Від кого пішло село Дубрівськ: 18 родин 1765 року та 31 родина 1811 року

Світлина із фондів РОКМ. Оригінальна ступа для зерна із села Дубрівськ 1940-х років

Село Дубрівськ було «осаджене» на серницьких островах на початку ХVІІ століття. Воно було державним. Хто вони, ці перші поселенці, невідомо. А от про жителів ХVІІІ століття є конкретна інформація з тарифу 1765 року. Тут записано 18 дубрівських родин.

Найбільше в селі було Ковтуновичів: Петрук (мабуть, Петро) – син Семена, Петрук – син Васька, Гриць та Патей. У селі діяла мельниця, тому тут жило три родини Мельників: Семен, Андрій та Михайло. Три сім’ї носили прізвище Смаглюк: Гнат, Борис та Ілля. В одному варіанті прізвище це записане як «Шмаглюк». Було дві родини Біленських - Денис та Дмитро. Мабуть, вихідці із сусіднього села Біле.

Як жителі містечка Борова почали виконувати панщину

У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігається інвентар Чарторийського князівства 1753 року. Чорторийське (Чарторийське) князівство - удільне князівство XІV-XVIІІ століть у складі ВКЛ та Речі Посполитої із центром у містечку Чорторийськ.

Інвентарі XVIII століття - це детальні господарські описи маєтків, міст і замків, що включали переліки земельних угідь, будівель, сільськогосподарського реманенту, худоби та повинностей селян. На час написання інвентаря 1753 року Чарторийське князівство належало Михайлові Радзивіллу.

Про млини зарічненської землі, про млинових справ майстрів та про Мельників: факти різних сторіч

Млин у Ноблі. Фото Обухівського 1938 року 

Як же цікаво вивчати давні документи!!! Кожен із них поокремо багато розповідає, а коли маєш можливість порівняти інформацію з різних джерел, це вже новий рівень дослідження!!! ПРЕЦІКАВИЙ!!!

Один раз у житті я бачила млин наяву в скансені (етнографічний музей під відкритим небом) Сарненського історико-етнографічного музею. А потім десятки разів читала про млини нашого зарічненського краю. У різних джерелах різних століть. Пора розповісти про них усім зацікавленим, а особливо тим, чиє прізвище – Мельник.

Ковалівський рід Зота Івановича Марчука з Острівська

Михайло Зотович Марчук із дружиною Явдохою Федорівною з Кутина

Найдавніша писемна згадка про рід Марчуків знайдена в документі 1766 року.

У Центральному державному історичному архіві, що в місті Львові, зберігається інвентар фільварку Кухче, належного Пінському єпископові Юрію Булгаку, та контракти, які уклав єпископ з подружжям Христомом та Елеонорою Ліпницькими на оренду фільварку Кухче.

Юрій Булгак - василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви. У березні 1730 року отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині. Помер у Храпині 1769 року.

24 квітня 1766 року Пінський єпископ укладає контракт на оренду фільварку Кухче терміном на 3 роки. Там подано список підданих фільварку. В оренду віддавалося 7 димів, тобто 7 нерозділених родин. Серед них Гриць Марчук із "братією" (трьома братами).

Про що розповіли клірові відомості Борівської церкви кінця ХVІІІ- початку ХІХ століття

Церква села Борова. Бохніг, 1929 рік

Відомо, що село Борове (Борова) від часу заснування містечка Рафи належало до Волині. На картах початку ХІХ століття воно вже позначене в Мінській губернії. За кліровими відомостями Борівської Свято-Миколаївської церкви, які нині доступні в мережі, можна визначити, що до 1817 року церковна інформація подавалася до Житомирської єпархії, а село належало до Луцького повіту Волинської губернії. У 1817 році клірові відомості від Борівської церкви в Житомирську єпархію вже не надходили. Значить, село було приєднане до Мінської губернії.

Локницька лісова дача

У 1929 році нащадки Генріха Радзевича, учасника повстання 1863 року, звернулися в Пінську до представників тодішньої польської влади з проханням повернути їм землі їхнього предка, які належали нині до Локницької урядової дачі. Генріх Радзевич до 1863 року володів маєтком Морочно.

19 лютого 1929 року староста Пінського повіту надіслав до війта Морочненської гміни лист, у якому вимагав негайно особисто провести відповідні дії. Насамперед той мав встановити, «як сільський маєток Морочно, із якого правдоподібно була створена Локницька урядова лісова дача з площею приблизно 3241 десятина землі, нині цілком чи частково знаходиться у володінні Польської Держави».

Родина новосільських Марчуків від Федора

Дружина Степана Вакуловича Марчука з дочками та племінницею

Найдавніших Марчуків я зафіксувала в документі ХVІІІ століття. Тоді Пінському єпископові Юрію Булгаку належав фільварок Кухче. 24 квітня 1766 року він уклав контракт на оренду цього фільварку з подружжям Ліпницьких. Там працював Гриць Марчук із трьома братами. На жаль, імена братів невідомі.