З історії Нобельської школи

Недавно директорка Нобельського ліцею надіслала мені ось таке унікальне фото. Побачила його у своїх нобельських родичів. Порадилися ми з Павлом Дубінцем і вирішили, що це світлина 30-х років ХХ століття. Як у нас кажуть, «польська школа». Подібне фото збереглося й у селі Морочне. Вдячна пані Любові за неймовірний подарунок і навзаєм дарую їй кілька фактів з історії очолюваного нею закладу.

Протестація священника Йосипа Савича на нобельських міщан

Серед документів НІАБ є скарга нобельського священника Миколаївської церкви Йосипа Савича. Вона надіслана орнанізаторами проєкту "Polesie".

Текст документу перекладено Олексієм Смольським. 

Дата і місце: 26 вересня 1664 року, Пінський замковий суд.

Тип документа: Судова скарга (протестація).

Позивач: Йосип Савич - священник Свято-Миколаївської церкви містечка Нобель.

Відповідачі: Міщани Нобеля, головним чином війт Кирило Стефанович, підвойський Степан Проневич, Федець Ходневич та їхні спільники.

Репатріація зарічненців після Другої світової війни: долі людські

Картка остарбайтерки Чернякович Анни

З історичних джерел відомо, що у фашистській Німеччині восени 1941 року назріла криза робочої сили в промисловості та сільському господарстві. Тоді за ініціативою Германа Герінга була розроблена програма залучення до роботи на заводах і фермерських господарствах людей із захоплених Німеччиною територій Східної Європи. Першими такими працівниками стали військовополонені. 

Завезена з-за кордону робоча сила поділялась на декілька категорій за територіальним принципом, найнижчою з яких були «остарбайтери» — працівники зі сходу. Вони працювали 12 годин на добу 6 днів на тиждень, отримували близько 30% заробітної плати німецьких робітників, частина з якої йшла як оплата за харчування та житло. Вони були змушені носити спеціальний нагрудний знак з надписом «OST», що ідентифікував їх як приїжджих зі сходу, і в ряді випадків жити у спеціальних таборах під охороною. За спробу втечі остарбайтери каралися смертю або ув’язненням у концтаборі.

Історія одного надмогильного пам'ятника на Нобельському церковному цвинтарі

Якщо Ви коли-небудь прошкували стежкою до Церковної гори в Ноблі, справа могли бачити невелике церковне кладовище. Називаю його некрополем, адже тут поховані видатні для поліського краю люди – члени родини священника Варфоломія Прокоповича. Пам’ятаю, коли вперше читала імена похоронених там людей, цікавилася, хто вони. Деякі прізвища були невідомі: Тризно, Кузьмінська. І особливо цікавило прізвище Стрибульська Схоластика… Бо ж Стрибульські проживали в сусідньому Кутинкові…

Таким бачив Нобель Олександр Цинкаловський

Цей знімок належить Олександрові Миколайовичу Цинкаловському – знаному історикові, археологу, краєзнавцю, який присвятив все своє життя вивченню історичного минулого та культурної спадщини Волині. Вона знайдена в його історико-географічному словникові «Стара Волинь і Волинське Полісся».

Автор понад сорок років збирав матеріал для книги, обійшов і дослідив майже півтори тисячі населених пунктів, збирав стародруки, робив фотозйомки, проводив археологічні розкопки, описав понад 5600 об’єктів.

Про середньовічний поліський звичай «шапку ставити»

Досліджуючи скаргу ноблян на пінських сільничих 1562 року, натрапила на вираз, значення якого пояснити не могла. Коли розбиралася ця скарга, міщанин Гринь Денисович доказував, що в нього Єврашка забрав пів тисячі його власної солі, яку він не для продажу тримав, шість грошей литовських.

Хаїм-єврей не погоджувався, що його посланець таке зробив. Тоді «Грицъ до вижа ихъ, который имъ ураду приданъ, ставилъ шапку». Дослівно перекласти не змогла. Мабуть, так чинити – «ставити шапку» - було дозволено тодішньою владою.

Як нобельські міщани королю на пінських сільничих жалілися

Де брали наші давні предки сіль для споживання? Ніколи не задумувалася над цим питання. А от недавно до рук потрапила книга «Документы и матеріалы для исторіи евреевъ» за 1550 – 1585 роки, упорядкована істориком Сергієм Бершадським у 1882 році. Прочитане там інформація про Полісся змусила мене надовго зайнятися пошуками матеріалів на цю тему. 

Насамперед переклала кілька сторінок декрету короля Сигізмунда Августа від 6 липня 1562 року. Там подані слова скарги нобельських міщан та відповідь євреїв, котрі поставляли сіль до Нобля. Доводилося шукати тлумачення багатьох слів, що містяться в декреті короля Сигізмунда.

Ще кілька таємниць Нобля: нова археологічна пам’ятка та про що свідчить шар горілого шару в шурфах

Фото. Б.51 с. Нобель. Давньоруське поселення в центрі села. Південна стінка.

Це так цікаво – читати наукові публікації про рідний край. Одна з них потрапила мені до рук, коли ми з учнями вивчали історію Нобля. Там неймовірно багато інформації, а я повідаю вам лише її маленьку частину.

На фото - шурф №7, закладений у селі Нобель 2012 року, коли сектор археології та пам’яткознавства Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф за участю фахівців ІА НАН України проводив тут комплексні археологічні розвідки.

Заручний (Оберігальний) лист короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік

Дві сторінки актикації Заручного (Оберігального) листа короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік надіслав для нашого сайту білорус Валер Кисіль. Відшукуючи матеріали про Городне, він натрапив на цей документ. На жаль, прочитати й перекласти його не вдалося, але зміст його, напевне, буде аналогічним тому, який було надіслано городенцям.

Валерій висловив припущення, що у 18-му сторіччі нобельці змовилися з городенцями і разом зверталися до короля, щоб відстояти свою вільність від місцевих магнатів: