Народ скаже, як зав’яже (за романом Андрія Дугінця "Стохід")

Роман російського письменника Андрія Дугінця "Стохід" насичений поліськими прислів’ями та приказками. Деякі з них і нині побутують на Поліссі.

Найбільше тут мовиться про селянську бідність:

- Пан візьме дірки на колінах чи заплати на заду, чуть опустиш голову – зразу вп’ється в горло.

- Свині не до поросят, коли її ріжуть (про секвестратора, який просить у тікаючих панів забрати його з собою).

- Земля засмоктує людину гірше трясовини.

- По любові можуть женитися тільки багаті.

- З пролежнями і на перині твердо спати.

Інші про долю та працелюбність:

- Здоров’я і молодість за гроші не купиш.

- Краще бути простою вербою, ніж скаліченою черемхою.

- Змію можна покласти за пазуху, якщо вирвати жало.

- Домашня думка в ярмарку не годиться.

Дуже цікаві гумористичні прислів’я:

- У цього гумориста висять соплі, як намисто.

- Ото парочка: вовк та ярочка!

- Кура далі свого носа не копне (про жінку)

- Полюбуйтесь: лоб низький, ніс слизький, зразу видно, що лизав панські полумиски.

У прислів’ях виражено й мрії селян:

- Жив би, як той цар: сало з салом їв і на соломі спав.

- Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти.