Поліські вечорниці (за романом Андрія Дугінця "Стохід")

Перебуваючи в Морочному, майбутній російський письменник Дугінець неодмінно відвідував поліські вечорниці в котрійсь із місцевих хат.

А тепер ми можемо прочитати, як тоді проводилися вечорниці: За дверима почулися звуки гармонії. Дівчата забігали по кімнаті, наводячи порядок, поправляючи свої хустини.

Заходить п’ять парубків. Перемовки, пересмішки…

- Потанцюємо, дівчата?

- Мало ще напряли.

- Зима велика, встигнете.

- Не напрядеш під димком, то на напрядеш і під деньком.

- У Олесі веретено, як відкормлений гусак.

- От парочка: вовк і ярочка.

Гармонія раптом визиваюче голосно заграла, і кімнату заповнила голосиста поліська пісня, яку всі любили за веселий приспів: «Тиха вода береги рве».

Значить, головний інструмент на поліських вечорницях була гармонія. Дівчата щоденно йшли на вечорниці із прядивом.

Молоді люди жартували, співали, танцювали. А ще із-за дівчини побилися на вечорницях парубки...