Дожинки (переклад польської краєзнавчої збірки "Kobieta na Polesiu", 1939)

Зібрав Костік Антосюк аж 5 жінок до збору врожаю.  Хатні йшли окремо, бо мають бути дожинки, а Костік – найкращий господар на селі.

Йдуть аж на Перезов, за 5 км від села. Костік буде в'язати снопи за допомогою кнебля та кийка.
Першою йде Антола Міхасьова. Вона побачила, що всі зібралися, і почала сильним голосом співати пісню, яку підхопили всі, навіть Костік:

Ой, я жала, не лежала,

Три снопочки на день зжала.

Приїдь, милий, по три снопки,

Не забудь же рубля взяти,

Не забудь же рубля взяти,

Три снопочки прив’язати.

Ой, я думав, що три копи,

Аж то всього три снопи.

Після «полудня» (борщ та кисле молоко) першою встала Антола й заспівала:

Пошла Антола жито жати

Да забула серпа взяти.

Серпа взяла, хліб забула,

Цілий день дома була…

Бігають серпи по полю, а за ними зостаються ряди снопів. Аж ось і кінець. Снопи поставлено в копи. Перед першою копою поклала Антола «на криж» дві горсті соломи, а на неї буханку хліба, щіпку солі й кусочок сала. 

Федора Базилова зв’язала пучок колосків, як для кропіння святою водою, а Катерина перевеслом із жита обів’язала Костіка.

Додому поверталися із співами. А там уже приготовлено кашу, напечено млинців. Запросив Костік до столу женців, запросив і сусідів.

Поставив на стіл меду в пластах та 2 літри горілки. Катерина поставила млинці та миску зі смаженим салом. Нарізала сала, сухої ковбаси й поставила каші. Антола затянула:

У нашого пана дожинки,

Напиймося горілочки…

І пішли піднімати келихи. Кожен говорив: «Верни, Боже, нам силку, а пану Костіку дай на здоров’я дар Божий – хліб, нехай здоровий споживає». Ніхто ніколи не називав на «ти», тільки «пан Костік» або «пані Антолка». 

Відбувалося це важно, по-шляхетськи. Запрошено всіх до столу, до їжі: «Просимо Вас». Ніколи на Поліссі не стиралися сліди ввічливості.

Прийшов місцевий музикант Герасим. Вискочив дядько Михась, пішов танцювати з Антолою, притупуючи ногами. 

Розпочалися танці, заспівали:

Подушечки, подушечки

Да всі пуховії,

Молодички, молодички

Да всі молодії.

Кого люблю, кого люблю,

Того поцілую, 

Подушечку, подушечку

Тому подарую…

І закружляли в танці пари. До пізньої ночі було чути спів у Костіка. І поліщук був тоді веселий…

                                                                                                                               Софія Диковицька