Як серницькі, сварицевицькі та городенські випускники церковно-парафіяльних шкіл складали іспит у Сварицевицькій школі

У ХІХ - на початку ХХ століття на наших землях були різні види шкіл: народні, церковно-парафіяльні, школи грамоти. На Зарічненщині діяло 7 церковно-парафіяльних шкіл: Нобельська, Серницька, Вичівська, Неньківська, Моровинська, Локницька та Борівська. Якщо випускник такої школи отримував свідоцтво про її закінчення, йому надавалася пільга під час військової служби: він мав право служити не шість років, а чотири. А ще такі випускники згодом могли працювати вчителями у школах грамоти.

Школи-пам’ятники Пілсудського на зарічненській землі

Із вікна своєї квартири я щодня бачу оце приміщення – Мутвицьку школу (нині ліцей). Тут пройшло все моє трудове життя. Вивчаючи історію цього навчального закладу, почула від Мовчун Наталії Василівни такі слова: «То школа Пілсудського». Подумала тоді: напевне, школа побудована за часів правління Пілсудського…

Скарга 1834 року про придане дружини

Народні персонажі Полісся. Картина В. Боратинського

У НІАБ зберігається документ, який має назву «Дело по жалобе дворянина Д. Полюховича на отказ выдачи приданого дочери протоиереем Пиньковичской Покровской церкви Пинского уезда В. Лотоцким». Реєстровий номер справи 10295, дата її завершення - 1834 рік. У ній 13 аркушів.

Справа розпочата 26 травня 1834 року за зверненням в Пінську духовну консисторію шляхтича околиці Серники Пінського повіту Давида Івановича Полюховича. У своєму проханні він пише, що в липні 1833 року протоієрей Василь Лотоцький запросив його до себе в гості й просив одружитися на його дочці Устинії. 

За що на весільних свідків у 1838 році відкрили справу, а священник їм епітимію призначив

Фото Серницької церкви 1970-х рр. із сайту http://decerkva.org.ua/riv/sernyky.html

Було звичайне весілля: у Серницькій церкві одружувався дворянин Горбачевський Мартин з Оленою Дем’яновою, дочкою Дем'яна Парчука з Нового Села Серник. Весільними свідками («поручителями» їх тоді називали) було четверо чоловіків – по два від жениха й нареченої. Через деякий час в Мінську духовну консисторію надійшов рапорт Пінського земського суду про справу, розпочату 24 березня 1838 року. «Поручителів» звинувачували... за неправдиві свідчення…

Події XVII століття на зарічненській землі

Знайдено дуже мало інформації про події XVII століття на зарічненській землі. Пінський повіт, до якого входила наша територія, за часів Хмельниччини був важливим політичним та стратегічним центром, розташованим на межі Великого князівства Литовського та козацької України.

Про цей період історії ґрунтовно розповідає історик В’ячеслав Липинський (фрагменти праці подано без правок): «Вплив ґеоґрафічного положеня України на процес її державного життя не раз підкреслювався істориками України. Поділ України на дві полоси: окраїнну, північно-західну, покриту болотами, лісами й горами, та серединну і південно-східну, степову, нічим не захищену від Сходу, - був причиною того факту, що всі бурі з Півдня і Сходу вдаряли безпосередно в сам центр нашого державного життя. 

Серницький монастир ХVІІ століття

Нове краєзнавче відкриття: Серницький монастир ХVІІ століття.

І як пошуки цієї інформації стали міжнародними…

За єдиним документом 1524 року – скаргою про володіння полем Горбаківщина між ігуменом Нобельського монастиря та боярином Антоном Андрійовичем – в історію містечка Нобель увійшов факт про існування чоловічого монастиря.

У 1664 році в Серниках теж існував монастир ордену Святого Василія. Про це свідчить знайдений недавно документ…

Усе розпочалося в той день, коли ми з Федором Володимировичем Полюховичем розглядали рукописний зошит Василя Федоровича Полюховича Серницького. У 1911 році архіваріус Віленського центрального архіву древніх актів на прохання жителя Серник провів ретельні пошуки інформації про це село. І зафіксував у рукописному зошиті знайдені документи.

Мій погляд упав на слово «монастир»...

Серницькі хутори

Хутір Могилка

Був період на Поліссі, коли його жителі масово переселялися на хутори. Тоді наші землі входили до Поліського воєводства (1921-1939) – адміністративно-територіальної одиниці Польської Республіки. Утворилося це воєводство після підписання в Ризі прелімінарної мирної угоди між Польщею, УРСР та РСФСР, якою визначалися державні кордони між державами. До складу Поліського воєводства II Речі Посполитої входив і Пінський повіт.

У ДАРО зберігається чимало документів Пінського повіту періоду II Речі Посполитої. Деякі з них розповідають про проведення в Польській Республіці аграрних реформ 1920 та 1925 років.

З історії маєтку Миколаєво

На різних давніх картах поблизу сіл Серники та Дібрівськ позначено поселення Миколаєво, Миколаєво Старе, Миколаєво Нове, Миколаєво Гольє. А поруч - річечка Миколаївка. Ось так вона нині виглядає.

Напевне, засновником цієї місцевості колись був якийсь Миколай. Як і село Дібрівськ, Миколаєво виникло на землях, котрі належали селу Серники.  Найдавніший знайдений документ про Миколаєво датований 1834 роком. Розглядаючи карту 1855 року, можна зробити висновок, що тоді панський маєток був на місці позначеного населеного пункту Миколаєво.

«Іду на Шляхту», або Історія Нового Села Серник

Жителі Нового Села на мосту через річку Стубла

Новосільці та новосілці. Є на Зарічненщині село Новосілля, що між Храпином та Кухче. І жителів його називають новосільцями («ливончєнами»). Мені пощастило народитися в Новосіллі. А є в нашому краї Нове Село, котре поруч із Серниками. І його мешканці – новосілці. Історія цього населеного пункту, напевне, ніколи й ніким не досліджувалася. Принаймні, нам не вдалося відшукати жодної інформації такого характеру.

Наші земляки на елекційному сеймі 1697 року

На цій картині анонімного автора зображено засідання елекційного сейму 1697 року. Вона є графічною копією репрезентативної картини Мартіна Альтомонте, придворного художника Яна ІІІ Собеського. На передньому плані картини зображено представників різних станів, виборче поле з учасниками в центрі, на горизонті панорама Варшави з Королівським замком, собором Святого Яна, палацом Красінських. Навколо - натовпи дворянства: Джерело:

https://artsandculture.google.com/asset/the-election-of-king-august-ii-in-wola-near-warsaw-in-1697/tQFyIGwtuLKUAw

Грамоти Бони, надані Полюховичам, зберігаються в Рівненському обласному краєзнавчому музеї

Грамота королеви Бони Полюховичам 1537 року. Зберігається в РОКМ

У книзі Пепе П'ясецького «Iwan Poluchowicz. Trzy dni nie z jego zycia» вміщена інформація про те, що дарчі грамоти Бони Полюховичам зберігалися в когось із представників цього роду. І ще до Другої світової війни їх бачили в Серниках. А от подальша доля цих документів невідома.

Розгадку цієї таємниці знайдено в статті Тетяни Нахратової, провідного зберігача відділу фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею. Її дослідження вміщено в «Наукових записках» Рівненського обласного краєзнавчого музею за 2014 рік. Виявляється, після війни ці 2 грамоти потрапили до фондів РОКМ. На жаль, вставити, яким чином вони тут з’явилися, не вдалося. Напевне, хтось із музейників побував у Серниках і отримав у дарунок ці документи…

Скільки синів було в Полюха?

Дата 27 травня 1526 року визначна в долі Серник та Полюховичів. Саме в цей день королева Бона видала жалувану грамоту, якою звільнила від тяглової служби Лук’яна Полюховича Дмитровича «зъ братьею своею рожоною» та дала дозвіл перейти їм із тяглої служби на військову. Спробуємо прочитати цей документ по-новому. Кожне слово окремо, уточнюючи кожен факт та ім’я.

Отож до 1526 року Полюховичі були тяглими селянами: володіли тягловою робочою худобою (волами, кіньми) й обробляли своєю худобою королівську землю.

Щодо братів Полюховичів Дмитровичів. У мережі можна знайти інформацію, що їх було аж 8. Мабуть, причиною вживання цієї цифри став запис у «Ревізії пущ та переходів».

Таємниці Серницької церкви

Фото Серницької церкви 1970-х рр. із сайту http://decerkva.org.ua/riv/sernyky.html

Є на Зарічненщині церква, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761). Серед 132 таких пам’яток Рівненщини дві знаходиться в селі Серники. Це дерев’яна Дмитрівська церква та її дзвіниця.

У всіх доступних нині документах ХVІІІ та ХІХ століть церква в Серниках названа Дмитрівською. Але існує думка, що вона була збудована на місці колишньої Миколаївської церкви. На жаль, не вдалося відшукати жодного документу, який би свідчив про наявність Миколаївської церкви.

Про першого дослідника роду Полюховичів до 17 коліна (Софія Делідон)

Пропоную Вам передрук статті "Пошуки коренів – чому це важливо?" із газети "Полісся".У ній розповідається про подружжя Охремчуків із Вараша. Віталій допоміг своїй дружині, котра родом із Полюховичів, дослідити її рід до протопласта (родоначальника) роду - Мальця, якого згадує у своїй грамоті 1526 року королева Бона.

Інтерв'ю у Віталія взяла студентка Острозької академії Софія Делідон. Ідея цієї публікації належить мені. Так хотілося, аби весь світ дізнався, як же віддано поліщуки досліджують свій рід.  Отож приємного читання!

Про що розповіли документи домашнього архіву із Серник

Перед Вами рукописний зошит. Нині він у домашньому архіві Полюховича Федора Володимировича. Більше місяця працювала над прочитанням та перекладом вміщених там документів. Хочеться сказати слова подяки власникові цього архівного документа. У багатьох поліських родинах зберігаються давні реліквії, але рідко хто зважиться віддати їх для загального огляду. Федір Володимирович якось сказав мені, що це надбання нашого краю. Ми давно з ним вивчаємо ті записи, а нині подаємо для ознайомлення всім небайдужим до історії нашого краю.