Достеменних фактів про долю кожної із 5 нобельських святинь ХVІ століття немає. Деякі вчені-дослідники стверджують: «Саме від ординців загинув древній Нобель у вогнях пожеж». Напевне, тоді згоріли й церкви.
19 січня 1654 року під №1300 у Пінську було зафіксовано запис: «Переді мною, Владиславом Войною, підстаростою Пінським, жаліються жителі містечка Нобля та їхній війт Стефан Величковський, що в ніч з 18 на 19 грудня 1653 року, плюндруючи Волинь, у містечко вдерлися татари й знищили його.
Прибуло кілька сотень кінних воїнів, запалили місто, до тисячі жителів узяли в полон, біля тисячі порубали. Знищені були в основному чоловіки із світлими головами.
Ті ж мешканці, що втекли з поганських рук, не мають ні маєтності, ні худоби». Напевне, нападники тоді не пожаліли й нобельських храмів.
Ті ж мешканці, що втекли з поганських рук, не мають ні маєтності, ні худоби». Напевне, нападники тоді не пожаліли й нобельських храмів.
З історичної літератури відомо, що за підсумками війни 1652-1653 років між поляками та кримськими татарами було відновлено Зборівський договір. Польща зобов’язувалася платити татарам данину.
Крім того, поляки дозволили їм 40 днів грабувати Волинь та брати «ясир» - полонених. Ось чому місто Нобель у грудні 1653 року спіткало таке велике лихо.
У «Словнику географічному Королівства Польського» зазначено, що на початку ХІХ століття в Ноблі був лише один православний храм, у якому молилося біля 900 прихожан.
Цікаві записи про церкви цього села знайдено в архімандрита Миколи: «У містечку Нобель Пречистенська церква була приписана в 1840 році до приходської Преображенської, яка згоріла від блискавки 22 серпня 1875 року. Через це приход залишився без церкви.
Ступінь релігійності середній. Молебні служаться часто. Настоятель – Флор Прокопович. Притч, крім платні, користується церковними землями, приміщеннями та рибною ловлею.
У приході є церковно-приходське попечительство та церковно-приходське училище, але навчання тут проводиться не кожен рік».
В «Описі Мінської єпархії» за 1878 рік архімандрит Микола розповідає, що «у Ноблі була Різдва-Богородична церква 1856 року, вона перестала діяти, від неї залишилася тільки земля». І при такій кількості церков у 1875 році село залишилося без жодної святині!
Але дружні нобляни через деякий час в черговий раз відбудували церкву в селі.
Коли на Полісся прийшла Перша світова війна, Нобель був у центрі військових подій: село та навколишні хутори окупували кайзерівські війська, а в сусідніх селах стояли царські підрозділи.
Постійно здійснювалися артилерійські перестрілки, і від снаряда, випущеного із позицій російської армії, церква в Ноблі спалахнула. Із біллю в очах люди дивилися, як догоряє їхня святиня, та нічого не могли вдіяти.
А після закінчення війни на території села то в одному, то в іншому місці знаходили кості вбитих солдатів Першої світової війни. Глибоко віруючі нобляни вирішили перезахоронити їх.
Тоді в урочищі Москвитин з’явилася братська могила загиблим, а на ній був встановлений дубовий хрест, згодом – ще й меморіальна дошка.
Донині могила добре доглянута, священики часто відслужують тут молебні, діти приносять квіти. Але й дотепер нобляни, обробляючи свої земельні наділи, інколи знаходять залишки зброї, амуніції, а то й кістки полеглих солдатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар