Як закінчувалася Перша світова війна на Поліссі

З уроків історії кожен із нас знає, що Перша світова війна закінчилася підписанням Брестського (Берестейського) мирного договору 3 березня 1918 року, а згодом -Комп'єнського перемир'я від 11 листопада 1918 року. Це потрактування істориків. А коли ж німці насправді залишили Полісся, коли звідси виїхали російські солдати?

Хроніка воєнних подій 1916 року на Зарічненщині

Січень

У селі Дібрівськ знаходиться 18-ий гусарський Ніжинський полк. У середині січня він виходить на бойові позиції. 16-а кавалерійська дивізія прикривала широку ділянку фронту навпроти села Кухітська Воля, зайнятого німцями та австрійцями.

Як жилося поліському люду під час Першої світової

Відповідь на це питання кожен дасть одним словом - важко. А як саме, можна прочитати в повідомленні 1916 року. Тоді мінський губернатор побував у Кухітськовільській та Морочненській волостях.

Після його поїздки Андрій Брагін в газеті «Трудова копійка» опублікував замітку «Без теплого угла»: «Минский губернатор в своем воззвании о пожертвованиях пишет: «В середине сего октября, объехав Кухоцко-Вольскую, Морочанскую и другие волости Пинского уезда, ныне освобожденные от неприятеля, я лично имел возможность убедиться в том исключительно тяжелом положении, в котором оказались крестьяне этих местностей, вернувшиеся в свои разоренныея старые пепелища.

Перша світова війна та село Морочне

Під час пошуків інформації про Першу світову війну я зовсім мало інформації зустрічала про село Морочне. Читала раніше в польських публікаціях згадку, що неподалік села в 1915 році був бій, але опису його, на жаль, ніде не відшукала.

У селі Морочне стояли російські солдати. Про це свідчить і світлина з фотогалереї цього періоду. На зворотній стороні фотографії надпис: «Землянка 4 роты в д. М. Морочне. Прапорщ. Поскребалов. 1916. Сентябрь». http://www.grwar.ru/pictures/pictures.html?id=360

У часи Першої світової зовсім не цінувалося людське життя: бій біля хутора Тараж

Нині до Борівської сільської ради Зарічненського району належить хутір Тараж. Але не всім відомо, яка трагічна подія трапилася тут 5 жовтня 1915 року.

Німецький професор у зарічненських селах

Цікаві свідчення того, як виглядало Полісся в роки Першої світової війни, можна знайти в листах німецького професора Едуарда Мейєра. У лютому 1918 року він виїздив на східний фронт з лекціями про міжнародне становище. Його листи з Полісся нині опубліковано, там є інформація й про зарічненські села.

Як солдат Гавриленко фронт біля Сенчиць зупинив

Третій місяць вивчаю документи Першої світової війни про Полісся. Здається, вже зібрала достатньо матеріалу, необхідного для вивчення цієї теми з дітьми-краєзнавцями. Але ця робота так захопила мене, що не знаю, як і зупинитися. Ось учора дізналася про такий цікавий факт, що як же не розповісти своїм землякам?.. Мова про одне з найменших сіл Зарічненського району – Сенчиці.

Історія з Нобля: зустріч із солдатом Другої світової (Павло Креневич)

Подібні історії дійсно шокуючі, але, як не дивно, трапляються частіше, ніж це прогнозують усілякі закони теорії ймовірностей. Наприклад, ми з батьком у вагоні поїзда Брест-Київ зустріли полковника, який в 1941 році у званні лейтенанта, намагаючись вийти з оточення з групкою солдатів, забрів у подвір'я мого дідуся й бабусі в Ноблі..

Залізничні колії Першої світової на зарічненській землі

Наш край нині добре відомий своєю вузькоколійною залізницею Антонівка – Зарічне, котра була побудована орієнтовно 1895 року. Пора розповісти, які ж іще залізничні колії діяли на території нашого району. Ось перед вами схема залізничних доріг Південно-Західного фронту 1916 року. На ній позначено населені пункти тодішнього маршруту цієї вузькоколійки: Дубровиця – Хіноч - Борове – Кухітська Воля – Острівськ - Голубне – Зарічне.

Спогад старожила Нобля Максима Ходневича (Павло Дубінець)

У російській армії воювало багато українців. Мій прадід Максим Ходневич розповідав у родині цікаву історію про часи Першої світової. 

Коли після громадянської війни на Поліссі запанував мир, то ті роки були голодні. І дідусь вирушив на велику Україну за хлібом. В одному селі Полтавської губернії зайшов до двору господаря. Той почав розпитувати, звідкіля пришелець прибув. І коли дізнався що з Нобля, запитав:

Нові неймовірні історії з Нобля: 1916 рік

19 серпня в селі Нобель святкують Преображення Господнє. Достовірно відомо, що церковні служби тут відбуваються ось уже майже 500 років, адже найдавніша згадка про Преображенську церкву датована 1555 роком. Не було в цей день служби в церкві 1916 року, адже біля села точилися бої. А церква згоріла від російського снаряда…

2 серпня 102 роки тому або Чотири дні страждань на болоті біля Нобля

У 1916 році зарічненська земля була розкраяна лінією фронту. Скупі рядки про ті часи є і в російській, і в німецькій хроніках. Найчастіше там згадуються бойові дії біля озера Нобель. Ці свідчення допомагають по-новому поглянути на тогочасні події на Поліссі. 

Партизанський ліс 1916 року біля Острівська

Кілька сіл Зарічненського району допишуть в історію своїх населених пунктів нові відомості про події Першої світової війни. Одне з них віднині буде відоме як центр партизанських походів. Коли російському штабові потрібен був «язик», партизани поспішали до Острівська. Адже позиція, де вели бойові спостереження російські солдати, знаходилася біля цього села.

З нида́внъії істо́рії Засвє́тьтя

Коли́сь, нать я́ щи ге́ти по́мню, бироги́ Засвє́тского о́зира були́ го́лъі, ті́льки з того́ бо́ку, що оддалі́ч од доро́ги з Ноблє́ на Млъіни́, був мале́нькій чубо́к лі́су, І те мі́сци ма́ло лъіху́ сла́ву: за́вжди оси́ридь но́чи в тому́ лиску́ було́ чу́ти яки́їсь сту́ки і брє́ски, єк бу́ттоби хто́сь там на вирста́ті ткав. Ну, хто́ ж там може́ таке́ роби́ти в таке́ вре́м'є? Лъіхе́. Ничи́ста си́ла. Чорт. Більш нъіхто́.