Земельні громади Зарічненщини

Був у житті нашого краю період, коли в селах організовувалися земельні громади. Ще до війни в багатьох селах Зарічненщини були створені колгоспи, після війни їх відновлювали. Але водночас у сільських радах проводилися засідання, на яких селян об’єднували у земельні громади.

Інформація з мережі. За постановою Раднаркому УРСР у травні 1945 року радянська влада почала масово створювати в селах західних областей України земельні громади. Формально вони об'єднували селян для допомоги безкінним господарствам, вдовам та інвалідам війни під час польових робіт. А ще - здійснювали облік безгосподарних, фондових земель та впорядковували використання пасовиськ.

Велика історія маленького села Новосілля

                               

Ота таємниця мого села, що було Левінчою й стало Новосіллям, не дає мені спокою. І вже давно. Коли вивчала документи ХVІ століття, упевнена була, що дворище Половинчичі, яке належало до села Кухче, - це моя Левонча. Сумнів був у тому, що дворище належало не до Храпина. А в доступних мені джерелах воно значилося власністю храпинського поміщика Ридзевського.

Вивчала нові й нові документи. Й ось мої достотні твердження з історії мого села. Багато інформації взято із писцевих книг ХVІ століття Хвальчевського та Войни. Половинчичі і при першій, і при другій помірі належали до села Кухче. Наявність кореня –лов- у назві цього дворища свідчить про те, що біля нього організовувалися лови.

Сумні сторінки зселення на Зарічненщині

Околиця Парської

Це слово ввійшло в мій лексикон недавно. Я чула про період переселення жителів хуторів у села, але не знала, що існував для цього явища дивний офіційний термін – «ЗСЕЛЕННЯ»… А за ним сльози й біди сотень родин…

За часів входження нашого краю до Російської імперії тут на початку ХХ століття впроваджувалася Столипінська реформа. Відбувався перехід селян до хутірського та відрубного землекористування. Він тривав у 1906-1911 роках і був спрямований на руйнування селянської общини (громади) та створення шару заможних селян-власників, які мали стати опорою для царської влади. Кожен домохазяїн мав законне право в будь-який час вимагати закріплення своєї частини общинної землі у приватну (особисту) власність.

Як Морочнівський район став Зарічнянським: архівні матеріали розповідають

Краєвид Зарічного. 1946 рік

Ровенська область у складі Української РСР була офіційно утворена 4 грудня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР після входження західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу. Спочатку область поділялася на повіти, а згодом на райони, кількість яких неодноразово змінювалася (від 30 до 16, а після адміністративної реформи 2020 року їх залишилося 4).

У 1939 році Ровенська область мала 5 повітів: Ровенський, Дубнівський, Здолбунівський, Костопільський та Сарненський. За часів Другої Речі Посполитої на Зарічненщині було 3 гміни: Морочнівська, Вичівська та Кухоцьковільська. Із приходом радянської влади вони вже як волості ввійшли до складу Сарненського повіту.

У січні 1940 року замість повітів та волостей було створено 30 районів. Із Морочнівської та Кухотськовільської волостей Сарненського повіту було утворено Морочнівський район. Села Вичівської волості були віднесені до Висоцького району. Такий поділ був і після Другої світової війни.

Зарічненське медучилище (коротка історія)

Напевне, нинішнє покоління зарічненців і не знає, що в селищі Зарічному діяло медичне училище. Ось які факти з його історії вдалося відшукати.

З історії Нобельської школи

Недавно директорка Нобельського ліцею надіслала мені ось таке унікальне фото. Побачила його у своїх нобельських родичів. Порадилися ми з Павлом Дубінцем і вирішили, що це світлина 30-х років ХХ століття. Як у нас кажуть, «польська школа». Подібне фото збереглося й у селі Морочне. Вдячна пані Любові за неймовірний подарунок і навзаєм дарую їй кілька фактів з історії очолюваного нею закладу.

Рік 1919: ревкоми в зарічненських селах

Сьогоднішня розповідь про діяльність революційних комітетів на наших землях. Але спочатку декілька фактів про початок ХХ століття на Зарічненщині.

Перша світова війна. Бої біля Кухоцької Волі, Нобля, інших близьких сіл. Фронт зупинився через річку Прип’ять біля Сенчиць. В одних селах стояли російські війська, в інших – німецькі. І ті, й інші проводили реквізиції - примусове вилучення в місцевого населення майна, продовольства, сировини та худоби для потреб армії.