З історії села Бутове

Село Бутове підпорядковується Вичівській сільській раді. Воно розташоване за 25 км від районного центру.

У Бутовому є школа І – ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку.

Назва «Бутове» трактується по-різному: те, що знаходиться серед боліт; або від слова «бутатись», що означає чванитись, задаватись; або від слова «бут», що означає камінь. 

У селі дійсно є дуже багато каміння, навіть окрему місцину тут називають Каменець. Дослідник поліських топонімів Ярослав Пура стверджує, що дворище з роду Бута звалося Бутов.

Є  ще одна назва - Бір, яка часто вживається для назви цього села жителями  навколишніх сіл. Ця назва пов’язана з великим і гарним лісом-бором, від якого зараз залишились хіба що лише згадки.

Найдавніші згадки про Бутове сягають ХVІ століття. «Писцовая книга бывшего Пинского староства, составленная Пинским Старостою Станиславомъ Хвальчевскимъ въ 1552- 1566 гг.», а видана у Вільно в типографії Сиркіна 1884 року, дає відомості про урочище «Бутовье» і називає роки заснування села: 1561- 1566. 

 «Тые же люде Иванчицкие съ подданными его милости господарскими и зъ Серничаны от Боброва мосту ажъ до Песчаного броду, до грани Дубровицкихъ, до дерева бортного входъ мають, и тамъ же въ острове Бутове тые же люди пана Зенкевича Иванчицкие съ подданными его милости господарскими зъ Вижчаны до дерева бортного вход мають». 

На початку ХХ століття нинішнє село Бутове назване колонією «Бутов» (з наголосом на о) у гміні Вичівка.

Неподалік була і колонія Бутов Бродницький. З якої ж із цих колоній виникло нинішнє село, поки що загадка історії.

Окремі поселенці, можливо, пов’язані ще з добою козацтва, адже в селі є місцевість, яка носить назву Богун. 

Старожили села стверджують, що процес заселення села розпочався на початку ХХ століття: селянам із Вичівки почали давати тут землю на хутори. Вони перебиралися сюди сім’ями й будувалися.

Сам пан робив наїзди, а оскільки місцевість була болотиста, наказав селянам вимостити по дорозі з Вичівки настил із колод. Жителі назвали його «Накіт».

Діяла польська школа, яка знаходилася в хорошому приміщенні, однак до неї ходили не всі діти, а лише ті, хто жив на віддалі не більше двох кілометрів від неї. А оскільки тут була хутірська система, то багато дітей не ходило до школи. 

У 1950 році було організовано колгосп «Комунар». Була і своя сільрада, що знаходилася у хаті Моторка Мусія Івановича. Своя, тому що в 1954 році і сільрада, і колгосп були переведені до Вичівки, а Бутове стало лише «бригадним селом», яке не мало ні пошти, ні сільради, ні аптеки, лише ФАП, школу та клуб.

Деякий час село славилося своїм цегельним заводом.

У 1950 роках село відносилося до Висоцького району, ще пізніше до Дубровицького, а з кінця 50-х років - до Зарічненського району.