неділя, 7 червня 2015 р.

Постові пісні



У неділю по обіді

У неділю по обіді

Пішов Господь по всім світі.


Ішов він жебруючи,

І всіх людей пробуючи.

Ішов же він темним лісом

Та й зайшов до броду.


А там дівка чорноброва

Набирала воду.


Постій, дівко, дай мні води,

Помить руки, ноги.


- Та вода спаскуджена,

Дрібним листом закидана.


- То ти, дівко, спаскуджена,

Лихим ділом принуджена: 


Девять синів породила,

Ні одного не вхрестила,


Усіх гріхом спорядила,

У тім броду потопила.


- Ох ти, діду, ти пророк,

Що всі гріхи знаєш.


На коліна вона впала,

І до ніг його припала.


Постій, дівко, не лякайся,

Йди до церкви, сповідайся.

Записала Тишковець Світлана Домініківна 16 лютого 1979 року в селі Мутвиця від Тишковець Єви Іванівни, 1888 року народження.



В чистий четвер по вечері

В чистий четвер по вечері

Ішов Господь із беседи.


Ішов він жебруючи.

Своїх людей пробуючи.


Зустрів дівку, воду брала.

- Ой, дай, дівко ж, води пити.


- Не дам, діду ж, води пити,

Гета вода й поганая.


З дуба листу й попадало,

З кльона соку накапало.


- Сама дівка поганая

Й усю воду споганила.


Дев’ять синів породила,

В гетой воді потопила.


Як та дівка гете вчула,

Христу Богу в ноги впала.


Десь ти, діду, десь ти пророк,

Що ти ж моє діло знаєш.


Я не дід і не пророк,

Але я той самий Господь.


Не бійсь, дівко, не лякайся,

Йди до церкви сповідайся.


Скоро дівка в церкви стала,

Всі престоли поламала.


На сім сажньов земля впала

Й усі свічи погасила.


Й усі свічи погасила,

Бо вельми дівка прогрішила.

Записано Аллою Сівець від Тетяни Кучинської із села Перекалля. Етнокультура Волинського Полісся. Випуск 3. – Р., 1998. – 171 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар