факт та ім’я.

Отож до 1526 року Полюховичі були тяглими селянами: володіли тягловою робочою худобою (волами, кіньми) й обробляли своєю худобою королівську землю.

Щодо братів Полюховичів Дмитровичів. У мережі можна знайти інформацію, що їх було аж 8. Мабуть, причиною вживання цієї цифри став запис у «Ревізії пущ та переходів».

Про Тумаша, пінського князя Федора Івановича та луцького князя Федора Чарторийського

Інколи в давніх документах можна зустріти власне прізвище. І дізнатися цікаві історії...

У третій книзі Судних справ Литовської метрики вміщено рішення комісарів по скарзі Федора Івановича Ярославича на князя Федора Михайловича Чарторийського. У ній зазначено, що Чарторийський взяв чоловіка «влостного отчизного на имя Тумоша Осмоловича» на кордоні з лісу Стевковичі (здається мені, що це мали бути Телковичі). І тримає його Чарторийський вже 6 років.

Й описана ціла історія. Тумаш той, виявляється, хотів людям Чарторийського «шкоды злодейским обычаем вчинити». Федір Чарторийський пожалівся на нього пінському князеві, а той сказав: «Где люди милости того человека поимают, нехай дей там же его овесят». Коли піддані Чарторийського впіймали порушника, привели його до князя, а Тумаш той «чолом бил, абых его на имение осадил». Чарторийський залишив його в себе, а «он злюбил служити» йому. Потім до чоловіка прийшла дружина з дітьми.

Про подвійні прізвища Полісся

Світлина 1949 року. Сім'я Гайвуків із села Храпин

Є така наука – антропоніміка. Це галузь ономастики, що вивчає власні назви людей. До антропонімів належать особові імена, патроніми, прізвища, прізвищеві назви, прізвиська, псевдоніми. Джерелом антропонімічної інформації є кожен документ, який вміщує дані про людину, аби її можна було ідентифікувати.

Учені стверджують, що процес становлення шляхетських прізвищ у нашому краї відбувався на межі XV–XVI століть, а селянські прізвища з’явилися значно пізніше. Наприклад, у ревізькій казці села Перекалля 1834 року деякі жителі цього села не мали прізвищ. Записано, наприклад, «Яків Пилипів». Ключовими моментами селянської генеалогії були приналежність до категорії державних, поміщицьких або духовних селян та район проживання.

У метричних книгах та ревізьких казках нашого краю зустрічається багато записів із подвійними прізвищами. Наприклад, у ревізькій казці Храпина, складеній поміщиком Ридзевським у 1834 році, записані такі подвійні прізвища: