понеділок, 4 травня 2015 р.

Які пісні почув російський письменник Андрій Дугінець у Морочному

Сучасні морочненські музики 
У романі "Стохід" письменник Андрій Дугінець часто використовує поліські пісні. Їх він почув, перебуваючи в селі Морочне.

Уперше звучить жартівлива пісня, хоч у ній відчувається сум бідняка:

І шумить, і гуде, 
Секвестратор іде.

І шумить, і гуде,
Довгоносий іде.

Ховай, мати, шмати,
Бо і ті він забере.

Ховай, Санька, вірьовочки,
Бо корову забере. 

Морочляни часто співають ніжні, ліричні пісні:

У полі береза, 
У полі кудрява.
Хто йде, не минає, 
Березу ламає.

У полі дубочок,
Зелений листочок.
Не бачила милого
Вже й другий деньочок.

Пливи, мій, віночку,
Шукай мою долю…

А ось улюблена пісня жінки-батрачки:

Було б тобі, рідна мати,
Цих брів не давати.
Було б тобі, рідна мати,
Щастя – долю дати...

Часто українська говірка переплітається в пісні з російською:

Милый у России, 
А я на Вкраїні.
Розроїлось серце 
На дві половини.

Раньше любилися,
Як горобці в стрісі,
Тепер розійшлися,
Як туман у лісі.

Біля будинку коменданта молодь співає пісню, яка народилася, напевне, в Картуз-Березі:

Голова ти моя нелегальна,
Сконфіскує тебе прокурор.

Твоя пам’ять зовсім не лояльна,
Тому є над тобою дозор.

А далі, це вже зрозуміло,
У нас поліція не з тих,

Раз! – і за грати посадили,
Ще й оглянутися не встиг.

Хіба не можна те не пам’ятати,
Як до карцеру завели,

Закували, періщили в п’яти,
Терпецину до носа лили.

Деякі з пісень, які виконують герої роману, нам уже невідомі. Але такі близькі слова:

Ой ти за горою, 
А я за другою, 
Чи ти, милий, тужиш, 
Як я за тобою?

Ой тужу, я тужу,
Щодня гірко плачу,
Що я тебе, моя мила, 
Цілий рік не бачу...





Немає коментарів:

Дописати коментар