Любинський хутір Карповичі

Родина Барабашів із хутора Любинь

Загадкове це село – Любинь. Ніяк не можу упорядкувати знайдені про нього матеріали, бо ще дуже багато незрозумілого. Назва Любинь згадується в писцевих книгах 16 століття: у писцевій книзі Хвальчевського серед урочищ дворища Олисеєвичі села Задовжа, а в писцевій книзі Войни – серед урочищ дворища Неліповщина цього ж села. Назва тоді звучала як «Любыни». Було тут і урочище Лядо на Любині.

Родовід Борисюків із Новосілля

Остап Борисюк із дружиною Марфою

У моєму рідному селі проживає єдина людина з прізвищем Борисюк – мій троюрідній брат Михайло. Це він дозволив мені в 2002 році зняти в будинку його бабусі Марфи оцей рушник із берегинею, який став символом музею, котрий я створила в Мутвицькому ліцеї. 

Сьогодні моєю вдячністю йому стане це дослідження родоводу Борисюків, адже мережаний рушник Марфою Борисюк. 

Історія шлюбу в Морочному 1792 року

Весілля в Морочному. Світлана із сайту «Archiwum Muzyki Wieskiej»

У Морочненській церкві збереглися унійні метричні книги. У книзі реєстрації шлюбів прикріплений документ 1792 року, який має назву диспенсація. Це спеціальний дозвіл на укладення шлюбу, право на відступ від норм церковного чи юридичного права для конкретної особи, виданий церковною владою через близьку спорідненість наречених.

Від кого пішло село Дубрівськ: 18 родин 1765 року та 31 родина 1811 року

Світлина із фондів РОКМ. Оригінальна ступа для зерна із села Дубрівськ 1940-х років

Село Дубрівськ було «осаджене» на серницьких островах на початку ХVІІ століття. Воно було державним. Хто вони, ці перші поселенці, невідомо. А от про жителів ХVІІІ століття є конкретна інформація з тарифу 1765 року. Тут записано 18 дубрівських родин.

Найбільше в селі було Ковтуновичів: Петрук (мабуть, Петро) – син Семена, Петрук – син Васька, Гриць та Патей. У селі діяла мельниця, тому тут жило три родини Мельників: Семен, Андрій та Михайло. Три сім’ї носили прізвище Смаглюк: Гнат, Борис та Ілля. В одному варіанті прізвище це записане як «Шмаглюк». Було дві родини Біленських - Денис та Дмитро. Мабуть, вихідці із сусіднього села Біле.

Як жителі містечка Борова почали виконувати панщину

У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігається інвентар Чарторийського князівства 1753 року. Чорторийське (Чарторийське) князівство - удільне князівство XІV-XVIІІ століть у складі ВКЛ та Речі Посполитої із центром у містечку Чорторийськ.

Інвентарі XVIII століття - це детальні господарські описи маєтків, міст і замків, що включали переліки земельних угідь, будівель, сільськогосподарського реманенту, худоби та повинностей селян. На час написання інвентаря 1753 року Чарторийське князівство належало Михайлові Радзивіллу.

Про млини зарічненської землі, про млинових справ майстрів та про Мельників: факти різних сторіч

Млин у Ноблі. Фото Обухівського 1938 року 

Як же цікаво вивчати давні документи!!! Кожен із них поокремо багато розповідає, а коли маєш можливість порівняти інформацію з різних джерел, це вже новий рівень дослідження!!! ПРЕЦІКАВИЙ!!!

Один раз у житті я бачила млин наяву в скансені (етнографічний музей під відкритим небом) Сарненського історико-етнографічного музею. А потім десятки разів читала про млини нашого зарічненського краю. У різних джерелах різних століть. Пора розповісти про них усім зацікавленим, а особливо тим, чиє прізвище – Мельник.

Ковалівський рід Зота Івановича Марчука з Острівська

Михайло Зотович Марчук із дружиною Явдохою Федорівною з Кутина

Найдавніша писемна згадка про рід Марчуків знайдена в документі 1766 року.

У Центральному державному історичному архіві, що в місті Львові, зберігається інвентар фільварку Кухче, належного Пінському єпископові Юрію Булгаку, та контракти, які уклав єпископ з подружжям Христомом та Елеонорою Ліпницькими на оренду фільварку Кухче.

Юрій Булгак - василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінської єпархії Руської Унійної Церкви. У березні 1730 року отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині. Помер у Храпині 1769 року.

24 квітня 1766 року Пінський єпископ укладає контракт на оренду фільварку Кухче терміном на 3 роки. Там подано список підданих фільварку. В оренду віддавалося 7 димів, тобто 7 нерозділених родин. Серед них Гриць Марчук із "братією" (трьома братами).