У пошуках земляків-однодумців із сіл Зарічненського району

                                                           

Спочатку про відзнаку за любов до Полісся. Саме із цими словами в мене асоціюється подія, яка відбулася 23 квітня в Рівненській обласній науковій бібліотеці. Це церемонія відзначення переможців конкурсу "Краща книга Рівненщини". Щороку читала про цей конкурс, але не вникала в деталі. Думала, що він для книг, які вийшли в поточному році…

Виявляється, за відгуками читачів для конкурсу обираються книги різних років. Цьогоріч після опитування близько 8 тисяч читачів було визначено 400 таких видань, а до коротких списків увійшла 41 книга. Серед них і «Загублена у віках історія Заріччя». Вона не стала переможницею конкурсу, але отримала відзнаку від Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Радію від того, що моє дослідження серед найкращих на Рівненщини. Щиро дякую голові обласної організації НСКУ Андрієві Жив’юку за високу оцінку моєї праці.

Велика дяка за добре слово про книгу моїм відданим читачам. Для декого вона стала розрадою в житті. На світлині 84-річна Полівко Таїсія Дем'янівна із села Любиня, найстарша читачка моєї книги. Коли до неї приходять односельці, вона розповідає: «Донька виписала мені таку книгу, де все про нас розповідається». І норовить розповісти, що нового дізналася. Є ж на Поліссі сім’ї, де в пошані книга та історія краю!!!

А книга живе своїм життям. Книги сьомого накладу недавно помандрували в Німеччину до мого хрещеника Юрія Чухрая з Кухче, на Волинь до мого випускника Костянтина Марчука з Морочного, у Львів до Оксани Бандури (Кумецької) із Зарічного, у Бутове до захисника Андрія Моторка. Людмила Супрунюк із Борового вкотре придбала книгу на подарунок.

Наразі з ініціативи Валерія Малявчика я розпочала роботу над новою книгою. Орієнтовна її назва «Від села до села». Хочу визбирати зі своєї пам’яті всі цікавинки, які накопичила за десятиліття пошуків. Про великі села інформації доста, а от про маленькі немає. Наприклад, історію села Любиня розпочинаю з нуля. А село було престижне! Уявляєте, коли в 1928 році відбувалися вибори до Сейму й Сенату Другої Речі Посполитої, то виборчий округ №32 був створений у Любині. Туди сходилися жителі містечка Нобля, села й маєтку Храпина, села й осади Кутина, сіл Локниці, Кутинка, Новосілля. А засідала виборча комісія в Любинській повшехній (загальній) школі. Чи ж пам’ятають у селі про цю школу?..

Як же схвально зустріли мої перші напрацювання про це маленьке село вихідці з Любиня!!! Особлива вдячність за підтримку Раїсі Полівко та Ірині Кирильчук (Репецькій). Тепер у нас будуть усі ревізькі казки цього села. І буде глибша історія))) Андрій Смольський допоможе нам це зробити…

Кілька днів спілкуюся з Андрієм Моторком, який воював із перших днів війни, мав чотири контузії...

Він захоплюється історією рідного краю. Разом вивчаємо історію села Бутове. Скільки неймовірно цікавого я дізналася! Готую дослідження про торговий шлях, що проходив на околиці Бутового. Здивую вас. Точно, бо такого Ви в мене ще не читали й не бачили)))

І прийшла мені геніальна думка: от би в кожному селі (особливо маленькому!) знайти отаких хранителів усної історії. І доповнити в новій книзі свою джерельну інформацію їхніми розповідями. Якщо у Вашому селі є такі люди, допоможіть, будьте ласкаві, мені з ними поспілкуватися.

БУДУ ДУЖЕ-ДУЖЕ ВДЯЧНА!!!

Любинський хутір Карповичі

Родина Барабашів із хутора Любинь

Загадкове це село – Любинь. Ніяк не можу упорядкувати знайдені про нього матеріали, бо ще дуже багато незрозумілого. Назва Любинь згадується в писцевих книгах 16 століття: у писцевій книзі Хвальчевського серед урочищ дворища Олисеєвичі села Задовжа, а в писцевій книзі Войни – серед урочищ дворища Неліповщина цього ж села. Назва тоді звучала як «Любыни». Було тут і урочище Лядо на Любині.

Родовід Борисюків із Новосілля

Остап Борисюк із дружиною Марфою

У моєму рідному селі проживає єдина людина з прізвищем Борисюк – мій троюрідній брат Михайло. Це він дозволив мені в 2002 році зняти в будинку його бабусі Марфи оцей рушник із берегинею, який став символом музею, котрий я створила в Мутвицькому ліцеї. 

Сьогодні моєю вдячністю йому стане це дослідження родоводу Борисюків, адже мережаний рушник Марфою Борисюк. 

Історія шлюбу в Морочному 1792 року

Весілля в Морочному. Світлана із сайту «Archiwum Muzyki Wieskiej»

У Морочненській церкві збереглися унійні метричні книги. У книзі реєстрації шлюбів прикріплений документ 1792 року, який має назву диспенсація. Це спеціальний дозвіл на укладення шлюбу, право на відступ від норм церковного чи юридичного права для конкретної особи, виданий церковною владою через близьку спорідненість наречених.

Від кого пішло село Дубрівськ: 18 родин 1765 року та 31 родина 1811 року

Світлина із фондів РОКМ. Оригінальна ступа для зерна із села Дубрівськ 1940-х років

Село Дубрівськ було «осаджене» на серницьких островах на початку ХVІІ століття. Воно було державним. Хто вони, ці перші поселенці, невідомо. А от про жителів ХVІІІ століття є конкретна інформація з тарифу 1765 року. Тут записано 18 дубрівських родин.

Найбільше в селі було Ковтуновичів: Петрук (мабуть, Петро) – син Семена, Петрук – син Васька, Гриць та Патей. У селі діяла мельниця, тому тут жило три родини Мельників: Семен, Андрій та Михайло. Три сім’ї носили прізвище Смаглюк: Гнат, Борис та Ілля. В одному варіанті прізвище це записане як «Шмаглюк». Було дві родини Біленських - Денис та Дмитро. Мабуть, вихідці із сусіднього села Біле.

Як жителі містечка Борова почали виконувати панщину

У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігається інвентар Чарторийського князівства 1753 року. Чорторийське (Чарторийське) князівство - удільне князівство XІV-XVIІІ століть у складі ВКЛ та Речі Посполитої із центром у містечку Чорторийськ.

Інвентарі XVIII століття - це детальні господарські описи маєтків, міст і замків, що включали переліки земельних угідь, будівель, сільськогосподарського реманенту, худоби та повинностей селян. На час написання інвентаря 1753 року Чарторийське князівство належало Михайлові Радзивіллу.

Про млини зарічненської землі, про млинових справ майстрів та про Мельників: факти різних сторіч

Млин у Ноблі. Фото Обухівського 1938 року 

Як же цікаво вивчати давні документи!!! Кожен із них поокремо багато розповідає, а коли маєш можливість порівняти інформацію з різних джерел, це вже новий рівень дослідження!!! ПРЕЦІКАВИЙ!!!

Один раз у житті я бачила млин наяву в скансені (етнографічний музей під відкритим небом) Сарненського історико-етнографічного музею. А потім десятки разів читала про млини нашого зарічненського краю. У різних джерелах різних століть. Пора розповісти про них усім зацікавленим, а особливо тим, чиє прізвище – Мельник.