Комори. Рік 1915

Біженка Сапега в гостях у штабу кавалерійського корпусу

Історія нашого краю розпорошена по всьому світу. Ця інформація опублікована в петербурзькому журналі "Жизнь беженцев" за 1916 рік. Про те, як проводилася евакуація 1915 року в селі Комори, розповідає в нарисі «Поліщуки» А. Бєдний. Він був уповноваженим від організації «Северопомощь», яка займалася евакуацією населення губерній Півчнічно-Західного фронту. Військовий ділиться враженнями від побаченого на Поліссі. 

Називає життя тут особливим і стверджує, що поліщук має замкнутий характер. Дивується селом, що одне-єдине розкинулося серед боліт - доля закинула його в Комори. У листопаді 1915 року це село кілька разів переходило від російських військ до німецьких. А потім потрапило в «мертву полосу», де завжди лунали постріли. Кілька будинків у селі було спалено, кілька жителів села загинуло від пострілів. 

Як закінчувалася Перша світова війна на Поліссі

З уроків історії кожен із нас знає, що Перша світова війна закінчилася підписанням Брестського (Берестейського) мирного договору 3 березня 1918 року, а згодом -Комп'єнського перемир'я від 11 листопада 1918 року. Це потрактування істориків. А коли ж німці насправді залишили Полісся, коли звідси виїхали російські солдати?

Хроніка воєнних подій 1916 року на Зарічненщині

Січень

У селі Дібрівськ знаходиться 18-ий гусарський Ніжинський полк. У середині січня він виходить на бойові позиції. 16-а кавалерійська дивізія прикривала широку ділянку фронту навпроти села Кухітська Воля, зайнятого німцями та австрійцями.

Як жилося поліському люду під час Першої світової

Відповідь на це питання кожен дасть одним словом - важко. А як саме, можна прочитати в повідомленні 1916 року. Тоді мінський губернатор побував у Кухітськовільській та Морочненській волостях.

Після його поїздки Андрій Брагін в газеті «Трудова копійка» опублікував замітку «Без теплого угла»: «Минский губернатор в своем воззвании о пожертвованиях пишет: «В середине сего октября, объехав Кухоцко-Вольскую, Морочанскую и другие волости Пинского уезда, ныне освобожденные от неприятеля, я лично имел возможность убедиться в том исключительно тяжелом положении, в котором оказались крестьяне этих местностей, вернувшиеся в свои разоренныея старые пепелища.

Перша світова війна та село Морочне

Під час пошуків інформації про Першу світову війну я зовсім мало інформації зустрічала про село Морочне. Читала раніше в польських публікаціях згадку, що неподалік села в 1915 році був бій, але опису його, на жаль, ніде не відшукала.

У селі Морочне стояли російські солдати. Про це свідчить і світлина з фотогалереї цього періоду. На зворотній стороні фотографії надпис: «Землянка 4 роты в д. М. Морочне. Прапорщ. Поскребалов. 1916. Сентябрь». http://www.grwar.ru/pictures/pictures.html?id=360

У часи Першої світової зовсім не цінувалося людське життя: бій біля хутора Тараж

Нині до Борівської сільської ради Зарічненського району належить хутір Тараж. Але не всім відомо, яка трагічна подія трапилася тут 5 жовтня 1915 року.

Німецький професор у зарічненських селах

Цікаві свідчення того, як виглядало Полісся в роки Першої світової війни, можна знайти в листах німецького професора Едуарда Мейєра. У лютому 1918 року він виїздив на східний фронт з лекціями про міжнародне становище. Його листи з Полісся нині опубліковано, там є інформація й про зарічненські села.

Як солдат Гавриленко фронт біля Сенчиць зупинив

Третій місяць вивчаю документи Першої світової війни про Полісся. Здається, вже зібрала достатньо матеріалу, необхідного для вивчення цієї теми з дітьми-краєзнавцями. Але ця робота так захопила мене, що не знаю, як і зупинитися. Ось учора дізналася про такий цікавий факт, що як же не розповісти своїм землякам?.. Мова про одне з найменших сіл Зарічненського району – Сенчиці.

Історія з Нобля: зустріч із солдатом Другої світової (Павло Креневич)

Подібні історії дійсно шокуючі, але, як не дивно, трапляються частіше, ніж це прогнозують усілякі закони теорії ймовірностей. Наприклад, ми з батьком у вагоні поїзда Брест-Київ зустріли полковника, який в 1941 році у званні лейтенанта, намагаючись вийти з оточення з групкою солдатів, забрів у подвір'я мого дідуся й бабусі в Ноблі..

Залізничні колії Першої світової на зарічненській землі

Наш край нині добре відомий своєю вузькоколійною залізницею Антонівка – Зарічне, котра була побудована орієнтовно 1895 року. Пора розповісти, які ж іще залізничні колії діяли на території нашого району. Ось перед вами схема залізничних доріг Південно-Західного фронту 1916 року. На ній позначено населені пункти тодішнього маршруту цієї вузькоколійки: Дубровиця – Хіноч - Борове – Кухітська Воля – Острівськ - Голубне – Зарічне.

Спогад старожила Нобля Максима Ходневича (Павло Дубінець)

У російській армії воювало багато українців. Мій прадід Максим Ходневич розповідав у родині цікаву історію про часи Першої світової. 

Коли після громадянської війни на Поліссі запанував мир, то ті роки були голодні. І дідусь вирушив на велику Україну за хлібом. В одному селі Полтавської губернії зайшов до двору господаря. Той почав розпитувати, звідкіля пришелець прибув. І коли дізнався що з Нобля, запитав:

Нові неймовірні історії з Нобля: 1916 рік

19 серпня в селі Нобель святкують Преображення Господнє. Достовірно відомо, що церковні служби тут відбуваються ось уже майже 500 років, адже найдавніша згадка про Преображенську церкву датована 1555 роком. Не було в цей день служби в церкві 1916 року, адже біля села точилися бої. А церква згоріла від російського снаряда…

2 серпня 102 роки тому або Чотири дні страждань на болоті біля Нобля

У 1916 році зарічненська земля була розкраяна лінією фронту. Скупі рядки про ті часи є і в російській, і в німецькій хроніках. Найчастіше там згадуються бойові дії біля озера Нобель. Ці свідчення допомагають по-новому поглянути на тогочасні події на Поліссі. 

Партизанський ліс 1916 року біля Острівська

Кілька сіл Зарічненського району допишуть в історію своїх населених пунктів нові відомості про події Першої світової війни. Одне з них віднині буде відоме як центр партизанських походів. Коли російському штабові потрібен був «язик», партизани поспішали до Острівська. Адже позиція, де вели бойові спостереження російські солдати, знаходилася біля цього села.

Хроніка воєнних подій 1915 року на території Зарічненщини

Вивчивши та узагальнивши сотні документів українською, російською, німецькою мовами, мені вдалося скласти хронологію воєнних подій 1915 року в Зарічненському районі. Звісно, я не претендую на остаточну версію ходу цих подій у нашому краї. Це перші напрацювання із цієї теми, адже ніхто й ніколи навіть не згадував про події 1915 року на Зарічненщині. Можливо, будуть неточності, адже в різних документах події зафіксовані то по старому стилю, то по новому. Але я намагалася зробити цю хронологію якнайточнішою.

Тут наведено факти із пінських та волинських сіл. А все тому, що відірвано від околиць описати події на Зарічненщині було неможливо.

Кухітська Воля: 1915 рік

Чимало подій Першої світової пов’язані із селом Кухітська Воля. Тривалі бої відбувалися тут у вересні 1915 року. Про це можна знайти сотні публікацій в Інтернеті. Історик Корольов Володимир Миколайович пише: «Із 3 по 17 вересня 1915 року в лісах та болотах біля села Кухітська Воля дивізія Краснова під убивчим вогнем бере приступом залізобетонну цитадель і розбиває німецьку піхотну бригаду. Далі разом з бригадою 3-ої Кавказької дивізії здійснює набіг углиб розташування противника й викликає в нього паніку».

Полонений німецький генерал у Мутвиці

Якщо ввести в пошукову систему слова «Мутвиця» чи «Невель» та «Фабаріус», вам запропонують прочитати десятки різних публікацій про полоненого німецького генерала Першої світової. А історія ця незвичайна й тісно пов’язана з нашим зарічненським краєм.

Чому німці дотла спалили село Комори

Кілька років тому в краєзнавчій збірці «Поліщук» я прочитала історію нападу партизанів на село Невель у листопаді 1915 року. Потім відшукала десятки публікацій істориків про цей рейд. І лише нині (після детального вивчення цієї історії) знаю, що розпочиналася вона в селі Мутвиця…

Ось свідчення професора Головіна: «10 листопада 1915 року всі зібралися в районі села Мутвиця. Розробили план нападу на Невель і запропонували його командиру ІV кавалерійського корпусу генералові Гелленшмідту. Особливого зацікавлення він не виявив…» Та це й не дивно: тоді багато відомих воєначальників не схвалювали партизанську війну.

Партизанський рейд на Кухче 30 жовтня 1915 року (спогади очевидця)

Про організацію партизанського рейду в село Кухче розповідає у своїх спогадах професор Головін. Вони написані в Парижі 1939 року зі слів молодшого офіцера Маркова.  Найцікавіше в цій розповіді - роль провідника із села Вулька Річицька, який зумів болотними стежками непомітно провести ворога.

Перша світова в Мутвиці

Уперше спогади про події Першої світової у селі Мутвиця я прочитала у рукописі поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича. Це було неймовірно цікаво. Ось деякі уривки…

Перед тим, як на Поліссі з’явилися німці, тут пройшли тисячі біженців. Уявляла собі автомобілі, фургони, брички, карети, що одна за одною снували дорогами. А поруч – худоба, коні, вівці, птаство.