Найдавнішу згадку про організацію торгівлі на Поліссі знаходимо в наукових джерелах, які розповідають про період првління королеви Бони.
Одержавши в 1519 році в подарунок від чоловіка Сигізмунда І Старого Пінське та Кобринське князівства, вона з-поміж інших реформ наказала визнати у своїх володіннях кожний сьомий день базарним, а збір коштів на ньому передавати в королівську казну. По загаду королеви була визначена адміністрація для керівництва королівськими справами.
Великий адміністративний центр по керуванню зарічною частиною Полісся, де живемо ми, був у Статичеві (нині це село Пінського району Білорусі). Отоді й розпочалася історія торгівлі на Поліссі.
Традиційно базари проводилися в Пінську на день Святої Трійці, на Івана Купала й на Десятуху. Базарними днями були неділя, середа та п’ятниця.
Згідно даних Пінської міської думи, по системі Дніпровсько-Бузького каналу на пристані річки Піна в 1875 році прийшло і розгрузилося 336 суден та 171 лісний пліт, на яких було товару на суму 657 530 рублів. Навантажилися пінським товаром 281 судно та 2 769 плотів на суму 1 413 376 рублів. Щось із цих товарів несли додому і наші предки.
Збірник «Гісторыя Беларусі у документах і матерыялах» у розділі «Весткі аб кірмашах і торжках па Мінскай губерніі» вказує, що в місті Пінську в 1904 році постійно діяло 4 базари. Головний предмет торгу – коні, велика рогата худоба.
Сума грошового обігу – 40 тисяч рублів. Кількість базарних днів на тиждень – один, а в 1906 - вже чотири. Привозних товарів – на 50 тисяч рублів, продано товарів – на 37 тисяч рублів. Проходили ці базари шумно і весело.
Пінськ надовго став єдиним центром торгівлі на великій території Полісся. Навесні й восени до нього тягнулися пароплави та плоти з різноманітним товаром: бочками з жиром, мішками з хлібом, тюками з тютюном та іншим.
Немає коментарів:
Дописати коментар