На багатьох сторінках роману Андрія Максимовича Дугінця "Стохід"озвучено мрії поліщуків про майбутнє. Споконвічне бажання морочненців – осушити болото.
Це ж майбутня родюча земля. Ось як розмірковує селянин: «Спустити воду з болота в річку, і кусок землі буде готовий. Та пан не дозволить.
Дозволь він осушити болота, кожний ухватиться за таку справу. І через років десять такі хліба заколосяться! Сінокоси на болотах дають пану прибуток у десять разів більший, ніж найкраща орна земля».
«А можна ж болото перетворити в ліси та луги й навіки розпрощатися з постолами та смердючими онучами».
Інше бажання: «Вибратися з боргів і купити клаптик землі з п’ять моргів (1\3 гектара)».
А ось мрія молодого хлопчини: «Дали б мені хліба до пуза та сала, скільки очі захочуть, та на закуску кувшин кисляку, тільки б кисляк не з перегону, а із справжнісінького молока… А ще одягати б кожного дня нові постоли з шовковими онучами».
Отаким постає в уяві письменника житель села Морочне на початку ХХ століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар