пʼятниця, 31 січня 2020 р.

Литовська метрика про дозвіл мед варити й горілку «курити» на Пінщині для власних потреб

Досліджуючи давні документи про Полісся, віднайшла не знану досі й дещо дивну інформацію...

В «Історії України-Руси» Михайла Грушевського є такі слова: «…а в сусідній Пинщині свобідне вареннє пива й меду на власну потребу признавало ся всім: „вольно каждому з мещан, съ жидовъ и съ подданыхъ нашихъ на селахъ медъ сытити и пиво варити на весельє и ку празьникомъ и на властныє потребы свои домовыє, а не на шинкъ” (Уривок з невидрук. контракту у Д.-Запольского).

А оце вчора прочитала, як про це написано в Литовській метриці (архіви документів, що виходили з канцелярії Великого князівства Литовського).

неділя, 26 січня 2020 р.

Францішек Савич – поліський Шевченко


 Портрет поета  художниці Олени Гаєвської



Першим поліським поетом, який писав на місцевій говірці, був Францішек Савич. У той час, коли жив поет, наша місцевість належала до Пінського повіту, отже, він далекий у часі наш земляк. Його доля дещо схожа із Шевченковою, але набагато трагічніша.
Білоруський поет Савич прожив дуже коротке життя – всього 30 років, але того, що випало на його долю, вистачило б на багато людських доль.

Книга уродженки села Морочне про поляків, яких із Полісся було депортовано до Сибіру

Нечасто можна прочитати літературний твір про долю поляків, засланих до Сибіру з приходом на Полісся радянської влади. Саме таку тему обрала для своєї книги Хеліна Ламберт.

Інформацію про її твір «Zostanie po mnie...» – Wspomnienia z «nieludzkich» czasów. знайдено в газеті «Tygodnik pojezierza drawskiego»  за 20 вересня 2006 року.

Село Морочне в романі Марії Родзевич «Гніздо Білозора»

Події роману «Гніздо Білозора» Марії Родзевич розгортаються на Поліссі після Першої світової війни. Після того, як жителі прикордонних територій відчули дух більшовизму, вони починають все голосніше заявляти про свої права. 

Головні герої – шофер Савицький та жителі Білозірського двору. Хоча двір і постраждав від більшовиків та німців, а новий уряд увів високі податки та збори із землевласників, Білозір допомагає сусідам, які потребують допомоги. 
Мова тут іде й про долю польських учителів, чиновників та осадників на Поліссі.

Геронім Тукальський-Нелюбович про Марію Родзевич

Геронім Тукальський-Нелюбович жив у маєтку Мутвиця Пінського повіту. Його хрещеною матір’ю була польська письменниця Марія Родзевич. 

У 1939 році Геронім залишив Полісся й приїхав до Польщі. Там написав багато спогадів про минуле. 

Після Другої світової війни розпочав збирати матеріали про життя та діяльність Марії Родзевич.

Польська письменниця Марія Родзевич – донька морочненського поміщика


Марія Родзевич (Родзевічувна, Maria Rodziewiczówna) – відома польська письменниця. Вона донька морочненського та сенчицького поміщика Генріха Родзевича, хрещена мати мутвицького поміщина Героніма Тукальського-Нелюбовича. 

Її батьки за допомогу учасникам польського повстання 1863 року (вони зберігали зброю повстанців) були заслані до Сибіру, а їхні маєтки Морочне та Сенчиці - конфісковано.

вівторок, 21 січня 2020 р.

Федір Одрач - співець поліського життя


Федір Одрач (справжнє прізвище — Шоломицький, 13 березня 1912 — 7 жовтня 1964) — український письменник.

Народився на Поліссі, в селі Місятичі, за 25 кілометрів від Пінська. 1939 року поліський край, що перебував під владою Польщі, був прилучений до СССР. Та частина, де народився Одрач, відійшла до Білоруської ССР, решта - до Української ССР. Такий поділ зберігся після розпаду СССР і понині.

Вікентій Дунін-Марцинкевич – автор комедії «Пінська шляхта»


Білоруський письменник Вікентій Дунін-Марцинкевич - один із перших професійних білоруських письменників, поет, театральний критик, зачинатель драматичного жанру в Білорусі.

Його найвідоміший твір - комедія-водевіль «Пінская шляхта» — написаний на західнополіському діалекті української мови. Сама назва твору говорить про те, що події, описані у творі, відбуваються в Пінському повіті. 

понеділок, 20 січня 2020 р.

Каєтан Крашевський про долю родини Крашевських із Борового


Про заслання на Кавказ, про російського царя Миколу, про 9 ран на полі бою… І все це про нащадків Юзефа Крашевського, котрий купив маєток у Боровій…

У багатьох публікаціях українських та польських літературознавців можна відшукати інформацію про проживання, перебування в українських селах відомого польського письменника Юзефа Ігнація Крашевського. Досліджуються його твори про Полісся. Серед них і описи краєвиду Зарічного, осади Серники. 

Але зовсім невеликому колу читачів відомо про творчість його брата Каєтана.  Він автор історичних повістей «Берестейський конюший», «Зі спогадів каштеляна», «Потурнаки», змістовно пов’язаних із Поліссям. А ще у Каєтана є «Монографія дому Крашевських», написана в 1861 році. Створена вона на основі хронік та сімейних документів. А вміщені в ній цікаві відомості про представників різних гілок роду Крашевських. Кілька сторінок монографії присвячено селу Борове Пінського повіту.

четвер, 16 січня 2020 р.

Унікальна книга про село Кухче


Польський перекладач Войцех Криштоф у 2016 році опублікував цікаву інформацію: «Біля 20 років тому я купив у букініста в Йоганнесбурзі книгу під назвою «Мене звуть мільйон». 

Вона була написана анонімним автором. А насправді авторка - англійська письменниця Зоя Зайдлер, яка, рятуючись від німецького натиску, у вересні 1939 року, вирушила на Пінщину й зупинилася в маєтку Леонтини Корсак у селі Кухче.

Родові корені Федора Достоєвського - із Полісся


На білоруських сайтах можна знайти десятки публікацій про родове коріння російського письменника Федора Достоєвського. Його предки проживали в Пінському повіті, куди відносилися й нинішні села Зарічненського району. 

Цікаво й те, що представники цього роду жили й у наших зарічних селах.

середа, 15 січня 2020 р.

"Пісня про зубра" Миколи Гусовського


Гусовський Микола (біл. Мікола Гусоўскі, приб. 1470 — після 1533) — український поет, засновник білоруської літературної традиції епохи Відродження.

Походив з небагатої родини. Про місце народження Гусовського існують дві версії: с. Гусів біля Ланьцута (сучасна Польща, українська етнічна територія), на той час німецька колонія, або с. Усове (сучасна Білорусь). Також стосовно року народження немає єдиної думки — називаються 1470, 1475 та 1480 роки народження Гусовського. Початкову освіту здобув у катедральній або церковно-приходській школі. Після цього продовжив навчання у Болонському та Віленському університетах, Яґеллонському університеті.

вівторок, 14 січня 2020 р.

Дмитро Булгаківський - збирач поліського фольклору



Коли вчитель готується до уроків літератури, де вивчається фольклор, він може скоритатися дослідженнями, які проводив на Поліссі священник Дмитро Булгаківський (справжнє прізвище Булгак). 

Він зібрав золотинки народної мудрості поліщуків. Його збірка «Пінчуки», що нині оцифрована  в Інтернеті, є цінним джерелом вивчення поліського фольклору. На її основі ми  з школярами проводили дослідження, яке мало не меті вияснити, які із записаних фольклористом  прислів’їв  побутували в нашому краї. Виявилося, що відсотків  80 їх вживали в наших селах. А якщо врахувати, що збірка була написана в 1890 році, то значимість її дуже зростає.

Блок на Поліссі


Цікаві сторінки історії про перебування російського поета Олександра Блока на Поліссі можна відшукати на білоруських сайтах. Ось одна із них. Її автор - Павло Лосич. 

Удивительный факт: первый музей Александра Блока появился не в родном ему Санкт-Петербурге, не в Подмосковье, с которым у поэта связано очень многое, а в небольшом полесском селе Лопатино. Сюда писатель приехал ровно 100 лет назад — в августе 1916 года. На Пинщине Блок провел 200 дней и ночей. В составе 13-й инженерно-строительной дружины Всероссийского союза земств и городов он возводил укрепления вдоль линии фронта. Репортер «Р» отправился на Полесье и прошел блоковскими тропами.

Прокоповичі з Нобля


Це місце в Ноблі знає кожен. Тут покояться й останки представників роду Прокоповичів. Ось нове дослідження про цю родину.

Найстарший представник священницької родини Варфоломій Степанович Прокопович став настоятелем Святопреображенської церкви Нобля у 1830-х роках. Двоє його синів були дуже відомими особистостями свого часу.

понеділок, 13 січня 2020 р.

Печатка герб "Наленч" із села Серник (Василь Полюхович)


Восени 2012 року, під час польових робіт, здійснюваних поблизу с. Серники, було знайдено печатку гербу Наленч (зображення круглої пов’язки, зав’язаної внизу, розташоване на щиті) із латинськими літерами «І Р».