неділя, 7 червня 2015 р.

Рекрутські пісні

                                       


Ой, у лузі калинонька

Ой, у лузі калинонька, 

На калині малинонька. 

На калині соловей, 

Він щебече: «Скоро день!»

Наїхали новобранці

З чужої сторони,

Ну а наші усі хлопці

Стали плакать і ридать.


Налетіли соловейки,

Стали пісеньки співать.

За що, за що соловейків

Почали вони стрілять?

Записала Корнійчук Людмила Іванівна 16 січня 1985 року в селі Мутвиця від Максимчук Варвари Омелянівни, 1907 року народження.



Встань, козаче, годі спати

Встань, козаче, годі спати, 

Встань, козаче, годі спати,

Їдуть німці воювати.


Їдуть німці ще й австрійци,

Їдуть німці ще й австрійци,

Возьмуть коня, візьмуть лійци.


Возьмуть коня вороного, 

Возьмуть коня вороного,

Тебе заб’ють молодого. 


Коня візьмуть – другий буде,

Коня візьмуть – другий буде,

Тебе заб’ють – вже не буде.

Примітка: лійци – упряж. 

За матеріалами експедиції 1995 року. Записи Віктора Ковальчука. Записано в селі Мутвиця 8.06.1995 року від Колесник Лідії Пилипівни, 1934 року народження.



Калина-малина, червоная горка

Калина-малина, червоная горка,

Чого заплакала солдатськая жонка?


Чого заплакала, горко заридала?

- А свого милого в салдати оддала.


Оддала милого у город Варшаву,

Й у город Варшаву, де б’ють барабани.


Де б’ють барабани, громко вибивають,

Молодих рекрутів до війська приймають.


По багатім сину батько, мати плаче,

А по сиротині чорний ворон кряче.


По багатім сину дзвони задзвонили,

А по сиротині луги зашуміли.

За матеріалами експедиції 1995 року. Записано Віктором Ковальчуком в селі Мутвиця 8.06.1995 року від Колесник Лідії Пилипівни, 1934 року народження.



Ой, у полю росли два голубочки

Ой, у полю росли два голубочки, 

Схилилися вершки до купочки да

гей, лю-ля-лю-ля.


Схилилися вершки до купочки.

Там сиділо да два голубочки да

гей, лю-ля-лю-ля.


Ой, вони сиділи, нічого не їли

І знялися, вгору полетіли да 

гей, лю-ля-лю-ля.


Ой, вони летіли яром-долиною,

Сіли-впали поміж осокою да

гей, лю-ля-лю-ля.


Сіли-впали поміж осокою,

Говорили самі між собою да

гей, лю-ля-лю-ля.


Говорили самі між собою:

Горе жити на світі самотою да 

гей, лю-ля-лю-ля. 


Горе жити на світі самотою,

Іще й тяжче тому жонатому да

гей, лю-ля-лю-ля.


Жонатого беруть у солдати,

Плаче батько, плаче стара мати да

гей, лю-ля-лю-ля.


Не плач, матко, бо ти вже старая,

Нехай плаче жінка молодая да 

гей, лю-ля-лю-ля.


Нехай плаче жінка молодая,

Бо у її дитина малая да

гей, лю-ля-лю-ля. 

Записано Шевчуком С. І. І4 листопада 1995 року в селі Заозіря від Вовчук Л. В. 




Ой, у лузі, лузі 

Ой, у лузі, лузі калина стояла, да гей,

А на тій калині зозуля кувала.


Ой, то не зозуля, то рідная мати да гей,

Виражала сина в нещасні солдати.


Іди, іди, сину, іди, не барися, да гей,

За рочок, за другий да й назад вернися.


Вже рочок минає – синонька немає,

Другий наступає – синонька немає.


Соненько заходить, а в хати смеркає,

Синонько приходить, «добрий вечір» дає.


- Добрий вечор, мати. Чи вся сім’я в хати?

Чи рада ж ти, мати, своєму дитяти?


- Ой, я рада, синку, рада я тобою,

Оно я не рада твоєю жоною.


Посадила сина, ой да в конец стола,

Нелюбу невістку да й коло порога. 


Поставила сину червоного вина,

Нелюбій невістці да й гіркого пива.


- Злиймо, мила, пива у їдную склянку,

Нехай нас сховають й у одную ямку.


Пішла мати в хату, рученьки зчепила:

- Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила!


Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила – 

Було діток пара да й тих потравила! 

Раїса Цапун. Мелодії древнього Нобеля. – Р.: Перспектива, 2003. – 96 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар