Після приєднання Полісся до Росії особлива увага надавалася навчанню синів священиків. Саме вони мали поповнити лави нових священнослужителів.
На Пінщині такі хлопчики в 7 - 14 років вивчали російську та польську грамоти, Закон Божий дома, у своїх батьків, або в дяка, або в приходських школах Пінська.
У 15–16 років вступали до духовних семінарій Слуцька, Пінска, Могильова, навіть Києва.
На Пінщині такі хлопчики в 7 - 14 років вивчали російську та польську грамоти, Закон Божий дома, у своїх батьків, або в дяка, або в приходських школах Пінська.
У 15–16 років вступали до духовних семінарій Слуцька, Пінска, Могильова, навіть Києва.
У Національному історичному архіві, що в місті Мінськ, зберігається цікавий документ - «Ведомость Давидгородской и Пинской протопопий о наличие церквей и священноцерковнослужителей и их жен и детей и о приходах сколикое число дворов за 1793 год» (ф. 136, оп. 1, д. 429, л. 3-6).
Він допомагає уявити, яку освіту мали тоді священики та їхні діти. Ось що сказано про священика Серницької церкви:
"В Селе Серниках Церков Святаго великомученика Димитрия Новая Деревяна
При оной Церкви
Священник Петр Трусевич вдов 69 [лет]
сын его Иоанн обучен руской грамоты упражняется хозяйством 29 [лет]
Жена его Пелагия 27 [лет]
Дети их
Иулияна 10 [лет]
Стефан 6 [лет]
Матрона 4 [года]
Василий 2 [года]
Дяк онаго села житель Симеон Махнович 62 [года]
Приход писаной Церкви приходских дворов 99
Протоиерей Давидгородский и Пенский Григорий Раславский"
Немає коментарів:
Дописати коментар