Як із Борового до Локниці вузькоколійку будували

Не чути в нашому краї звичного «ку-ку». Раніше працюєш на полі чи збираєш у лісі ягоди, а в певні години чуєш протяжні звуки «поїздка», котрий курсував нашими селами. Мабуть, не повернеться він на рейки, які ще чекають бути колись корисними…

Історія вузькоколійки Антонівка- Зарічне розпочалася в ХІХ столітті. Перечитала десятки статей, переглянула матеріали в групі «Антонівська вузькоколійка (Поліський трамвай)». Жоден ферроеквінолог так і не встановив дату початку будівництва цієї вузькоколійки.

Ферроеквінологами називають любителів та дослідників залізничного транспорту й потягів. Ця група чимось схожа на моїх читачів: вони слідкують за публікаціями з історії нашого краю, коментують окремі з них. У нас своя група шанувальників минувшини)))

День 10 лютого 1940 року в житті Зарічненщини

Діти "ворогів народу" в радянському товарному вагоні. 1940-ий рік.
Фото із сайту "BBC News Україна"

10 лютого 1940 року розпочався перший етап депортації населення із Заходу України. Інформація із сайту Українського інституту національної пам'яті: «Після включення Заходу України до СРСР почалася радянізація краю. Першою складовою політики радянізації та справжньою трагедією для населення стала депортація. Для комуністичної влади депортації були засобом політичного переслідування та адміністративного покарання. Протягом 1939 – 1941 років ці акції повинні були зруйнувати структури польського державного й адміністративного апарату, «буржуазної» системи управління і власності.

У ході акції, що розпочалася 10 лютого 1940 року, до Сибіру, Казахстану та північних районів СРСР насильно вивезено до 220 тисяч українців та поляків. На підготовку до виселення людям давали годину. Брати із собою дозволялося лише одяг, взуття, продукти харчування на один місяць. Перевозили людей у товарних вагонах під озброєною вартою, бо ж депортували «ворогів народу».