Як Морочнівський район став Зарічнянським: архівні матеріали розповідають

Краєвид Зарічного. 1946 рік

Ровенська область у складі Української РСР була офіційно утворена 4 грудня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР після входження західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу. Спочатку область поділялася на повіти, а згодом на райони, кількість яких неодноразово змінювалася (від 30 до 16, а після адміністративної реформи 2020 року їх залишилося 4).

У 1939 році Ровенська область мала 5 повітів: Ровенський, Дубнівський, Здолбунівський, Костопільський та Сарненський. За часів Другої Речі Посполитої на Зарічненщині було 3 гміни: Морочнівська, Вичівська та Кухоцьковільська. Із приходом радянської влади вони вже як волості ввійшли до складу Сарненського повіту.

У січні 1940 року замість повітів та волостей було створено 30 районів. Із Морочнівської та Кухотськовільської волостей Сарненського повіту було утворено Морочнівський район. Села Вичівської волості були віднесені до Висоцького району. Такий поділ був і після Другої світової війни.

Прізвища тих, хто похований у братській могилі в Зарічному

У центрі Зарічного знаходиться братська могила, де похоронені 24 партизани, 43 військовослужбовці та 37 невідомих осіб.

Бетонна скульптура на ній була встановлена в 1954 році, залізна скульптурна композиція - у 1977 році.

Про це свідчать ось ці архівні документи.

На території Зарічненського району 29 пам'яток історії

На території Зарічненського району 29 пам'яток історії.

1 Могила партизана Романенко Ф.М. с. Олександрово

2 Братська могила радянських воїнів с. Бродниця

3 Братська могила радянських партизан с. Вичівка

Поіменний список загиблих воїнів Зарічненського району станом на 5 жовтня 1946 року

Скільки їх, солдатів Другої світової війни, не повернулося із фронтів тієї далекої війни. Дізнатися про своїх прадідів можна із поіменного списку загиблих, складеного на основі опитування та офіційних документів в 1946 році. У ньому вказано 108 прізвищ наших земляків.

Нині ці документи оцифровано й надано для користування. 

Архівні записи про народження Сергія Граховського

11 вересня 1913 року в селі Нобель народився майбутній білоруський письменник Сергій Іванович Граховський. Ось які записи знайдено в метричній книзі Нобельської церкви. 

Священик із Кухітської Волі - агент УПА (із секретних матеріалів НКВС)

Цікаві відомості про священика із Кухітської Волі вміщено в документах НКВС. Цікаво було б знати його прізвище...

Докладная записка наркома госбезопасности УССР С.Р.Савченко наркому внутренних дел УССР В.С.Рясному о деятельности СБ УПА и ликвидации ее агентуры на территории Ровенской и Волынской областей.

№ 30/С

"12" января 1944 г.

г. Киев» 

Совершено секретно.

Мутвицький льон на курсах сільських льонарів

Це навіть якось дивно, що поліські діти нині майже нічого не знають про льон. Вони не бачили, як він цвіте. А були часи, коли льонарство було головним заняттям поліських жінок. Про це можна дізнатися із замітки Людмили Романович, написаної польською мовою в 1937 році.

Архівні відомості про маєток Муравин

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1417

Заголовок: Материалы, относящиеся к роду Генюшей: дело о процессе по жалобе Теодора Генюша на Стефана Тура о грабеже денег и имущества в доме для приезжих в гор. Пинске с помощью Григория и Павла Туров и Кривицкого. 

1637 г.; заявление возного о вручении повестки в суд Генюшам Адаму, Александру и Екатерине, урожд. Дымской, в им. их Моравин Пинского пов. по жалобе Косцев Рафаила и Альбины, урожд. Дымской. (Имеются печати)

Архівний документ про маєток Заозір'я

Архивный шифр: LT LVIA Ф. 1280 оп. 1 д. 1448

Заголовок: Дело о продаже части м. Мотоль и им. Заозерье Пинского пов. Юрием, Андреем и его женой Богумилой, урожд. Немиржиц, Терлецкому Роману, Ельскому. (Имеются печати)

Десятихатники Морочнівського району

Після війни в селах району проводилися спеціальні збори, які присвячувалися обговоренню роботи десятихатників. 

Це спеціально призначені особи з місцевих жителів, що проводили роз’яснювальну роботу в 10 закріплених за ними будинками.

Сільради Морочнівського району 1944 року

Після війни практично кожне село Морочнівського району мало свою сільраду. До неї були приписані хутори й невеличкі села. 

Наприклад, до Кухченської сільради приєднані були Майдан, Підмітла, Радовле, Острогонець, Перехрестя, Підвисач. Головою сільради був Харковець Трохим Євменович.

Морочне мало аж 2 сільради. До Великої Морочної належали Іванча, Глини, Підмостя, Замлиння, Забужжя, Підгруддя, до Малої - Свідно, Сельце, Пасіко, Дубище, Габрище. Головували тут Марчук Семен Олександрович та Літвінчук Іван Пилипович.

Локниця мала хутори Лисуха, Дерти, Заріка, Лап’є (голова Коханович Григорій). 

До Муравина відносилися Чернин, Парська, Коловорот (голова Кохно Микола Карпович). 

Якими були перші установи та сільради Морочнівського району

Приміщення тих мешканців Морочнівського району, які були репресовані або добровільно виїхали в Польщу, використовувалися для цілей сільських громад. 

У ДАРО зафіксована заява голови Храпинської сільради Мацерука та секретаря Пархомчука на право використання будинку «вимороченої» сім’ї Ч. Станіслава Івановича на хату-читальню.

Діти-сироти 1944 року

В одному з архівних документів ДАРО розповідається про дітей-сиріт.

Голова Морочнівського райвиконкому подає відомості, що в районі після війни залишилося багато дітей без опіки батьків, тому їх необхідно зібрати й організовано відвезти до дитячих будинків. 

Просить назвати державний заклад, куди можна було б відвезти і грудних дітей віком 2 – 3 місяці, тих, кому вже виповнилося 15 років.

Про відселення сіл Морочнівського району в травні 1944 року

Згідно із наказом Воєнної Ради Н-ської армії 1 травня 1944 року виселенню підлягали майже всі населені пункти Морочнівського району. Більшість сіл було евакуйовано. 

А населені пункти Залізниця, Судче, Острівськ, Кухотська Воля-1, Кухотська Воля-2, Перекалля, Береза не були відселені Причиною стало те, що військовий підрозділ, який там розміщувався, створив ситуацію, яка ускладнила завдання відселення.

Про дозволи на відкриття церков (1944 рік)

У жовтні 1944 року уповноваженому в справах церков при Ровенському облвиконкомі Головатому надійшло звернення 3 церков: Муравинської, Погостської та Морочненської. 

Общини просили зареєструвати їхні церкви й дозволити проводити тут богослужіння.

Кошти для танкової колони "Ровенщина"

Після визволення території Морочнівського району від німецької окупації розпочався збір коштів на танкову колону "Ровенщина".

Жителі району зібрали  на неї  понад 76 тисяч карбованців. 

Проблеми в Морочнівському районі через відсутність солі (1944 рік)

Морочнівський райвиконком доводить до відома обласної влади, що сіль із станції Антонівка в район не перевезена, тому в районі  поширені масові  захворювання дизентерією. 

За сіллю їздила група бійців із 15 чоловік, але виконати це завдання не змогли. Зараз їде вже 25 чоловік, але впевненості в тому, що вони привезуть цю сіль, немає. 

Через відсутність солі щодня в районі помирає 15 – 20 чоловік. 

Медична допомога відсутня, бо немає ні спеціалістів, ні ліків. 

Із звіту Морочнівського райвиконкому за вересень 1944 року

По селах Морочнівського району проведено по 2 – 3 загальних зборів по питаннях фронту, тилу та завдання допомоги фронтові. Для цього було організовані спеціальні культбригади.

Район складається із 56 населених пунктів, які об’єднані в 37 сільрад. Найбільшими осередками українського націоналістичного підпілля були села Вулька Річицька, Перекалля, Борова, Башлик, Залізниця та Кухче.

Перший аеромайданчик у Погості Зарічному

До 11 вересня 1944 року за 15 метрів від Губина було облаштовано «аеропосадочний майданчик» для доставки пошти. 

Грунт майданчика твердий, він придатний приймати не тільки легкі, а й важкі літаки. Розмір його 600×300 метрів.

Праця військових на заготівлі сіна в Морочнівському районі

Із серпневого звіту Морочнівського райвиконкому: «Військовими частинами 61-ої армії в районі скошено 889 га, заскиртовано 746 га. 

За 2 тижні роботу цю буде завершено. 

 Нашим районом здано 746 тонн сіна. Але спостерігаються випадки підпалу стогів сіна».