Військовий флот на Поліссі: події і факти фільму "Забута флотилія"

Ця стаття вперше була надрукована в газеті "Україна Молода" під назвою "Забута флотилія. Кораблі, які впродовж чверті століття встигли двічі прислужитися Польщі та Україні", автор - Олександр ШИМАНСЬКИЙ.

З огляду на її велику цінність для історії Полісся, ми передруковуємо її тут без змін зі збереженням авторських прав її автора та видавця.

Архівні відомості про маєток Муравин

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1417

Заголовок: Материалы, относящиеся к роду Генюшей: дело о процессе по жалобе Теодора Генюша на Стефана Тура о грабеже денег и имущества в доме для приезжих в гор. Пинске с помощью Григория и Павла Туров и Кривицкого. 

1637 г.; заявление возного о вручении повестки в суд Генюшам Адаму, Александру и Екатерине, урожд. Дымской, в им. их Моравин Пинского пов. по жалобе Косцев Рафаила и Альбины, урожд. Дымской. (Имеются печати)

Архівний документ про маєток Заозір'я

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1448

Заголовок: Дело о продаже части м. Мотоль и им. Заозерье Пинского пов. Юрием, Андреем и его женой Богумилой, урожд. Немиржиц, Терлецкому Роману, Ельскому. (Имеются печати)

У селі Храпин помер єпископ Пінський та Турівський Юрій Булгак

Юрій Булгак гербу Сирокомля (пол. Jerzy Bułhak) - василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви.

Помер 12 березня 1769 в Храпині, а похований в Битенському василіянському монастирі. Його похорон описав віршем василіянин Никодим Гринєвич.

У селі Храпин помер єпископ Пінський та Турівський Антон Жолкевський

Антонін Жолкевський, деякі автори подають його ім'я як Антін або Антоній (пол. Antonin Żółkiewski) - василіянин, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви, архимандрит Лавришівського монастиря.

Помер 2 березня 1702 у маєтку Пінських унійних єпископів у селі Храпин, а похований у Пінській унійній катедрі.

Репресовані зарічненці: хутір Коник

Шоломицкий Михал. (Szołomicki Michał s. Bazylego i Marii). 

Род. в 1897 г. в д. Кочановиче (Качановичи) гмины Лемешевичи Пинского повята Полесского в-ва. Окончил реальное училище в г. Пинск, один год учился в Санкт-Петербургском политехническом институте, окончил Киевскую школу прапорщиков русской армии. 

Секретарь мирового суда в г. Пинск, владелец хутора в д. Кочановичи. Жил на хуторе Коник гмины Морочно Пинского повята Полесского в-ва (ныне с. Коник Заречненского р-на Ровенской обл., Украина). 

Репресовані зарічненці: село Млинок

Мельник Іван Васильович, 1917 р. н., с. Млинок Морочненського р-ну. Українець, член ВЛКСМ, рядовий полкової батареї 116 сп 21 сд. Прож. с. Люговичі Лодейнопольського р-ну Ленінградської обл. (Росія). Заарешт. 19 жовтня 1941 р. Обвинувач. за ст. 19-58-1б КК РРФСР. Засудж. ВТ Південної групи військ 7 армії 2 листопада 1941 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав. Звільн. 8 вересня 1951 р. Ухвалою ВТ ПрикВО від 11 лютого 1958 р. вирок скасовано, справу припинено за недоведеністю обвинувачення. (СБУ, 15497).

http://www.reabit.org.ua/files/store/Rovno6.pdf

Репресовані зарічненці: хутір Глини Морочненської сільради

Максимчук Марія Данилівна, 1932 р. н., х. Глини Маломорочненської сільради Зарічненського р-ну. Українка, освіта початкова, колгоспниця к-пу ім. Леніна. Прож. х. Глини Зарічненського р-ну. Заарешт. 1 вересня 1956 р. Обвинувач. за ст. 20-54-1а КК УРСР. Засудж. Рівненським облсудом 30 листопада 1956 р. на 10 р. ВТТ з конфіскацією 1/2 майна. Ухвалою ВС УРСР від 4 березня 1960 р. термін покарання знижено до 4 р. ВТТ. Звільн. 1 вересня 1960 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 24 червня 1992 р. (СБУ, 10853).

Репресовані зарічненці: село Старі Коні

Ковтунович-Чикун Віра Євменівна, 1920 р. н., с. Старі Коні Зарічненського р-ну. Українка, освіта 3 кл., селянка. Прож. с. Старі Коні Зарічненського р-ну. Заарешт. 20 травня 1944 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Засудж. ВТ військ НКВС Рівненської обл. 2 грудня 1944 р. на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 20 травня 1954 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 30 грудня 1992 р. (СБУ, 11096).

http://www.reabit.org.ua/files/store/215.pdf

Репресовані зарічненці: село Мутвиця

Корнійчук Оксентій Максимович, 1904 р. н., с. Мутвиця Зарічненського р-ну. Українець, селянин. Прож. с. Мутвиця Зарічненського р-ну. Заарешт. 4 березня 1948 р. Обвинувач. за ст. 54-2, 54-3 КК УРСР. Засудж. Рівненським облсудом 27 травня 1948 р. на 25 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Ухвалою Судової колегії в кримінальних справах ВС СРСР від 12 червня 1954 р. термін покарання знижено до 9 р. ВТТ і 3 р. позбавлення прав. Звільн. 24 березня 1955 р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 31 січня 1993 р. (СБУ, 11137).

Репресовані зарічненці: село Прикладники

Фамилия Имя Отчество Янковец Адам Федорович
Дополн. имя
Дата рождения 1905 г.
Место рождения Польша, Пинский уезд, Прикладники д.
Национальность белорус
Образование неграмотный
Партийность б/п
Место работы пункт "Заготзерно", чернорабочий
Место жительства Томская обл., с., Кожевниково

Царські ворота із села Іванчиці на виставці в Парижі (Ольга Лобачевська)

Багато нового про Полісся можна дізнатися із статей доктора мистецтвознавства, професора Білоруського державного университету культури та мистецтва Ольги Олександріни Лобачевської.

В одній із її публікацій є згадка про іконостасні царські ворота із соломи, виготовлені в селі Іванчиці Пінського повіту. Вони були представлені на Всесвітній виставці декоративного мистецтва та художньої промисловості в 1925 році. 

Походження прізвища Грушовець (Родинна легенда)

На одному із сайтів є цікава легенда про походження прізвища Грушовець. Вона з'явилася в селі Морочне:

"Владелец имения Морочное до 1863 года Генрих Родзевич имел родного брата, который имел имение в деревне Грушево возле города Кобрин, теперь Беларусь. 

Так вот житель той деревне женился на девушки из села Новоречица, раньше Вулька Речицкая, и венчались они в церкви села Морочное, где записано было имя того человека и приставка  -Грушовец из деревни Грушево.

Сповідь остарбайтерки із села Сенчиці (Царук Віра Олександрівна)

Чимало жителів нашого району були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Про умови життя в неволі, про те, як проводилася облава на поліських юнаків і дівчат, якою була та ненависна дорога, про життя дітей у німецькій неволі пише в рубриці "Пам'ять заради майбутнього" Царук Віра Олександрівна:

"Я родилась 10 августа 1941 г. в селе Сенчицы, Зареченского района, Ровенской обл. Девичья фамилия — Лобан. 

В марте 1942 г. была вывезена в германские концлагеря и находилась там до мая 1945 г. Моя мать — Лобан Варвара Ивановна родилась 3 декабря 1906 г. в д. Невель, Пинского района, Брестской обл. Деревня Невель расположена в 5 км от села Сенчицы, Зареченского района Ровенской обл. Мать была здесь замужем.

Морочненський священик Дулінець Анатолій - в'язень сталінських таборів

Священиком у селі Морочне після повернення із заслання служив Дулінець Анатолій. 

Він народився 20 квітня 1889 року. Закінчив Пінську духовну семінарію. У 1926 році став священиком. Служив вікарієм у селі Баранськ під Більськом Підляським. А з 1929 року - настоятелем парафії в селі Морочне.

Колонія Олександрове та її господарі-німці

На поліських землях були різні поселення: колонії застінки, лісничівки, фільварки. У колоніях проживали німці. Одна з них розташовувалася поблизу села Олександрове. 

У рапортах тодішніх чиновників можна відшукати інформацію про особливості їхнього побуту. 

У травні 1915 року пристав 3-го стану Пінского повіту дає характеристику німецькій сім'ї, що купила землю на хуторі Олександрове в Пінському повіті Мінської губернії: "Сім'я Фосса обробляє куплену у Комара землю власними силами. Вона нічим не різниться від місцевого населення (селян)". НИАБ. Ф. 299. Оп. 2. Д. 15822. Л. 3–3 об.

Єпископ Пінський і Турівський Кирило Терлецький - власник села Річиця та земель села Неньковичі (Леонід Тимошенко)

У Зарічненському районі проживає багато мешканців із прізвищем Терлецькі. Напевне, вони мають походження від славного роду Терлецьких, представником якого був єпископ Пінський і Турівський Кирило Терлецький. Володів владика й землями села Неньковичі, про що свідчить його судова тяганина. 

Детально історію цієї родини дослідив дрогобицький історик Леонід Тимошенко. У пропонованому історичному дослідженні  він розповідає про одного з найвідоміших представників роду Терлецьких - владику Кирила, - який був безпосереднім учасником та натхнеником церковної унії в Бересті. Рід Терлецьких походить з с. Терла на Старосамбірщині. З цього роду вийшло чимало духовних осіб. 

Друга світова війна очима 88-річної Ольги Місюри із Вичівки

ГІ «Поліська Січ» відвідала с.Вичівка Зарічненського р-ну Рівненщини, де зустрілися з 88-річною жителькою цього села Ольгою Пилипівною Місюрою. 

Ольга Пилипівна дала свою аполітичну оцінку подіям Другої Світової війни, а також розповіла подробиці про участь в тих подіях односельчан з родини Музичків, з якої походить Олександр Музичко, більш відомий як «Сашко Білий».

Про трагічну смерть матроса Мельника Кіндрата із Борового (1914 рік)

28 вересня 1914 року о 12 годині 14 хвилин трагічно загинув від торпеди німецького підводного човна U-26 матрос Мельник Кіндрат Григорович, уродженець села Борова Кухітськовільської волості Пінського повіту Мінської губернії, неодружений.

Він знаходився на борту крейсера "Паллада" і розділив долю 598 членів його екіпажу. Серед загиблих він значиться під номером 364.