неділя, 7 червня 2015 р.

Сімейно-побутові пісні

                                  
Ой, у саду, в саду

Ой, у саду, в саду трава зелена.

Тому зелена, що близько вода.


Ой, за добрим мужем жона молода.

Затим молода, що доля добра.

Шила кошуленьку з білого бобра, 

Шила, вишивала, не знала куда. 


Чи тому козакові, що вірно люблю, 

Що він п’є-гуляє у вишневому саду.


Що він п’є-гуляє у вишневому саду,

Кидає-лишає мене молоду


Кидає-лишає весь сад-виноград 

Та й лягає спати на нову кровать.


Кровать моя нова, кровать тесова,

З ким же я буду спать чорноброва?


Постіль моя нова, постіль пухова, 

З ким я буду спати молода?

Записала Мовчун Тамара 17 лютого 1993 року в селі Неньковичі від Мовчун Віри Павлівни, 1929 року народження. 


Не горять сирі дрова

Не горять сирі дрова,

Я заллю водою.

Не радійтесь, сусідоньки,

Не радійтесь моєю бідою.


Не горять сирі дрова,

Підкладу лучину.

- Горіть, горіть, сирі дрова,

Як молода дівчина.

Записано 16 липня 1999 року Тумаш Валентиною Миколаївною в селі Мутвиця від Мовчун Наталії Василівни, 1928 року народження.


Ой, поїду в ліс по дрова 

Ой, поїду в ліс по дрова

Та й зрубаю йолку.

Завів мене дурний розум 

У чужу сторонку.


У чужій сторонци 

Ні батька, ні мами,

Тільки поють соловейки 

Трьома голосами.


Ой, співають соловейки

Трьома голосами,

А я сяду та й заплачу

Дрібними сльозами.


Ой, вирву я з рожі квітку

Та й пущу на воду.

Пливи, пливи, моя квітко,

Аж до мого роду.


Пливла, пливла з рожі квітка

Не стала кружитись.

Вийшла мати воду брати

Та й стала дивитись.


- Ой, чого ж ти, з рожі квітка,

На воді зів’яла? 

Ой, чого ж ти, моя доню,

Така стара стала? 


Постаріла, моя мамо,

З нужди та турботи.

Постаріла, моя мамо,

З тяжкої роботи. 

Записала Мовчун Тамара 17 лютого 1993 року в селі Неньковичі від Мовчун Віри Павлівни, 1929 року народження. 


Пасла воли при зеленій діброві

Пасла воли при зеленій діброві,

Впала роса на мої чорні брови.


Не так на чорні брови, як на жовту косу,

За ворогами віночок не доношу.


Дайте, вороги, віночок доносити,

Прийду я вас на весілля просити.


Ой, вороги мед-горілку попили,

Вийшли за ворота, мене обсудили.


Обсудили мене з п’ятниці на суботу,

Що я молода не роблю роботи.


Обсудили мене з суботи на неділю,

Що я молода робити не вмію.

Записала Малайчук Наталія Олександрівна 17 березня 1986 року в селі Морочне від Малайчук Антоніни Іванівни, 1923 року народження.


Ой, у полі два дубочки

Ой, у полі два дубочки,

Та й обидва зеленії, 

Ой, є в мене два браточки,

Та й обидва молодії.


Оддають вони сестрицю

Та й у чужую землицю:

- Щоб сім літ не бувала, 

А на восьмий приїжджала.


Живе рочок, живе другий,

А на третій занудила,

Зібрала малий гостинчик,

До братиків поїхала.


Вийшов браток за ворота,

Їде сестра іздалека.

- Приймай, жінко, обід зі стола,

Бо вже іде сестра моя.


Сестра тая усе чула,

Назад коні завернула.

Постій, братко, не лякайся,

І з обідом не ховайся.


Я не їду для обіду,

А я їду для одвіду.

Подивитися на діток твоїх, 

Бо дома немає своїх.


Є у мене хліб у возі,

Буде обід у дорозі, 

А ти, брате, не лякайся

І з обідом не ховайся. 

Записала Тишковець Світлана Домініківна 16 лютого 1979 року в селі Мутвиця від Тишковець Єви Іванівни, 1888 року народження.


Воля моя, воля 

Воля моя, воля, нещаслива доля,

Ой, ніколи не ночує мій миленький дома.


Піде, як смеркає, прийде, як світає,

Да й лягає спати на новую кровату.


Да й лягає спати на новую кровату

До стіни очима, до мене плечима.


- Повернись, мій милий, я тебе роззую, 

Твоє біле личко сім раз поцілую.


- Бодай же ти, мила, того не діждала,

Щоб ти моє личко сім раз цілувала.

Записала Тумаш Валентина Миколаївна 16 липня 2011 року в селі Старі Коні від Чекун Данії Никифорівни, 1936 року народження.


Чого рясно цвітеш, калино-малино?

- Чого рясно цвітеш, калино-малино,

Чого гірко плачеш, молода дівчино?


- Я цвіту так рясно, бо пору маю,

Я молода плачу, чого сама знаю.


Ти мене береш, я пригону не маю,

Тобі молодому клопіт доставляю.


В люди беруть з коровами й волами,

А ти мене береш з чорними бровами. 


- Ой, не бійся, дівчино, нічого,

Не буде тобі дотьону ні од кого.


- Ой, не дотнеш ти, то дотне твоя мати,

Як будуть люди свій товар в поле гнати.


- Встань, невісто, бодай ти не встала,

Жени свій товар, що од батька нагнала.


Подій коровки, що мати дарувала.

- Не пожену той товар, що од батька нагнала,

А пожену той товар, що у свекра застала.


Подою корівки,що свекруха дарувала.

Встала невістка, з ліжка схопилась.


Доки до відерця, слізоньками вмилась.

Доки до рушника, фартушком утерлась,

Зайняла чужий товар, в поле погнала.

Записала Малайчук Наталія Олександрівна 17 березня 1986 року в селі Морочне від Малайчук Антоніни Іванівни, 1923 року народження. 


Ой, горе тій чайці

Ой, горе тій чайці, чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток при битій дорозі.


Ой, ішли чумаки, весело співали

І чаєчку зігнали,чаєнят забрали.


А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,

К сирій землі припадає, чумаків благає:


- Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі,

Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі.

Записала Павлова Анна 9 листопада 1978 року в селі Морочне від Олешко Ярини 1929 року народження. 


Орав, орав мій миленький

Орав, орав мій миленький з весни до Покрови.

Та й наорав мій миленький на грядку квасолі.


Я квасолю посадила та й іду додому,

Заглянула у корчму: п’є милий з кумою.


Десь у тебе, кума моя, та й немає діла, 

Що ти з моїм чоловіком у корчмі засіла?


Ой, приходжу я додому, запалила дрова,

Сюди-туди повернулась – вечеря готова.


Наварила борщу, каші та й помила ложки.

Сама сіла у куточку поплакати трошки.


Постіль моя тонка, біла, постіль пуховая, 

Хто ж на тобі спати ляже? Кума молодая…

Записала Малайчук Галина Лук’янівна 17 грудня 1983 року в селі Морочне від Малайчук Олександри Олександрівни, 1918 року народження.


Лиха доля

Породила мене мати 

В святий день – неділю,

Наділила лиху долю,

Де я її діну?


Їдуть люди на ярмарок

Крамів купувати,

А я, бідна, нещаслива,

Долю продавати.


- Ой, купіте, люди, долю, 

Моя доля добра,

Як нап’ється, з людьми б’ється,

Не ночує дома.


- А як твоя доля добра, 

Ти не зич нікому,

Сідай на віз, бери долю

Та й їжджай додому.


- Ой, іди ж ти, моя доле,

У Стир утопися,

Ти за мною молодою 

Та й не волочися.


- Як я піду, моя мила,

У Стир утоплюся,

А ти прийдеш воду брати,

За відро вхоплюся. 

Записала Малайчук Галина Лук’янівна 17 грудня 1983 року в селі Морочне від Малайчук Олександри Олександрівни, 1918 року народження.


Ой журавко, журавко

Ой журавко. журавко,

Чого кричиш так журно?


Як же мені не кричать, 

Треба високо літать.


Як листочки упадуть, 

До мамоньки допливуть.


Тоді мамонька узнала, 

Та й ложечки розклала.


Одна ложка меншенька,

А де ж моя доченька?


Одбилася од роду.

Як той камінь у воду.


Камінь у воді лежить, 

На чужині важко жить.


Не дай, Боже, помирать,

Нема кому поховать.


Поховає чужина,

Все ж не своя родина.

Записала Корнійчук Людмила Іванівна 16 січня 1985 року в селі Мутвиця від Максимчук Варвари Омелянівни, 1907 року народження.


Вже вечор вечоріє 

Вже вечор вечоріє, 

Господар веселіє.


Вже пора додомоньку

Да доїти коровоньку.


Корівонька рикучая.

Дойниченька блискучая.


Корівонька кормовая,

Дойниченька помитая.

Записала Тумаш Валентина Миколаївна 16 липня 2011 року в селі Старі Коні від Чекун Данії Никифорівни, 1936 року народження.


Ой, посію мак 

Ой, посію да посію мак над водою,

Да заріс мій мак лободою.


Ой, заріс мій мак да заріс мій мак лободою,

Вийшла замуж молодою.


Ой, вийшла замуж да вийшла, не прогапіла,

Молоді літа протратила.


Ой, сама мати да сама мати винувата,

Ой, чого рано не збудила.


Ой, чого рано да чого рано не збудила,

Да щастя-долі не вділила.

Записала Тумаш Валентина Миколаївна 16 липня 2011 року в селі Старі Коні від Чекун Данії Никифорівни, 1936 року народження.

Немає коментарів:

Дописати коментар