Вони загинули на території Зарічненського району в роки Другої світової війни

Щороку 3 березня райцентр Зарічне відзначає річницю звільнення від німецько-фашистських загарбників. У 1941 році жорстокі бої з гітлерівцями точилися вже на підступах до столиці України, а на території Морочнівського району ще не ступала нога фашистів.

Непрохідні болота, дрімучі ліси, відсутність магістральних доріг не дозволяли загарбникам встановити тут свій режим. І лише в липні 1941 гітлерівцям вдалося зайняти Погост Зарічний.

За даними Державного архіву Рівненської області, за роки фашистської окупації в нинішньому Зарічненському районі було розстріляно 949 мирних жителів, повішено - 22, померло після тортур - 66, а всього загинуло 1183 чоловіки.

   
Наприкінці січня 1944 року на території району з'явилися авангардні загони 1-го гвардійського Житомирського кавалерійського корпусу Червоної Армії під командуванням генерал-лейтенанта Баранова. Було покладено початок визволенню району від німецько-фашистських загарбників. А 3 березня 1944 року прапор визволення замайорів над Погостом Зарічним.

Датою визволення району можна вважати 10 липня 1944 року, коли, у результаті успішно проведеної операції «Багратіон», військами 2-го Білоруського фронту були звільнені від окупантів села Сенчиці, Дубчиці, Ніговищі, Прикладники, Гориничі, Омит.

   
По всіх селах району височіли свіжі могили, де були поховані воїни-визволителі, а також місцеві жителі, які постраждали за допомогу партизанам або ж підірвалися на мінах. Згодом останки багатьох із них було перенесено в райцентр Зарічне.

   
Так у Зарічному з'явилося аж 2 спільних місця поховань: у 1944 році - братська могила радянських воїнів і партизанів (парк селища; реконструйовано в 1947 та 1977 роках) та в 1959 році - братська могила активістів, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни (громадське кладовище: 1941 -1950 роки). 

   
У 1960 році на вулиці Ватутіна було встановлено пам'ятник жертвам Великої Вітчизняної війни. Як свідчить надпис на гранітній таблиці, тут поховано «вбитих й замордованих 354 чоловіки».

     
Хто вони, ці 394 «вбитих та замордованих»? На обеліску висічено 21 прізвище, де є навіть цілі сім'ї: Суворовцев Ф. І., Попков Д. Л., Дишковець І.А., Романов М.О., Коханович Г.Є., Блищик О. С, Крутіков Є. М., Кутинець М. М., Палей М. М., Палей І. Н., сім'я Подернів із 5 чоловік, 2 сини Надієвців, Бабич Ф. Д., Малахов Д. І., Корнійчук Б., Янковець В. Є., Шелест І. А.,  Вечорко В. А., Гембіцький,  Бабейчик І. П.

   
Вдалося віднайти імена воїнів, які загинули в багатьох селах району. Так, 11 травня 1944 року, в селі Задовжі було зафіксовано поховання старшого лейтенанта Шишкіна, уродженця Кіровської області, 1926 року народження; Журбенка, партизана загону імені Орджонікідзе, 1917 року народження; Куцевича Володимира, 1924 року народження; Сокола Сергія Григоровича, 1926 року народження.

   
У Коморах загинув Клименко Василь Сидорович, у Великому Морочному – Колайд Ф. В., Гаріков А., Дорошенко М., Жаріков Василь Григорович, Голубов М., Глістенко Павло, Сафонов Конон, у Привітівці  - Першук Лаврентій, 1905 року народження, Сидорчук Іван Григорович, у Вовчицях - Темніков, у Боровій - Ковенько Іван М., Тарасюк Ольга Петрівна, у Дібрівську - Смаглюк Микола М., Ковтунович Семен П., Ковтунович А. І.

   
У Малому Морочному 6 квітня 1944 року загинув Дяков Іван Васильович, 2 березня 1944 року - Шмат Дмитрій Кіндратович. Тут знаходилася могила й воїна Кушнерьова. В Острівську 19 травня 1944 року загинув партизан Басанович Олександр, 20 жовтня 1943 року в районі трьох озер - Телеш Володимир Павлович. Лише деякі з цих імен зафіксовані на братській могилі в Зарічному, яка ж доля інших поховань у селах, невідомо.

     
У зведенні по Морочнівському району відзначено, що по селах зафіксовано наступну кількість поховань воїнів: Задовже - 9, Омит - 4, Комори - 1, Привітівка - 3, Неньковичі - 2, Млинок - 5, Нобель - 2, Погост Зарічний - 5, Вовчиці - 4, Вулька Річицька - 8, Велике Морочне - 10, Перекалля - 8, Мале Морочне - 8, Кутин - 1, Острівськ - 1, Борова- 4, Дубчиці - 2, Дубрівськ - 9.

   
Жертви кривавого і страшного часу гідні, щоб пам'ять про них не була похоронена. І доки ще живі  свідки тих лиховісних часів, давайте запишемо їхні спогади й збережемо пам'ять для майбутніх поколінь.