неділя, 21 червня 2015 р.

Десятина із села Серник для луцького монастиря (Михайло Грушевський)



МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ Том V Розділ 4

Окрім землї парох і його помічники діставали ріжні доходи з парафіян. Широко розповсюднена була хлїбна данина, т. зв. скіпщина. 

По части — під впливом староруської десятинної традиції, а ще більше — за безпосереднїм прикладом латинської церкви, і в руській, православній церкві стрічаємо часто для хлїбної дани і назву десятини.
Полишаючи на боцї надання десятини з певних маєтностей чи фільварків, що пригадують собою старе наданнє св. Володимира і могли виходити з сеї традиції, очевидно — старанно піддержуваної духовенством 72), а також і згадки більше загальні, що могли під десятиною розуміти просто тільки хлїбну данину (особливо в грамотах латинських, з їх конвенціональною стилїзацією), маємо звістки зовсїм вже недвозначні про проби запровадження десятини на латинський взір.

Такий характер має нпр. наданнє маршалка волинського Олизара (Кердеєвича) для луцького красносельського монастиря десятини з його села Серник: „исъ своєго двора десятину у поли и съ озими, и съ ярины, и съ жита, и съ пьшеници, и съ овса”, і т. д., або княгинї Федори Кобринської для кобринського монастиря св. Спаса на десяту міру з млина і десяту копу з жита і всякої ярини в пашнї кобринській. 

Ще більше зближене своєю стилїзацію до староруських грамот потвердженнє (1516 р). за володимирською катедрою, на підставі надання Свитригайла, на „дани и десятины, и тежъ суды и вины и розпусты и поємщины и смирщины” — Акты Зап. Россіи І ч. 84, II, І, Pociej Zbiór wiadomości historycznych i aktów dotyczących dziesięcin kościelnych na Rusi (Варшава, 1845) с. 22-3, тамже й кілька иньших реґест — c. 22-4, також у Макарія IX c. 232-3. Признаннє decimas manipulaneales alias skopsezyzne для руського пароха див. Сторінка ч. 59 і стор. 9.

Посилання на джерело:


Немає коментарів:

Дописати коментар