Нобельський чоловічий монастир

Крім церков, Нобель відомий ще й своїм монастирем, який став духовною фортецею українського православ’я на Поліссі в литовсько-руську добу.

Свято-Преображенський чоловічий монастир був заснований православними князями Пінськими, що вели свій родовід від великого київського князя Володимира.
Кандидат богослов’я Віктор Костюк, який вивчав історію Пінської єпархії, подає відомості, що засновником та фундатором Нобельського монастиря був Пінський князь Федір. Датою будівництва називає 1519 рік.

А вже в 1524 році королева Бона велить писарю Івану Михайловичу надати цьому монастирю особливі привілегії  -  право ловити рибу в озері Нобель та в річці Прип’ять.

У тому ж 1524 році королева розглядає скаргу про володіння землею між ігуменом Нобельського монастиря та боярином Антоном Андрійовичем.

Землі в Ноблі тоді поділялися на міські, боярські, архімандритові, владичі та попівські. Ігумен Свято-Преображенського чоловічого монастиря тримав поле Горбаківщину як церковне, а було воно власністю боярина Антона Андрійовича.

Королева наказала ігумену брати із цього поля лише десяту частину прибутку й пропонувала йому більше «кривди не чинити».

 
Нобельський православний монастир був побудований із дерева, назву свою отримав на честь Преображення Господнього й знаходився в урочищі Горбаківщина. На той час він був центром культури й освіти.

Тут відправлялися богослужіння, переписувалися церковні книги, літописи, ченці проводили місіонерську проповідницьку дільність у навколишніх селах. Так було заведено тоді в усіх святих обителях.

Опріч молитов, монахи займалися сільськогосподарськими роботами: вирощували на бідних поліських грунтах хліб, розводили худобу. У селах, де проводили місійну працю монахи, Пінські князі вибудували тоді й численні храми. 

 
Якої мистецької вартості був монастирський храм Преображення Господнього, судити важко, але за переказами, це був справжній шедевр, гідний князівського роду та творчості поліських майстрів. 

 
Свідчень про те, коли припинив свою діяльність Нобельський чоловічий монастир, на жаль, немає. Але він зіграв велику роль у поширенні православ’я на Поліссі.