Лісове бортництво по-поліськи

Бортництво – традиційне лісове бджільництво слов'ян. Сьогодні поширене фактично лише по кордону з Білоруссю, особливо ж на Центральному Поліссі в районі Поліського природного заповідника, на теренах якого налічується декілька тисяч бортей. 

Борть, або як її сьогодні більше називають поліщуки "улєй", ставляться в лісі на деревах. Сама борть являє собою видовбану дубову колоду з отвором для рою диких бджіл.
Раніше борті використовували переважно вертикальні, сьогодні більше горизонтальних. Ставлять їх переважно на старих розлогих дубах і соснах поблизу галявин… 

Історія бортництва в Україні: лісове бджільництво або коректніше бортництво походить від слова "борть" (інші назви бортей – улій, борць, боруць, бартак, кляшня), що означає дупло в дереві. 

Це другий в історії спосіб бджільництва (після простого вибирання меду із дупел диких бджіл), відомий в Україні ще з найдавніших часів. Стародавні бортники так само як і зараз ставили борті-колоди високо на деревах і пускали туди рої. 

Лісовим медом та воском поліські племена часто платили данину Києву та іншим властям. Тож бортництво відігравало важливу роль у господарстві, регламентувалося звичаєвим правом та охоронялося законом, зокрема "Руською правдою" у часи Київської Русі, пізніше в середньовіччі - Статутами Великого князівства Литовського. 

Серед фахівців, що були пов’язані з бортництвом, - медовари, воскобійники, свічкарі тощо. Велика кількість лісових хуторів, що були засновані по Поліссю на межі 19-20 століть, також сприяли поширенню лісового бджільництва. Довкола деяких хуторів почали навіть спеціально висаджувати медоносні дерева, прикладом чого може слугувати Липницьке урочище на Рівненщині. 

Проте з початку 20 століття бортництво як масовий лісовий промисел в Україні занепадає, особливо ж в результаті колективізації, коли серед іншого "укрупнено" було й безліч сіл, через що ліквідовано властиві Поліссю малесенькі лісові хуторочки. 

Хоча остаточно лісове бджільництво ніколи не зникало повністю, зберігаючись в окремих районах від Волині до Чернігівщини та поодиноко в Карпатах. На щастя, на Поліссі і до сьогодні у бортях збирають прекрасний мед диких лісових бджі

За рік одна борть може принести відро, а то й два відра надцінного меду, переважно з крушини та вересу. При цьому на одного бортника традиційно припадало від кількох десятків до 50-60 бортів, розставлених у різних куточках лісу. 

На деревах борть закріплюють зазвичай на висоті від 15 до 25 метрів. При цьому крадіїв меду, хоча таких і було дуже небагато, поліщуки завжди суворо карали. Існував принцип – захопленим на гарячому злодіям пропонувався або постріл або стрибання з борті донизу.

Зазвичай, вибирали останній варіант. Проте навіть якщо злодій не ламав собі при цьому кісток, то дуже часто надривав внутрішні органи.

Раніше кожна борть мала також і досить оригінальний захист від ведмедя, який надто полюбляє поласувати медком. Робився він у вигляді спеціального, дуже щільного дерев'яного помосту-щита, який ставився під бортю по колу стовбура (в іншому варіанті – колоду). 

Ведмідь ліз стовбуром на гору, пробував видерти цей щит або зірвати колоду двома лапами, і тут же падав униз, де на нього часто чекали гострі кілки. Люди ж залазили на дерево за допомогою спеціального, схованого неподалік сучкуватого стовбуру сосни, який на Поліссі звуть острогою, або ж спеціальної мотузки з лосиною шкіри, що зветься "лєзіво". 

Розмір борті буває різним, але в середньому 150 х 70 см, вага може перевищувати й центнер. Піднімають борті на дерева за допомогою спеціальних колісних "підйомників", ретельно утеплюють та обробляють розчинами, аби приманити лісових бджіл та убезпечити дубову деревину від руйнації. 

Відродження бортництва на Поліссі почалося в 90-х роках минулого століття. На сьогодні воно як бізнес хоч і поступається ягідництву, передусім збиранню чорниці та журавлини, проте приносить досить стабільні прибутки. 

У нормальний рік, маючи два десятки бортів, кожен з яких приносить по 15 кг меду, який можна продати по 50 грн., бортник заробляє близько 15 000 грн., що є добрими грішми на поліському селі. Тож на щастя, бортництво поки що не лише не вмерло, але й має певні перспективи розвитку.