Як нобельські міщани перемогли російських чиновників

Світлина нобельської околиці Галини Бараннік

Десь в архівах лежать сотні, тисячі документів із життя нашого краю. От тільки отримати їх поки що неможливо. У давніх виданнях опубліковані деякі цікаві факти, але про їхнє існування ми часто не відаємо.

У своїй книзі «Загублена у віках історія Заріччя» я розповіла про те, як нобляни свою землю відстояли. Відшукала таку інформацію в журналі «Минские епархиальные ведомости» за 1889 рік. Там кількома реченнями передано історію про те, що нобляни з незапам’ятних часів володіли землею, платячи за неї невеликий оброк. 

Борове, рік 1834

Як же багато може розповісти ревізька казка. Ось одна з них, складена писарем Пінського повітового суду Леоном Крашевським разом із братами Ігнацієм, Йозефом, Антонієм та Богуславом 16 квітня 1834 року.

На першій сторінці документа зазначено, що її підготовлено на основі указу від 16 липня 1833 року про всенародний воєнний перепис. Остання ревізія була проведена в 1816 році.

З історії церкви Кухітської Волі

Нещодавно відшукала цікаву інформацію про церкву села Кухітська Воля. Ось два надзвичайно важливі факти з історії села.

Про заснування. У виданні «Литовскія епархіальныя ведомости» від 11 березня 1873 року вміщено історичні дати заснування церков нашого краю: «Воле-Кухоцкая от Воронича, 1728 год». Тобто засновником церкви в Кухітській Волі був власник землі цього села Воронич.