Ой, у лузі калинонька,
На калині малинонька.
На калині соловей,
Наїхали новобранці
З чужої сторони,
Ну а наші усі хлопці
Стали плакать і ридать.
Налетіли соловейки,
Стали пісеньки співать.
За що, за що соловейків
Почали вони стрілять?
Записала Корнійчук Людмила Іванівна 16 січня 1985 року в селі Мутвиця від Максимчук Варвари Омелянівни, 1907 року народження.
Встань, козаче, годі спати
Встань, козаче, годі спати,
Встань, козаче, годі спати,
Їдуть німці воювати.
Їдуть німці ще й австрійци,
Їдуть німці ще й австрійци,
Возьмуть коня, візьмуть лійци.
Возьмуть коня вороного,
Возьмуть коня вороного,
Тебе заб’ють молодого.
Коня візьмуть – другий буде,
Коня візьмуть – другий буде,
Тебе заб’ють – вже не буде.
Примітка: лійци – упряж.
За матеріалами експедиції 1995 року. Записи Віктора Ковальчука. Записано в селі Мутвиця 8.06.1995 року від Колесник Лідії Пилипівни, 1934 року народження.
Калина-малина, червоная горка
Калина-малина, червоная горка,
Чого заплакала солдатськая жонка?
Чого заплакала, горко заридала?
- А свого милого в салдати оддала.
Оддала милого у город Варшаву,
Й у город Варшаву, де б’ють барабани.
Де б’ють барабани, громко вибивають,
Молодих рекрутів до війська приймають.
По багатім сину батько, мати плаче,
А по сиротині чорний ворон кряче.
По багатім сину дзвони задзвонили,
А по сиротині луги зашуміли.
За матеріалами експедиції 1995 року. Записано Віктором Ковальчуком в селі Мутвиця 8.06.1995 року від Колесник Лідії Пилипівни, 1934 року народження.
Ой, у полю росли два голубочки
Ой, у полю росли два голубочки,
Схилилися вершки до купочки да
гей, лю-ля-лю-ля.
Схилилися вершки до купочки.
Там сиділо да два голубочки да
гей, лю-ля-лю-ля.
Ой, вони сиділи, нічого не їли
І знялися, вгору полетіли да
гей, лю-ля-лю-ля.
Ой, вони летіли яром-долиною,
Сіли-впали поміж осокою да
гей, лю-ля-лю-ля.
Сіли-впали поміж осокою,
Говорили самі між собою да
гей, лю-ля-лю-ля.
Говорили самі між собою:
Горе жити на світі самотою да
гей, лю-ля-лю-ля.
Горе жити на світі самотою,
Іще й тяжче тому жонатому да
гей, лю-ля-лю-ля.
Жонатого беруть у солдати,
Плаче батько, плаче стара мати да
гей, лю-ля-лю-ля.
Не плач, матко, бо ти вже старая,
Нехай плаче жінка молодая да
гей, лю-ля-лю-ля.
Нехай плаче жінка молодая,
Бо у її дитина малая да
гей, лю-ля-лю-ля.
Записано Шевчуком С. І. І4 листопада 1995 року в селі Заозіря від Вовчук Л. В.
Ой, у лузі, лузі
Ой, у лузі, лузі калина стояла, да гей,
А на тій калині зозуля кувала.
Ой, то не зозуля, то рідная мати да гей,
Виражала сина в нещасні солдати.
Іди, іди, сину, іди, не барися, да гей,
За рочок, за другий да й назад вернися.
Вже рочок минає – синонька немає,
Другий наступає – синонька немає.
Соненько заходить, а в хати смеркає,
Синонько приходить, «добрий вечір» дає.
- Добрий вечор, мати. Чи вся сім’я в хати?
Чи рада ж ти, мати, своєму дитяти?
- Ой, я рада, синку, рада я тобою,
Оно я не рада твоєю жоною.
Посадила сина, ой да в конец стола,
Нелюбу невістку да й коло порога.
Поставила сину червоного вина,
Нелюбій невістці да й гіркого пива.
- Злиймо, мила, пива у їдную склянку,
Нехай нас сховають й у одную ямку.
Пішла мати в хату, рученьки зчепила:
- Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила!
Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила –
Було діток пара да й тих потравила!
Раїса Цапун. Мелодії древнього Нобеля. – Р.: Перспектива, 2003. – 96 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар