Зібрав Костік Антосюк аж 5 жінок до збору врожаю. Хатні йшли окремо, бо мають бути дожинки, а Костік – найкращий господар на селі.
Йдуть аж на Перезов, за 5 км від села. Костік буде в'язати снопи за допомогою кнебля та кийка.
Першою йде Антола Міхасьова. Вона побачила, що всі зібралися, і почала сильним голосом співати пісню, яку підхопили всі, навіть Костік:
Ой, я жала, не лежала,
Три снопочки на день зжала.
Приїдь, милий, по три снопки,
Не забудь же рубля взяти,
Не забудь же рубля взяти,
Три снопочки прив’язати.
Ой, я думав, що три копи,
Аж то всього три снопи.
Після «полудня» (борщ та кисле молоко) першою встала Антола й заспівала:
Пошла Антола жито жати
Да забула серпа взяти.
Серпа взяла, хліб забула,
Цілий день дома була…
Бігають серпи по полю, а за ними зостаються ряди снопів. Аж ось і кінець. Снопи поставлено в копи. Перед першою копою поклала Антола «на криж» дві горсті соломи, а на неї буханку хліба, щіпку солі й кусочок сала.
Федора Базилова зв’язала пучок колосків, як для кропіння святою водою, а Катерина перевеслом із жита обів’язала Костіка.
Додому поверталися із співами. А там уже приготовлено кашу, напечено млинців. Запросив Костік до столу женців, запросив і сусідів.
Поставив на стіл меду в пластах та 2 літри горілки. Катерина поставила млинці та миску зі смаженим салом. Нарізала сала, сухої ковбаси й поставила каші. Антола затянула:
Поставив на стіл меду в пластах та 2 літри горілки. Катерина поставила млинці та миску зі смаженим салом. Нарізала сала, сухої ковбаси й поставила каші. Антола затянула:
У нашого пана дожинки,
Напиймося горілочки…
І пішли піднімати келихи. Кожен говорив: «Верни, Боже, нам силку, а пану Костіку дай на здоров’я дар Божий – хліб, нехай здоровий споживає». Ніхто ніколи не називав на «ти», тільки «пан Костік» або «пані Антолка».
Відбувалося це важно, по-шляхетськи. Запрошено всіх до столу, до їжі: «Просимо Вас». Ніколи на Поліссі не стиралися сліди ввічливості.
Прийшов місцевий музикант Герасим. Вискочив дядько Михась, пішов танцювати з Антолою, притупуючи ногами.
Прийшов місцевий музикант Герасим. Вискочив дядько Михась, пішов танцювати з Антолою, притупуючи ногами.
Розпочалися танці, заспівали:
Подушечки, подушечки
Да всі пуховії,
Молодички, молодички
Да всі молодії.
Кого люблю, кого люблю,
Того поцілую,
Подушечку, подушечку
Тому подарую…
І закружляли в танці пари. До пізньої ночі було чути спів у Костіка. І поліщук був тоді веселий…
Софія Диковицька
Немає коментарів:
Дописати коментар